24 червня 2020 р. Справа № 480/2115/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що є адвокатом, у зв'язку з чим перебуває на податковому обліку у відповідача як самозайнята особа. Крім того, працює на посаді провідного спеціаліста у Сумському обласному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, отримує заробітну плату з якого роботодавцем сплачується єдиний соціальний внесок. З метою усунення випадків подвійної сплати єдиного внеску (позивачем, як самозайнятою осбою та роботодавцем) звернувся до відповідача із запитами про отримання письмової індивідуальної податкової консультації. Податковою консультацією від 25.02.2020 відповідач роз'яснив, що обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладений на платників як тих, що отримують і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. Базою нарахування для роботодавців єдиного внеску ж сума нарахованої застрахованій особі заробітної плати. Платник єдиного внеску зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не манше мінімального незважаючи на наявність трудових відносин із роботодавцем. Не згоден із такою консультацією.
Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску Позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправною та скасувати письмову індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Сумській області, внесену до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультації з присвоєнням № 780/Ж/ІПК/18-28-33-01-18 від 25 лютого 2020 року та надану позивачу. Зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач із позовом не погодився. Зазначив, що відповідач зареєстрований як самозайнята особа, тому зобов'язаний сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому, ніж мінімально встановлений. Індивідуальна податкова консультація є правомірною. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач вказав, що зазначені у відзиві обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
У запереченні відповідач зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві, сформована на положеннях Податкового кодексу України та є законною.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач 31.01.2020 звернувся до відповідача із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації, у якому зазначив, що здійснює адвокатську діяльність та є працює у Сумському обласному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Починаючи з 2013 року єдиний соціальний внесок за нього сплачує роботодавець.
Відповідно до ст. 14 ПК України як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність зобов'язана сплачувати ЄСВ у розмірі не нижчому розміру страхового внеску незалежно від фактично отриманого доходу.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №160/3114/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка проважить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою осбобю і зобов'язана сплачувати ЄСВ не нижче мінімального страхового внеску незалежно від отримання дозоду лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї жє роботодавець.
Просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
- чи зобов'язаний позивач, як самозайнята особа яка провадить незалежну професійну адвокатську діяльність, адвокат, який не має доходу від ведення професійної діяльності, сплачувати ЄСВ, будучи найманим працівником, застрахованою особою, за якого ЄСВ сплачує роботодавець? (а.с. 24-25)
04.02.2020 позивачем направлено запит на отримання письмової індивідуальної податкової консультації аналогічного змісту (а.с. 26-27)
25.02.2020 Головним управлінням ДПС у Сумській області надана податкова консультація №780/Ж/ІПК/18-28-33-01-18, якій зазначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ у разі якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464-VІ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального стразового внеску. обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладений на платників як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.
Крім того, згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особі, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовим договором. Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.
Визначено, що платник єдиного внеску, визначений у статті 4 Закону № 2464-VІ, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмір не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем (а.с. 31-32).
Відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Судом встановлено, що позивач є адвокатом з січня 2020 року (а.с. 13а), перебуває на податковому обліку та обліку, як платник єдиного внеску в ГУ ДПС у Сумській області (а.с. 16,17).
З 2013 року перебуває у трудових відносинах із Сумським обласним центром з надання безоплатної вторинної допомоги (а.с. 18-22). Отримує доходи у вигляді заробітної плати від Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, із заробітної плати роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 23).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно- правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 вказаного закону визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до абз. 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавань послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (зі змінами), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.
З наведених вище норм вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Враховуючи викладене, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічного висновку у застосуванні норм права дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 160/3114/19, висновки якого суд на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
У наданій позивачу індивідуальній податковій консультації не було враховано вказаних обставин, у зв'язку з чим надано консультацію, яка не відповідає висновку Верховного Суду, на якому наголошував позивач у запиті на отримання індивідуальної податкової консультації. Відповідачем не зазначено ні у податковій консультації ні у відзиві на позовну заяву підстав, з яких висновок суду у справі №160/3114/19 не прийнятий ним до уваги.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Враховуючи викладене, суд визнає протиправною та скасовує індивідуальну податкову консультацію відповідача. З метою захисту порушених прав та інтересів позивача суд зобов'язує відповідача надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати письмову індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Сумській області, внесену до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультації з присвоєнням № 780/Ж/ІПК/18-28-33-01-18 від 25 лютого 2020 року та надану ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області надати ОСОБА_1 нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений при зверненні до суду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко