Справа №:755/7305/20
Провадження №: 1-в/755/379/20
"15" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про звільнення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Києва, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-09.12.2013 року Печерським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, 10.04.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва, звільнений у залі суду на підставі п. «е» ст.ст. 1, 9 закону України «Про амністію у 2014 році»;
-03.03.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.1 ст.185 КК України, до штрафу у розмірі 1700 грн., 05.12.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин,
від відбування покарання, у зв'язку з закінченням строків давності виконання вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вищевказане подання, яке обґрунтоване тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, ОСОБА_3 , засуджений за ч.1 ст.185 КК України та призначено йому покарання, у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., 05.12.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, однак станом на 25.05.2020 року вирок не виконано, оскільки останній відбуває покарання у виді позбавлення волі. Тому просять суд звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання у зв'язку із спливом строку давності виконання обвинувального вироку на підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України.
У судове засідання учасники кримінального провадження не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідності до п.1 ч.1ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Як вбачається з матеріалів подання, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання, у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
05.12.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
30.12.2016 року до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області надійшли матеріали відносно ОСОБА_3 , які були прийнятті до виконання. У ході виконання рішення суду встановлено, що останній відбуває покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.2 ст.40 КВК України встановлено, що стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, слід дійти до висновку, що не відбування покарання у виді громадських робіт та ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт не тотожні поняття і тягнуть за собою різні наслідки. Ухиленням від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. А за змістом ст. 389 КК України ухилення від виконання покарання у виді громадських робіт супроводжується прямим умислом, утворює склад злочину та тягне кримінальну відповідальність. Сюди не відносяться випадки, коли вирок не був виконаний з незалежних від засудженого причин (неналежне виконання своїх обов'язків працівниками державних органів, зміна чинного законодавства щодо визначення компетентних органів, які повинні виконувати покарання тощо).
Із огляду на викладене та з урахуванням того, що само по собі не відбуття громадських робіт не свідчить про ухилення від виконання вироку, суду не надано достовірних доказів того, що обвинувачений ухилявся від його виконання, отже висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Таким чином, держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Судом встановлено, що з дня набрання законної сили обвинувальним вироком минуло понад два роки і він залишається невиконаним. Підстав, які б встановлювали факт ухилення від відбування покарання, переривання перебігу давності, суду не надано, а тому засудженого ОСОБА_3 слід звільнити від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Враховуючи викладене та керуючись ст.80 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання інспектора інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного йому, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: