Справа № 442/7612/19 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/811/145/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 39
25 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р. П.
при секретарі: Цап П. М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
31.10.2019 року позивач - АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 120103,93 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову посилався на те, що 16.12.2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконувала, внаслідок чого заборгованість за кредитом становить 120103,93 грн., та складається з: 1961,29 грн. -заборгованість за кредитом; 118142,64 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом з 16.12.2011 року по 29.03.2019 року.
Наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати його повернення та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому Банк просив суд постановити рішення, яким стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.12.2011 року, в розмірі 1961 грн 29 коп. заборгованості за тілом кредиту та 768,40 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржило АТ КБ «Приватбанк».
Вважає його в частині відмови у задоволенні позовних вимог незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17року, який не підлягав застосуванню, оскільки був зроблений в іншій справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися умови договору, як такі, що погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами кредитного договору № б/н від 16.12.2011 року. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку та іншими умовами кредитування. Таким чином, відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції. Отже, відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Зазначає, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 16.12.2011 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 28.03.2019р. по справі 428/2873/17, саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання не укладеними кредитних правовідносин. А, відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 08 липня 2019 року в справі №923/760/18, твердження районного суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та правилами надання банківських послуг - є безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічними розміщеними Умовами та правилами - закон не вимагає.Розрахунок заборгованості за кредитним договором, доданий до позовної заяви, повністю відображає рух коштів за карткою, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоду часу, дії позичальника з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем не надано. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Вважає, що оскаржуване рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1,ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що 16.12.2011 р. сторони уклали кредитний договір у вигляді заяви-анкети, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 2000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та видав позичальнику картку.
До кредитного договору позивач додав: 1) витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; 2) витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. При цьому, позивач стверджує, що вони є невід'ємними частинами спірного договору.
Згідно заяви-анкети, підписаної ОСОБА_1 , така погодилася, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з даним договором до його підписання і погодилася з його умовами.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору, заборгованість такої станом на 31.08.2019 року становить: 171890 грн 89 коп. та складається з: 1961 грн 29 коп. - заборгованість за кредитом; 169040 грн 84 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 888 грн 76 коп. - заборгованість за пенею та комісією. Однак, позивач користуючись своїм правом на визначення обсягу позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 120 103 грн 93 коп., яка складається з: 1961 грн 29 коп. - заборгованість за кредитом; 118 142 грн 64 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 16.12.2011 року по 290.03.20198 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» та стягуючи з ОСОБА_1 в користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2011 р. у сумі 1961 грн 29 коп., що становить суму непогашеного тіла кредиту за визначений позивачем період, районний суд, покликаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/1807/17 (провадження № 14-131цс19) виходив з того, що до даних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки за змістом такої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися АТ КБ «Приватбанк», то банком не доведено, які саме Тарифи та Умови і Правила діяли на час укладення договору з відповідачем. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому, суд не вбачав правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом та штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті банку у анкеті-заяві з огляду на те, що витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна та Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Тому, суд стягнув лише заборгованість по тілу кредиту за укладеним з відповідачем договором, що становить 3 473 грн 89 коп.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки у Постанові ВС від 03.07.2019 року у справі № 342/1807/19, серед іншого, Верховний Суд звернув увагу на те, що "фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, що свідчить про порушення позичальником прав кредитора, а тому відповідно до змісту статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують,підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25.06.2020 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
Цяцяк Р. П.