Справа №:755/8328/20
"24" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Перепелиця Надія Дмитрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування за законом,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Перепелиця Надія Дмитрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування за законом
24 червня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення накладення арешту на 1-кімнатну квартиру загальною площею 28,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 4-кімнатну квартиру загальною площею 142 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 1-кімнатну квартиру загальною площею 33,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Заборонити приватному нотаріусу Перепелиці Надії Дмитрівни видавати будь-якому із кола спадкоємців свідоцтво про право на спадщину у спадковій справі (№ НОМЕР_1 ), відкритій щодо майна померлої ОСОБА_5 »
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. ( п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України)
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Проте, як видно з матеріалів справи, заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, позивачем не надано відомостей що нерухоме майно належить відповідачам по справі, підстави виникнення у відповідачів право власності на майно, інше.
Відповідно до Розділу IV Видача свідоцтва про право на спадщину п. 4.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, посадова особа органу місцевого самоврядування видає свідоцтво про право на спадщину виключно особам, визначеним у статті 67 Закону України «Про нотаріат», а саме спадкоємцям першої та другої черг за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення.
Відповідно до Розділу IV Видача свідоцтва про право на спадщину п. 4.13 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування посадовою особою органу місцевого самоврядування відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання посадовою особою органу місцевого самоврядування від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у ЦПК України відсутні правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст. 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України, вживати заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу видавати будь-якому із кола спадкоємців свідоцтва про право на спадщину, а тому суд не наділений такими повноваженнями, а вирішення питання про видачу свідоцтва про право на спадщину відноситься виключно до компетенції приватного нотаріуса.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача - адвоката Малиновської В.А. про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-150, 257, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Перепелиця Надія Дмитрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування за законом.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.