справа №380/605/20
16 червня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Лебідко Ю.І., представника відповідача Цимбор Н.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 21.01.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо на переведення ОСОБА_1 з 09.12.2019 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності другої групи відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності по другої групи відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Пенсію обчислити із заробітної плати згідно довідок №304 та №305 від 05.12.2019, які видані господарським судом Львівської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 від 13.04.2018 ОСОБА_1 з 26.07.2017 призначено пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та згідно з пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2018. Відповідно до довідки Львівської обласної МСЕК №1 від 03.04.2019 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання пожиттєво. 09.12.2019 ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до органу ПФ із заявою, до якої додав пакет необхідних документів, просив призначити пенсію по інвалідності, а саме: перевести на інший вид пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та згідно з пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Відповідач листом відмовив в прийнятті цих документів, посилаючись на відсутність пенсійного забезпечення по інвалідності за Законом України «Про державну службу». Позивач засобами поштового зв'язку повторно надіслав відповідачу заяву щодо переведення на пенсію по інвалідності. ГУ ПФУ у Львівській області 15.01.2020 повідомило представника ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви листом №5649/П-101/11.03-06. В листі зазначило, що пенсії по інвалідності з урахуванням норм статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІ призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. З огляду на те, що Законом №889-VІІ не передбачено переведення перерахунків пенсій державних службовців, відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, стверджує, що має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі зазначених законодавчих норм, посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.
ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.70-73), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що після 01.05.2016 зберігається право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені ч. 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Законом №889-VІІІ не передбачено перерахунків пенсій державних службовців. Пенсія по інвалідності з урахуванням норм статті 90 Закону №889 призначається за нормами Закону №1058. Тому відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ.
Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
Відповідно до записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 працював з 17.10.1977, з 23.10.1990 по 25.11.1996 року працював на різних посадах в органах державної податкової інспекції, 19.05.1994 прийняв присягу державного службовця; з 20.11.2000 по 15.01.2004 працював на різних посадах в ДПІ у м. Львові; з 16.01.2004 по 10.09.2019 працював на посаді судді господарського суду Львівської області.
З 10.09.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та листом №3577/03-16 від 20.06.2017 отримав відмову, аргументовану тим, що посади судді та в органах податкової служби, які обіймав заявник, не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Львівський окружний адміністративний суд 19.02.2018 прийняв рішення у справі №464/8261/17 (а.с. 19-23), відповідно до якого суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнав протиправними дії Галицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо не зарахування ОСОБА_1 в стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ періоду роботи на посаді судді;
- зобов'язав Галицьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Львова зарахувати ОСОБА_1 в стаж для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ період роботи на посаді судді та в органах податкової служби та зобов'язав призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та згідно з п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ з 26.07.2017. Це рішення набрало законної сили 18.04.2018.
У цьому рішенні суд покликався на пункт 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1994 №283, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців в державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Тобто, відповідно до положень зазначеного Порядку робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст.25 Закону України № 3723-ХІІ, та робота на посаді судді в однаковій мірі зараховується до стажу державної служби. Суд дійшов висновку, що стаж для вирішення питання про призначення позивачеві пенсії за віком як державному службовцю вірно визначений у наданому розрахунку стажу державної служби, проведеному господарським судом Львівської області і відповідач безпідставно не врахував ці дані.
Отже, рішенням суду в адміністративній справі №464/8261/17 за участі тих самих сторін встановлено, що станом на 10.07.2017 загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 09 місяців та 22 днів; стаж державної служби - 25 років 10 місяців 14 днів.
Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №6 ГУ ПФУ у Львівській області на виконання згаданого рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 прийняв рішення від 13.04.2018 про призначення ОСОБА_1 з 26.07.2017 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІ (а.с. 8-9).
За результатами медичного огляду 03.04.2019, обласна медико-соціальна експертна комісія №1 встановила ОСОБА_1 другу групу інвалідності загального захворювання пожиттєво, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серія 12 ААА №839900 від 03.04.2019 (а.с. 17-18).
Відповідно до даних трудової книжки (запис №41, а.с. 60) 10.09.2019 господарський суд Львівської області припинив трудові відносини з ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років та припиненням повноважень судді згідно з статтею 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ у Львівській області із заявою встановленої форми згідно з додатком №3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) відповідно до Закону України «України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про призначення/перерахунок пенсії від 09.12.2019, просив перевести його на інший вид пенсії, а саме: пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (а.с. 12-13). В заяві ОСОБА_1 вказав таку інформацію: - йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - з 03.04.2019 визнаний особою з інвалідністю другої групи пожиттєво. До заяви позивач долучив необхідні при призначення іншого виду пенсії документи, зокрема, довідки, видані господарським судом Львівської області №304 від 05.12.2019 та №305 від 05.12.2019 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовці (а.с. 14,15).
ГУ ПФУ у Львівській області листом №14595/226/П-20/11.03-06 від 18.12.2019 повідомило заявника про відмову призначити такий вид пенсії (а.с. 6-7). Відмова обґрунтована тим, що Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ не передбачено проведення перерахунків пенсій державних службовців (а.с.6-7).
12.12.2019 ОСОБА_2 повторно звернувся із заявою щодо переведення його на пенсію по інвалідності відповідно Закону України «Про державну службу» та з урахуванням довідок №№304,305 від 05.12.2019, виданих господарським судом Львівської області про складові заробітної плати державного службовця та листом №5649/П-101/11.03-06 від 15.01.2020 отримав відмову (а.с. 10-11). Відмова обґрунтована відсутністю пенсійного забезпечення по інвалідності за Законом України «Про державну службу».
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що рішення про відмову в задоволенні прохання заявника у формі окремого розпорядчого документа не оформлялося, таке викладене в описаних вище листах, скерованих ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
10.12.2015 прийнято новий Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ), який набрав чинності з 01.05.2016.
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон №889-VІІІ, втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, пунктами 10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон №889-VІІІ визначено таке:
- 10. Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- 12. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII право на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Частиною дев'ятою статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Як визначено статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
При вирішенні цього спору суд керується такими мотивами:
станом на 10.07.2017 загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становив 38 років 09 місяців та 22 днів; з них стаж державної служби - 25 років 10 місяців 14 днів (ці обставини встановлено в рішенні суду №464/8261/17 від 19.02.2018 між тими ж сторонами та не потребують доказування). На підставі цього рішення суду орган ПФУ прийняв рішення від 13.04.2018, відповідно до якого призначив ОСОБА_1 з 26.07.2017 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та згідно з п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ.
В листі №14595/226/П-20/11.03-06 від 18.12.2019 (а.с. 6) відповідач зазначив, що при обчисленні пенсії державного службовця ОСОБА_1 станом на 31.05.2017 враховано стаж державної служби 22 роки 7 місяців 15 днів, загальний стаж становить 43 роки 5 місяців 29 днів. 03.04.2019 (в період перебування на посаді судді господарського суду Львівської області) за результатами огляду обласною МСЕК ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності пожиттєво. Відповідно до записів трудової книжки (а.с. 60) 10.09.2019 з ОСОБА_1 припинено трудові відносини у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років та припиненням повноважень судді.
Отже, ОСОБА_1 має більше 20 років стажу державної служби та більше 40 років страхового стажу, є інвалідом другої групи, при цьому інвалідність йому встановлено в період перебування на посаді судді. Враховуючи всі перелічені обставини суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII.
У зв'язку із встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_2 звернувся до органу ПФУ із заявою встановленої форми, просив перевести його на інший вид пенсії, а саме - пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункті 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ. На його заяву ГУ ПФУ у Львівській області надало відповідь листом №5649/П-101/11.03-06 від 15.01.2020, відповідно до якого відмовило у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», мотивуючи відсутністю пенсійного забезпечення по інвалідності за Законом України «Про державну службу».
Оцінюючи аргументи відповідача, суд керується такими міркуваннями:
04.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18), відповідно до якого відмовив у задоволенні позову особи до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії (щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723).
За результатами апеляційного оскарження рішення у зразковій справі Велика Палата Верховного Суду постановою №822/524/18 (Пз/9901/23/18) від 13.02.2019 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018 скасувала та прийняла нове про задоволення позову; - визнала протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити переведення ОСОБА з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; - зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31 січня 2018 року. Відповідно до частини десятої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду визначила, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність; б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Відповідно до приписів статті 291 КАС України висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Суд констатує, що ця справа є типовою, тому суд при прийнятті рішення у цій справі враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у згаданій зразковій справі. З огляду на викладені мотиви суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ на підставі заяви від 09.12.2019.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З метою захисту порушених прав позивача, з урахуванням приписів статті 83 Закону №1788-XII, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати перевести ОСОБА_1 з 09.12.2019 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії надані заявником відомості про заробітну плату згідно довідок господарського суду Львівської області №№304, 305 від 05.12.2019.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення”, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ на підставі заяви від 09.12.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09.12.2019 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату згідно довідок господарського суду Львівської області №№304, 305 від 05.12.2019.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня з дня складення його повного тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.06.2020.
Суддя Москаль Р.М.