26 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1211/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
03 березня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач або ГУДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2019 року №Ф-2338-53 У на суму 18 276,72 грн, від 15 травня 2019 року №Ф-2338-53 У на суму 2754,18 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що фіскальним органом без належних на те правових підстав самостійно визначено зобов'язання позивачу зі сплати єдиного внеску, оскільки позивач з 2012 року фактично підприємницькою діяльністю не займається, дохід від ведення такої діяльності не отримував.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
24 березня 2020 року ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 10 березня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач або ГУДПС у Полтавській області).
24 березня 2020 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій він просить визнати протиправними та скасувати вимоги ГУДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2019 року №Ф-2338-53 У на суму 18 276,72 грн, від 15 травня 2019 року №Ф-2338-53 У на суму 2754,18 грн, від 13 серпня 2019 року №2338-53 У на суму 2754,18 грн, від 05 листопада 2019 року №2338-53 У на суму 2754,18 грн.
28 квітня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірні вимоги сформовані у зв'язку з наявністю у позивача боргу згідно інтегрованої картки платника по єдиному внеску за 2018-2020 роки. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення підприємницької діяльності позивачем не прийнято та відповідну заяву не подано. ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою передбачено , що платники єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
19 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що заява про обрання спрощеної системи оподаткування ним не подавалася, позивач не є платником єдиного податку, не веде господарську діяльність та не подавав з 2012 року жодної податкової звітності до контролюючого органу. Позивач звертає увагу на те, що єдиний внесок не є податком і не входить до сукупності загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, а тому, завдання збору єдиного внеску не полягає у наповненні бюджету та забезпеченні функціонування податкової системи України. Відповідачем не заперечується, що позивачем протягом спірного періоду не здійснювалося ведення підприємницької діяльності. Аналізуючи положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону України “Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, позивач вважає, що цією нормою визначено необхідність сплати єдиного внеску саме у випадку безпосереднього ведення особою підприємницької діяльності упродовж звітного періоду, оскільки у ній акцентовано увагу саме на наявності або відсутності у платника єдиного внеску доходу (прибутку). Водночас вказаним Законом не містить норм щодо обов'язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність. Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов'язує таку особу до активного її ведення. Також позивач звертає увагу, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статей 257-258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 22 травня 2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Позивач перебуває на обліку як платник податків 28 травня 2001 року та 31 травня 2001 року позивача взято на облік як платник єдиного внеску.
13 лютого 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області, відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2338-53 У на суму 18276,72 грн.
15 травня 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області, відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2338-53 на суму 2754,18 грн.
13 серпня 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2338-53 У на суму 27584,18 грн.
За результатами адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 листопада 2019 року №Ф-2338-53 рішенням Державної податкової служби України від 17 січня 2020 року №2202/6/99-00-08-06-01-06 оскаржувану вимогу залишено без змін.
05 листопада 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2338-53 У на суму 27584,18 грн.
Не погодившись з вимогами ГУ ДФС у Полтавській області від 13 лютого 2019 року №Ф-2338-53 У, від 05 травня 2019 року №Ф-2338-53, ГУ ДПС у Полтавській області від 13 серпня 2019 року №Ф-2338-53 У, від 05 листопада 2019 року №Ф-2338-53 У позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464-VI).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, у частині дванадцятій статті 9 Закону N 2464 наголошено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно із приписами підпункту 2.1 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) плата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, - які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону №2464).
Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція №449. У відповідності до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. застосовуються заходи впливу та стягнення.
Також пунктами 3, 4 розділу 6 Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Пунктом 3 розділу VI Наказу №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику піл підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
На виконання вимог частини четвертої статті 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22 травня 2001 року (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 656 017 0000 000508). Дата взяття на податковий облік 28 травня 2001 року №701.
Водночас, на час формування вимоги про сплату боргу ОСОБА_2 не припинив підприємницьку діяльність та відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску та розрахунку заборгованості, що наданий відповідачем, підставою для формування спірної вимоги стало наявність у позивача заборгованості з ЄСВ за період з 09.02.2018 по дату формування вимоги.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року №440/2149/19, який є обов'язковим для врахування в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що протягом спірного періоду останній мав статус найманого працівника, а тому повинен був сплачувати у спірному періоді єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
Посилання позивача на те, що контролюючий орган не виконав свій обов'язок щодо звернення до суду про припинення його підприємницької діяльності у зв'язку із неподанням останнім документів податкової звітності суд оцінює критично, позаяк предметом спору є оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ. Водночас, позивач не заявляє вимог щодо оскарження бездіяльності податкового органу щодо звернення до суду про припинення його підприємницької діяльності у зв'язку із неподанням останнім документів податкової звітності.
Також, суд не бере до уваги доводи позивача щодо бездіяльності контролюючого органу щодо тривалого не нарахування заборгованості з ЄСВ, позаяк частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Окрім цього, посилання позивача на те, що вимога сформована не за результатами перевірки суд відхиляє, адже вимога про сплату боргу (недоїмки) може сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що передбачено пунктом 4 розділу 6 Інструкції №449.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не виконав обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску, оскільки у силу абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7, частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI, такий обов'язок не залежав від отримання ним дoxoду (прибутку) від підприємницької діяльності у ці періоди та фінансового стану позивача, а тому спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними.
Отже, у позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За змістом пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя К.І. Клочко