Справа № 444/2505/19 Головуючий у 1 інстанції:
Провадження № 22-з/811/106/20 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
25 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.
розглянувши у місті Львові заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2020 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на додаткові витрати на дитину,
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Просить компенсувати ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200 грн.
Оскільки відповідно до положень ч.4 ст.270 ЦПК України немає необхідності у виклику учасників справи, розгляд заяви проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 кошти на додаткові витрати на лікування неповнолітніх дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 11882 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 95 коп. та додаткові витрати на лікування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 11700 (одинадцять тисяч сімсот) гривень 00 коп. для встановлення брекетів.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2020 року скасовано.
Постановлено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на додаткові витрати на дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 кошти на додаткові витрати на лікування неповнолітніх дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4 837 грн.
В позовній вимозі ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на лікування ОСОБА_5 в сумі 11 700грн гривень для встановлення брекетів відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 1600грн.
Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Встановлено, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1261 грн 20 коп. судового збору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
На підставі п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_4 звільнено від сплати судового збору.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнено з останнього 4837 грн на користь ОСОБА_4 , що становить 20% від заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають до задоволення.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 слід компенсувати судовий збір в сумі 840 грн за рахунок держави.
Щодо вимог заяви про стягнення з ОСОБА_4 витрат на правову допомогу, такі до задоволення не підлягають з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Ч. 1 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №№ 915/237/18.
Враховуючи, що ОСОБА_4 звільнено від сплати судового збору, на її користь з ОСОБА_1 стягнено лише 4837 грн., колегія суддів вважає, що заявлена вимога ОСОБА_1 про стягнення 5200грн витрат на правову допомогу є абсолютно неспівмірною з ціною позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення. ОСОБА_1 слід компенсувати 840 грн 80 коп. судового збору за рахунок держави, в частині стягнення з ОСОБА_4 5200 грн витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, колегія суддів,
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. за рахунок держави.
В решті вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 25.06.2020 року.
Головуючий
Судді