Справа № 451/1340/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/642/20 Доповідач: ОСОБА_2
25 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з відповідними доповненнями на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 травня 2020 року, -
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 травня 2020 року стосовно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,
продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб по 20 липня 2020 року включно.
При цьому суд, розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та оцінивши доводи всіх учасників процесу, дійшов до висновку про збереження на даний час тих ризиків, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу і які передбачені у ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду та ризик незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні.
Також суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, та яке становить виключно позбавлення волі від 5 до 8 років, відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, та дійшов до переконання, що обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як за наявності вищенаведених ризиків та особи обвинуваченого, а також з врахуванням стадії кримінального провадження, таке продовження є виправданим та доцільним і не знаходить підстав для застосування відносно нього більш м'яких запобіжних заходів.
Не погодившись з таким рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає таку завідомо неправосудною, з істотними порушеннями норм та вимог КПК України. Зазначає, що слідчий суддя безпідставно продовжив строк тримання під вартою, оскільки не доведено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, зазначає, що ухвала винесена слідчим суддею ОСОБА_1 є незаконною, оскільки, він заявляв їй відвід, у задоволенні якого безпідставно відмовлено суддею ОСОБА_9 . У зв'язку з чим просить постановити законне рішення.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задоволити апеляційну скаргу, міркування прокурора щодо залишення ухвали суду без змін, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на збереження тих ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу, і такі передбачені ст.177 КПК України, зокрема ризик переховування від органів досудового розслідування та суду та ризик незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні, та прийшов до вірного переконання що обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою, так як за наявності вищенаведених ризиків та особи обвинуваченого, а також з врахуванням стадії кримінального провадження таке продовження є виправданим та доцільним і не знаходить підстав для застосування відносно нього більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, врахувавши тяжкість злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, яке становить виключно позбавлення волі від 5 до 8 років, відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки таке продовження є виправданим та доцільним.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про незаконність оскаржуваної ухвали.
Як вбачається з клопотання про продовження строку тримання під вартою, таке відповідає вимогам ст. 199 КПК України, зокрема містить у собі короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, посилання на ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, та обґрунтування того, що такі продовжують існувати та не зменшилися, обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про неправосудність оскаржуваного рішення, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження судом ще не досліджувалися докази, а отже не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а тому доводи апеляційної скарги щодо невинності обвинуваченого, колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_7 не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з відповідними доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 травня 2020 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: