23.06.2020 Справа № 756/1541/20
Унікальний № 756/1541/20
Провадження № 1-кп/756/881/20
23 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12019100050009079 від 13.12.2019 за обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
13 грудня 2019 року близько 03 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 помітив автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2106», 1988 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який був припаркований поблизу будинку за вказаною вище адресою. В цей момент у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2106», 1988 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », діючи умисно, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 у тому ж місці у вказаний час за допомогою цеглини розбив ліве бічне скло дверей автомобілю, зі сторони водійського сидіння. В подальшому, відчинивши двері автомобіля, ОСОБА_4 намагався привести в дію двигун вказаного автомобіля, однак, не зумівши привести в дію двигун, вирішив заволодіти вказаним транспортним засобом шляхом фізичного впливу. Продовжуючи реалізовувати свій вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 , тримаючи однією рукою кермо, а іншою тримаючись за кузов вказаного транспортного засобу, із застосуванням фізичної сили шляхом штовхання почав котити, тобто пересувати транспортний засіб від місця його первинного знаходження, доки не був затриманим працівниками поліції. На підставі довіреності володільцем та користувачем автомобіля марки ««ВАЗ», моделі «2106», 1988 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », є громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та повністю підтвердив обставини, вказані вище щодо часу, місця, мети, способу вчинення ним кримінального правопорушення. Обвинувачений показав, що напередодні був в компанії, вжив дуже багато алкогольних напоїв, вночі хотів доїхати додому в Шевченківський район м. Києва, проте грошей на таксі в нього не було, тому він вирішив за допомогою знайденої цеглини розбити ліве бічне скло дверей (зі сторони водійського сидіння) автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2106», зеленого кольору, який потрапив йому на очі у дворі будинку АДРЕСА_2 , відчинити двері автомобіля та привести в дію двигун. Однак, не зумівши привести в дію двигун, він став котити цей автомобіль, тримаючи однією рукою кермо, а іншою - кузов автомобіля.Таким чином, штовхаючи транспортний засіб, він пересунув його приблизно на відстань 500 м від місця його первинного знаходження, аж доки не був помічений та зупинений працівниками поліції. Обвинувачений шкодує про вчинене, обіцяє в подальшому не вчиняти правопорушень, стверджуючи, що він зробив для себе належні висновки, а також з тих пір він взагалі не вживає алкоголь.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив про проведення скороченого судового розгляду і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст тих обставин, які він не оспорює, чи є добровільною та істинною його позиція, а також роз'яснив учасникам процесу, що у разі не дослідження судом доказів, сторони будуть позбавлені права в апеляційному порядку оскаржити обставини, які не оспорювалися.
Суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також відомості які характеризують особу обвинуваченого, раніше не судимого, який у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, неодруженого, не маючого утриманців.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння в момент вчинення ним інкримінованого злочину випливає лише з його показань, наданих в суді. Матеріалами кримінального провадження така обставина не підтверджується і у висунутому обвинуваченні відсутня, відтак, таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння, суд не може вважати достовірно встановленою та грунтувати її лише на підставі самовикриття винного.
Суд дійшов висновку про те, що із передбачених санкцією ч. 1 ст. 289 КК України альтернативних покарань ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Однак, суд при цьому вважає за можливе виправлення засудженого без відбування покарання, тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на винного на період іспитового строку обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд переконаний, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає наступні покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1