Справа № 461/8600/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/482/20 Доповідач: ОСОБА_2
22 червня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження №12019140060002117 від 08 липня 2019 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , 19.06.2003 року згідно ст. 88 КК України раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
за ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
їх законних представників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисника ОСОБА_13 ,
за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_14 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2020 року стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , -
встановила:
вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2020 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України та, із застосуванням положень ст. 69 КК України, призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою скасувано.
Звільнено ОСОБА_6 з під варти в залі суду.
Відповідно до ст.77 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_6 не застосовано.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України та, із застосуванням положень ст. 69 КК України, призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою..
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою скасувано.
Звільнено ОСОБА_7 з під варти в залі суду.
Відповідно до ст.77 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_7 не застосовано.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України та, із застосуванням положень ст. 69 КК України, призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою скасувано.
Звільнено ОСОБА_8 з під варти в залі суду.
Відповідно до ст.77 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_8 не застосовано.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою між собою, 08.07.2019 року близько 01 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу будинку №3А по вул. Шевченка у м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ними дій, передбачаючи шкідливі наслідки і бажаючи настання таких наслідків, маючи єдиний умисел на подолання опору потерпілого і заволодіння його майном, здійснили напад на ОСОБА_15 , нанісши йому удари ногами в область голови, тобто, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для здоров'я особи, чим спричинили потерпілому, згідно висновку експерта № 765 від 13.09.2019 року скелетно-лицеву травму, множинні злами кісток усіх стінок правої верхнещелепової пазухи, дна та латеральної стінки правої орбіти, комірок решітчастого лабіринту, кісток носа, правої виличної дуги з незначним зміщенням уламків; гематосинус; забій м'яких тканин периорбітальних ділянок обох очей; правобічну навколоорбітальну емфізему, що відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Внаслідок удару ОСОБА_6 , ОСОБА_15 впав на землю, та, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , діючи спільно, відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме: грошовими коштами в сумі 600 гривень, мобільним телефоном марки «Ірhone» моделі «X» ІМЕІ: НОМЕР_1 , загальною вартістю 27 000 гривень та навушниками марки «Аррlе» моделі «ЕаrРоds» білого кольору вартістю 6 000 гривень. Після чого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з викраденим майном втекли з місця злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 33 600 гривень.
На вирок прокурор ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2020 відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2020 відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2020 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що згідно з досудовою доповіддю органу пробації щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , яка взята судом першої інстанції до уваги, існує середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, проте суд обмежився формальним перерахуванням зазначених вище обставин без будь-якого розкриття їх змісту.
Звертає увагу, що викликає сумнів наявність такої обставини, яка пом'якшує покарання, як активне сприяння у розкритті злочину, так як про причетність до злочину неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 органам досудового слідства стало відомо в результаті проведення слідчих дій на початку вересня 2019 року і в подальшому 17.09.2019 неповнолітнім повідомлено про підозру, натомість обвинувачені добровільно до моменту їх виклику на 17.09.2019 в правоохоронні органи про вчинення ними 08.07.2019 року злочину і розкаяння протягом більш як двох місяців не зверталися.
Вважає, що критично можна оцінити таку обставину, яка пом'якшує покарання, як добровільне відшкодування шкоди потерпілому. Так, злочин було вчинено ще 08.07.2019, натомість збитки обвинуваченими відшкодовані через 8 місяців і лише після застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинувачених без ізоляції від суспільства та звільнив обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статей 75, 76 КК, не навівши у вироку переконливих мотивів для прийняття такого рішення.
Вказує, що посилання суду на одні і ті ж самі обставини при обранні виду, розміру покарання та, як на підстави для звільнення обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, за відсутності належного обґрунтування висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, свідчить про неналежну вмотивованість застосування ст.75 КК України.
Вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можливе лише в умовах їх ізоляції від суспільства, оскільки обставини вчиненого злочину, а також дані про особи обвинувачених свідчать про їх суспільну небезпечність, нехтування загальновизнаними суспільними цінностями та відсутність будь - яких гарантій того, що вони знову не вчинить нового злочину.
Наголошує, що під час судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 відповідно до повідомлень Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області 02.02.2020 о 21.04 год., 20.02.2020 о 21.15 год. під час проведеної перевірки додержання обов'язків, покладених на обвинуваченого ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, був відсутній за місцем проживання, чим неодноразово порушив умови обраного йому запобіжного заходу. Унаслідок таких дій обвинуваченого, Галицьким районним судом м. Львова запобіжний захід ОСОБА_8 було змінено з домашнього арешту на тримання під вартою на строк 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду кримінального провадження, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, призначеного на 27.12.2019, до суду не з'явився, не сповістивши при цьому про причини неявки, а також відповідно до повідомлень Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області 26.01.2020 о 20.29 год., 02.02.2020 о 20.35 год., 07.02.2020 о 19.23 год., 15.02.2020 о 20.50 год. під час проведеної перевірки додержання обов'язків, покладених на обвинуваченого ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, був відсутній за місцем проживання, також відповідно до рапорту слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 від 19.02.2020 у ОСОБА_6 12.02.2020 приблизно о 05:00 год. за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 12, було виявлено поліетиленовий згорток із порошкоподібною речовиною білого кольору, яку останній зберігав без мети збуту, чим неодноразово порушив умови обраного йому запобіжного заходу. Унаслідок таких дій обвинуваченого 21.02.2020 Галицьким районним судом м. Львова запобіжний захід ОСОБА_6 було змінено з домашнього арешту на тримання під вартою на строк 60 днів.
З досудової доповіді органу пробації убачається, що обвинувачений ОСОБА_6 підтримує зв'язки з особами з антисоціальною поведінкою, не вміє прослідковувати наслідки своїх дій, не робить висновків.
Крім цього, апелянт, звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження відповідно до повідомлень Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області 30.01.2020 о 21.30, 20.02.2020 о 19.44 год. під час проведеної перевірки додержання обов'язків, покладених на обвинуваченого ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, був відсутній за місцем проживання, чим неодноразово порушив умови обраного йому запобіжного заходу. Унаслідок таких дій обвинуваченого 21.02.2020 Галицьким районним судом м. Львова запобіжний захід ОСОБА_7 було змінено з домашнього арешту на тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до досудової доповіді органу пробації відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , останній підтримує зв'язки з особами схильними до протиправної та антисоціальної поведінки.
На думку апелянта, наведене свідчить про небажання обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виконувати обов'язки покладені на них, повну відсутність виховного контролю батьків, нерозуміння майбутніх наслідків дій, ігнорування попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ними протиправної поведінки.
Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні 30.03.2020 вироку щодо засудження ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 необгрунтовано та безпідставно застосував відносно вказаних обвинувачених ст. ст. 69, 75 КК України, призначивши при цьому кожному обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, та, звільнивши обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що призвело до призначення несправедливого за розміром покарання через його м'якість, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку обвинувачених, їх законних представників та захисника, які заперечили подану прокурором апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим та прокурором не оспорюється, вирок оскаржено виключно з метою скасування такого в частині призначеного покарання обвинуваченим.
Так, стосовно призначеного обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 покарання слід зазначити наступне.
Як передбачено статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Змістом ст. 66 КК України передбачено невичерпний перелік обставин, які пом'якшують покарання, зокрема, частиною 2 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, в даному випадку, судом взято до уваги обставину, що пом'якшує покарання, як це передбачено ч.2 ст. 66 КК України, лояльну позицію потерпілої сторони.
Так, з мотивувальної частини вироку, вбачається, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування положень ст. 69 КК України, щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують покарання, а саме, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.
Вказані обставини в їх сукупності, обґрунтовано визнано судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відтак покликання прокурора в апеляційній скарзі з цього приводу є безпідставними.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дотримався вимог передбачених статтями 50, 65 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції взяв до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, те, що злочин вчинено обвинуваченим за попередньою змовою групою осіб, корисливий мотив вчинення злочину, спрямований на заволодіння чужим майном, форму вини, спосіб вчинення злочину, поєднаний із застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, його вік, на час скоєння злочину йому було 16 років, факт щирого каяття, який знайшов своє відображення під час розгляду справи, фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який згідно ст.88 КК України раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, згідно характеристики молодіжного центру «Нові орбіти» характеризується позитивно, виховувався у багатодітній сім'ї. Обтяжуючих покарання ОСОБА_6 обставин судом першої інстанції не встановлено.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який є неповнолітнім, обставини справи, прийшов до вірного висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, підставно вважав за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Колегія суддів, погоджується, що така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а покладення на засудженого обов'язків, передбачених ст.76 КК України зможе забезпечити належний контроль за поведінкою обвинуваченого і сприятиме його виправленню, в тому числі з врахуванням виконання ним заходів, передбачених пробаційною програмою. На підставі ст.77 КК України, додаткове покарання обвинуваченому у виді конфіскації майна не призначав.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, те, що злочин вчинено обвинуваченим за попередньою змовою групою осіб, корисливий мотив вчинення злочину, спрямований на заволодіння чужим майном, форму вини, спосіб вчинення злочину, поєднаний із застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення неповнолітнього обвинуваченого до вчиненого, його вік, на час скоєння злочину йому ще не було 16 років, факт щирого каяття, який знайшов своє відображення під час судового розгляду. Також суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, виховувався у багатодітній сім'ї. Обтяжуючих покарання ОСОБА_7 обставин судом першої інстанції не встановлено.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано, виходячи із загальних засад судочинства, справедливості й достатності обраного покарання, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , вищенаведені обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд прийшов до вірного висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, вважав за можливе звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами неповнолітнього обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів. Суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що покладення на засудженого обов'язків, передбачених ст.76 КК України, зможе забезпечити належний контроль за поведінкою обвинуваченого і сприятиме його виправленню, в тому числі з врахуванням виконання ним заходів, передбачених пробаційною програмою. На підставі ст.77 КК України, додаткове покарання обвинуваченому у виді конфіскації майна не призначав.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, те, що злочин вчинено обвинуваченим за попередньою змовою групою осіб, корисливий мотив вчинення злочину, спрямований на заволодіння чужим майном, форму вини, спосіб вчинення злочину, поєднаний із застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, факт щирого каяття, який знайшов своє відображення під час розгляду справи. Також суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на час скоєння злочину йому ще не було 16 років, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, згідно характеристики молодіжного центру «Нові орбіти» характеризується позитивно, виховувався у багатодітній сім'ї. Обтяжуючих покарання ОСОБА_8 обставин судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення неповнолітнього та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до переконання, що покладення на засудженого обов'язків, передбачених ст.76 КК України зможе забезпечити належний контроль за його поведінкою і сприятиме його виправленню, в тому числі з врахуванням виконання ним заходів, передбачених пробаційною програмою. На підставі ст.77 КК України, додаткове покарання обвинуваченому у виді конфіскації майна не призначав.
Доводи наведені апелянтом у тій частині, що суд першої інстанції призначив обвинуваченим покарання явно несправедливе через м'якість, свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли та колегія суддів вважає такі безпідставними і необґрунтованими.
При цьому, норми КК наділяють суд правом вибору у встановлених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає взяття до уваги й оцінку відповідно до визначених законом критеріїв усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою, відтак колегія суддів вважає, що покарання, призначене обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, призначене із забезпеченням принципу індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів та підстав його вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинувачених немає.
Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається апелянт, як на підстави скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при винесенні вироку, а тому апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_14 слід залишити без задоволення.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинувачених, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_14 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2020 року стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4