61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 січня 2010 р. Справа № 2-а-3557/09/1806
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2009р. по справі № 2-а-3557/09/1806
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту України Сумської міської ради < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
Позивача, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановлено для дітей до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Зобов'язати відповідача провести нарахування та стягнути на її користь суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 2846,80 грн. Зобов'язати відповідача при здійсненні нарахування застосувати до вказаної суми поточний індекс інфляції з березня 2009 року та процент з розрахунку 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01.03.2009 року по дату остаточного розрахунку. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 2500,00 грн.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача по не призначенню позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім ям з дітьми". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 95 Конституції України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради з 9 липня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачу допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Поновлюючи позивачу строк звернення до суду з позовом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила його з поважної причини, через відсутність доступу до видань Конституційного суду України.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивач звернулася до суду з позовом 30.03.2009 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропуск строку звернення до суду позивач мотивує тим, що про порушене право вона дізналася із засобів масової інформації. З обґрунтуванням таких доводів погоджується суд першої інстанції.
Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивач пропустила його без поважних причин.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 17).
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести донарахування та до виплату недотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 08.09.2007 року по 31.12. 2008 року, а тому постанову в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанову про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» визнано неконституційним не було.
Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а тому не знаходить підстав для скасування рішення суду про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
На момент звернення до суду зазначена допомога нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в частині покладення на відповідача обов'язку перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 та 2010 роки, немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2009р. по справі № 2-а-3557/09/1806 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >