печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13690/18-ц
22 червня 2020 року Печерський районний суд м. Кива у складі:
головуючої судді Бортницької В.В.,
з участю секретаря Бондаренко О.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Булгакова С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,-
19 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника звернулась до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Національного банку України № 1043-к від 05.03.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 », яким оголошено догану ОСОБА_1 , заступнику директора Департаменту - начальнику Управління перевірок операційних ризиків Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач з 01.02.2016 займає посаду заступника директора департаменту - начальника управління перевірок операційних ризиків Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України, на яку була переведена, відповідно до наказу Національного банку України № 532-к від 29.01.2016. Позивач 08.02.2018, як приватна особа, поза межами робочого часу у соціальній мережі Facebook висловила свою думку залишивши коментар про проведення конкурсу на заміщення посади в НБУ. 05.03.2018 за розміщення цього коментарю наказом Національного банку України № 1043-к від 05.03.2018 за порушення трудової дисципліни оголошено догану.
У відзиві до позовної заяви представник Національного банку України проти позову заперечував. Зазначив, що підставою для оголошення позивачу догани за порушення трудової дисципліни було те, що ОСОБА_1 08.02.2018 у соціальній мережі Facebook розмістила коментар наступного змісту: «Хочу добавити іще, призначення здійснено в порушення ст. 53 ЗУ про корупцію, так як на формально об'явлений на короткий термін конкурс подав заявку і заступник директора департаменту (заступник ОСОБА_5) який разом з ОСОБА_5 підписав повідомлення вищому органу НБУ, НАЗК, НАБУ про корупційні дії посадові особи пані ОСОБА_6 . Але на сього НБУ працює не в рамках правового поля, а по забаганках однієї посадової особи. На превелике розчарування на НАЗК ні НАБУ ніякий дій не здійснюють». В розміщеному коментарі позивача містять непідтверджені жодними фактами звинувачення Національного банку України у порушеннs вимог законодаства України, протизаконному впливі його посадових осіб на рішення, які у Національному банку приймаються. Враховуючи, що ОСОБА_7 є службовцем Національного банку України та одним з керівників його структурного підрозділу, її коментар негативно впливає на репутацію Національного банку, призводить до дискредитації Національного банку та його посадових осіб і спрямований на поширення недостовірної та негативної інформації про Національний банк, що є порушенням загальноприйнятих норм етичної поведінки та Кодексу етики працівника Національного банку України.
В наказі, що оскаржується чітко вказано, що у коментарі ОСОБА_1 містяться не підтверджені звинувачення Національного банку у порушення вимог законодавства України, протизаконному впливі його посадових осіб на рішення, які у національному банку приймаються. Такі вислови в майбутньому формують негативні сприйняття рішень чи дії НБУ.
У відповіді на відзив позивач вказав, що відзив не відповідає вимога п. 4, 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, адже відповідачем не наведено вмотивованих заперечень щодо викладених позивачем обставин, основних обґрунтувань та правових підстав позову, із посиланням на достатні та відповідні докази і норми права, натомість у відзиві, в основному, викладено міркування відповідача, що не стосуються предмету спору, не спростовують основні тези позовної заяви та не обґрунтовують правомірність оскаржуваного наказу.
У запереченнях представник відповідача зазначив, що Кодекс етики працівника Національного банку України не тільки не порушує права позивача на свободу думки та слова, а й є загальновизнаними нормами етичної поведінки, обов'язковими не тільки для службовців Національного банку України, а й для усіх громадян України.
Ухвалю від 26 березня 2018 рок позовну заяву ОСОБА_1 до НБУ про визнання незаконним та скасування наказу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження. Крім того, зазначеною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_1 та залучено Національне агентство з питань запобігання корупції до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.
У пояснення щодо позову Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) зазначило, що НАЗК, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, має право вживати заходи щодо правового та іншого захисту у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону). Стосовно можливих порушень вимоги Закону іншою особою ОСОБА_1 повідомила Національний банк України, членів Ради Національного банку України, заступника Голови Ради Національного банку України, Національне агентство та Національне антикорупційне бюро України (повідомлення зареєстровано в Національному агентстві 11 грудня 2017 року за вхідним номером Ко-12690/17). Водночас зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 від 16 березня 2018 року та додатків до неї вбачається, що позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між повідомленням нею про можливе порушення вимог Закону іншою особою та застосуванням до неї негативних заходів впливу. За цих підстав просять розглядати справу без участі представника Національного агентства з питань запобігання корупції за наявними матеріалами справи.
Ухвалою від 14.02.2020 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача проти вимог позову заперечував у повному обсязі та просив у задоволені позову відмовити.
Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду заступника директора департаменту - начальника управління перевірок операційних ризиків Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України, на яку вона була переведена, відповідно до наказу Національного банку України № 532-к від 29.01.2016.
02 серпня 2018 року позивач у соціальні мережі Facebook розмістила коментар наступного змісту: «Хочу добавити іще, призначення здійснено в порушення ст. 53 ЗУ Про корупцію, так як на формально об'явлений на короткий термін конкурс подавав заявку і заступник директора департаменту (заступник ОСОБА_5 ), який разом з ОСОБА_5 підписав повідомлення вищому органу НБУ, НАЗК, НАБУ про корупційні дії посадової особи пані ОСОБА_6 . Але на сьогодні НБК працює не в рамках правового поля, а по забаганках однієї посадової особи. На привелике розчарування ні НАЗК, ні НАБУ ніяких дій не здійснюють».
Наказом Національного банку України від 05 березня 2018 року за № 1043-к за порушення трудової дисципліни оголошено догану ОСОБА_1 , заступнику директора департаменту - начальнику управління перевірок операційних ризиків Департаменту інспекційних перевірок.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення стало порушення трудової дисципліни, яке виразилося у порушенні п.п. 4 п. 42 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України та Кодексу етики працівника Національного банку України.
Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно частини один статті 140 КЗпП трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, зокрема догана.
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національний банк України» працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.
За змістом ст. 64-1 Закону України «Про Національний банк України» члени Правління Національного банку та інші працівники Національного банку, члени Ради Національного банку повинні неухильно дотримуватися Кодексу етики працівника Національного банку та уникати будь-яких ситуацій, внаслідок яких може виникнути конфлікт інтересів.
Відповідно до п.п. 4 п. 42 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України, затверджених наказом Національного банку України від 22.11.2016 № 2150-н працівники зобов'язані дотримуватися Кодексу етики працівника Національного банку України.
Відповідно до Кодексу етики працівника Національного банку України (далі - Кодекс) працівники повинні не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам чи негативно вплинути на репутацію Національного банку (пункт 19 Кодексу).
Згідно п. 89 Кодексу працівники мають усвідомлювати, що доступ до внутрішньої інформації тягне за собою відповідальність за її використання в соціальних мережах. Публікація, поширення інформації, надання коментарів щодо діяльності Національного банку завжди мають вплив різного ступеня на сприйняття та рішень Національного банку, можуть створити резонанс та прямо або опосередковано вплинути на сфери, де довіра суспільства є ключовим фактором ефективної реалізації функцій Національного банку.
Пукнтом 90 Кодексу, передбачено, що дії працівників у соціальних мережах (публікація, поширення інформації, надання коментарів тощо), що призводить до дискредитації Національного банку, з використання неправдивої та/або неперевіреної інформації про Національний банк є порушення загальноприйнятних норм етичної поведінки та Кодексу.
З посадової інструкції позивача, з якою вона була ознайомлена 18.09.2017 вбачається, що Заступник директора департаменту- начальник управління несе відповідальність за недотримання, серед іншого, прийнятого в Національному банку кодексу етики працівника національного банку та корпоративної культури - в межах і порядку, визначених законодавством України про працю.
Надаючи пояснення на лист Департаменту персоналу НБУ від 14.02.2018 № В/17-0009/13269 позивач вказала, що розміщення у соціальній мережі Facebook відповідного коментаря на призначення нового директора Департаменту виїзних перевірок банку НБУ було здійснено, як приватною особою, не в робочий час (обідня перерва). Думка в цьому коментарі є особистою та це право гарантується статтею 34 Конституції України. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала ці доводи.
Функціональні обов'язки позивача складають зміст її трудової функції, а також зобов'язують додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.
Обмеження, що накладаються на професійну діяльність, також можуть поширюватись через поняття приватне життя, якщо вони якимось чином впливають на те, яким чином індивід формує свою соціальну ідентичність, розвиваючи спілкування з іншими людьми, в тому числі через соціальні мережі. Крім того, професійне життя дуже часто переплітається з приватним життям в іншому контексті, таким чином, що важко виділити, в якій якості виступає індивід в даний момент.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувалась з деяким кадровими призначеннями в Національному банку України, надсилала відповідні звернення до безпосереднього керівництва так і до керівництва банку.
Розміщуючи повідомлення в соціальній мережі Facebook, позивач повинна була передбачити ризики для установи, де вона працює, може нести її коментар. Крім того, з досліджених матеріалів та наданих пояснень в судовому засіданні, вбачається, що інформація, яка міститься в поширеному повідомлені, стала відома позивачу внаслідок виконання нею трудових (службових) обов'язків та є відображенням особистої позиції на дії керівництва Національного банку України на деякі кадрові рішення, які могли стосуватись позивача та її реакцію на ці рішення через призму звернень до керівництва НБУ та інших державних органів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, що закріплено у положеннях статті 5 ЦПК України.
У відповідності до норм ч. ч. 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, інформація, що містилась в повідомленні ОСОБА_1 в соціальній мережі Facebook здобута через виконання нею своїх професійних (трудових) обов'язків, а зміст повідомлення по своїй суті несе репутаційні ризики (завдає шкоди) для працедавця - Національного банку України, що є порушенням трудової дисципліни в сенсі ст. 139 КЗпП України.
Суд не може погодитись з твердженнями позивача, що її повідомленням в соціальній мережі не могло мати наслідком порушення трудової дисципліни та накладення дисциплінарного стягнення, оскільки, як вже було зазначено, текст повідомлення, інформація, що містилась в ньому, здобута позивачем через виконання нею своїх трудових обов'язків.
Крім того, не вбачається підстав стверджувати про порушення права позивача на вільне вираження своїх поглядів і переконань, гарантованих статтею 34 Конституції України, з тих підстав, що у даному разі приватний інтерес призвів до порушення професійної етики поведінки, а вираження поглядів та переконань є нічим іншим як критика дій керівництва Національного Банку України через незадоволення своїм трудовим положенням та можливістю кар'єрного росту.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що позов є необґрунтований та не підлягає до задоволення.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139-140, 142, 147, 150 КЗпП України, ст.81, 259, 263-265 ЦПК України,-
В задовлені позову ОСОБА_1 до Національного Банку України про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисципілнарного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Бортницька