Справа № 442/7364/17 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/2253/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 60
15 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р. П.
при секретарі: Цап П. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвської Ольги Віталіївни та Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Білоган Ірини Мирославівни про визнання недійсними спадкового договору та договору дарування, скасування державної реєстрації, -
19.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсним спадковий договір, укладений 05.06.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В.; скасувати реєстрацію речового права на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; визнати недійсним договіор дарування квартири АДРЕСА_1 від 24.02.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального Округу Білоган І.М.
В обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті вона постійно проживала у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 .
Після смерті матері він, як спадкоємець першої черги по закону, звернувся до приватного нотаріуса Бекиш В.О. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом 01.11.2016 року заведено спадкову справу після смерті його матері ОСОБА_5 за реєстровим номером НОМЕР_1 . Так як він був єдиним сином у матері, постійно надавав їй матеріальну допомогу та спілкувався з матір'ю по телефону, кожного року під час відпусток з дружиною приїжджав до матері, оскільки з сім'єю проживає за межами України - в м. Курську РФ. Починаючи з 2014 року, через захворювання хребта та у зв'язку з бобойовими діями на сході України, був обмежений в можливості приїжджати в Україну. Проте, його дружина - ОСОБА_6 у період відпусток неодноразово протягом 2015 -2016 років приїжджала до мами в м. Дрогобич, що підтверджується копією її паспорта. Крім того, його діти від першого шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також перша дружина ОСОБА_9 , які проживають в м. Мукачево, по кілька разів на рік протягом 2015-2016 років приїжджали до матері, проживали з нею у квартирі протягом тижня-двох, допомагали їй, прибирали, виконували її розпорядження. Діти запитували у бабусі, що вона думає робити з квартирою, на що у в червні місяці 2016 року мама відповіла, що ще не вирішила кому її залишить - чи онукові ОСОБА_7 (його синові від першого шлюбу) чи внучці ОСОБА_10 . Про те, що мама померла, він довідався 15.10.2016 в телефонній розмові з сином ОСОБА_7 , просив почекати з похоронами мами, однак коли приїхав після отримання дозволу на в'їзд в Україну, маму вже похоронили. Приїхавши в м. Дрогобич, від відповідача ОСОБА_3 , яка є сусідкою мами по під'їзду, він довідався, що квартира після смерті мами має належати їй на підставі спадкового договору, укладеного з мамою у 2015 році. Про цей договір ні йому, ні його дружині, ні дітям, ні знайомим його мама не повідомляла. З розмови із сусідами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 йому стало відомо, що його мати до кінця своїх днів не мала жодного наміру розпоряджатися спірною квартирою і ніяких рішень щодо відчуження квартири, зокрема шляхом укладення спадкового договору, не приймала. Тому він ставить під сумнів, чи підписувала даний договір його мама, при тому, що у неї був тремор правої руки, а по підпису на договорі видно, що особа чітко підписувалась. Крім того, станом на червень 2015 року, коли укладався спадковий договір, мамі було 76 років, вона хворіла гіпертонічною хворобою ІІІ ст., повна блокада правої ніжки п. Гіпса, хронічна гіпохромна анемія, середній ступінь важкості неуточненого генезу. Як вбачається з п. 17 спадкового договору, такий складено в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах приватного нотаріуса, а інший видається набувачу, тобто ОСОБА_3 . Його матері нотаріус примірник договору не видавала, що, на його думку, може свідчити про те, що вона його не підписувала. Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвська О.В. порушила вимоги щодо повідчення такого роду правочинів, не надала сторонам прочитати проект спадкового договору, попередньо з ним не ознайомила сторони, не пояснила змісту вказаного правочину, права та обов'язки сторін по договору, наслідки його укладення, не встановила дійсних намірів сторін. З пояснень, наданих ОСОБА_3 у справі № 442/7132/16-ц вбачається, що у них з покійною ОСОБА_5 була інша домовленість, яку приватний нотаріус Радзієвська О.В. у правочині не встановила, фактично надала сторонам для підписання інший договір, ніж покійна ОСОБА_5 мала намір укласти. Нотаріус свідомо ввели покійну ОСОБА_5 оману, пояснивши їй, що вона надалі залишається повноправним власником квартири, та не роз'яснила, що спадковий договір - це правочин по відчуженню майна. У договорі немає відмітки про те, що нотаріус зачитала спадковий договір. З наведених мотивів, вважає оспорюваний договір таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки у такому чітко не визначено обов'язки набувача майна, не досягнуто згоди з усіх його істотних умов.
Крім того, відповідач ОСОБА_3 , знаючи, що ним оспорюється спадковий договір, під час розгляду справи судом першої інстанції, незаконно уклала договір дарування спірної квартири в користь ОСОБА_4 .
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвської Ольги Віталіївни та Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Білоган Ірини Мирославівни про визнання недійсними спадкового договору та договору дарування, скасування державної реєстрації - відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.10.2017 у справі № 442/7364/17.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що нотаріус при посвідченні спадкового договору, який було укладено 05.06.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , не встановила волевиявлення та дійсні наміри відчужувача, не роз'яснила правові наслідки укладення такого правочину. Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що договір складений лише в двох примірниках, один з яких залишився на зберіганні у справах приватного нотаріуса, а інший видано на руки набувачу, що позбавило можливості відчужувача ознайомитися в подальшому зі змістом цього договору, зокрема з обов'язками набувача майна, та його оспорення. Звертає увагу суд на те, що у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду перебувала справа № 442/7132/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвської О.В. про визнання спірного спадкового договору недійсним з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України (укладений внаслідок помилки), у якій відповідачка ОСОБА_3 в ході надання пояснень, вказала, що мала доглядати покійну ОСОБА_5 , що зафіксовано у технічному звукозаписі судового засідання, що свідчить про невідповідність спадкового договору вимогам ст.ст. 203, 1302, 1305 ЦК України щодо його змісту у зв'язку з нерозумінням сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків. Посвідчуючи спірний договорі, приватний нотаріус Радзієвська О.В. порушила вимоги закону щодо посвідчення такого роду правочинів, оскільки не надала сторонам прочитати проект спадкового договору, попередньо з ним сторін не ознайомила, не роз'яснила змісту вказаного правочину, права та обов'язки сторін та наслідки його укладення.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачів - ОСОБА_13 проти скарги заперечив, настоював на розгляді справи за відсутності апелянта у зв'язку з порушенням строків розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, хоча неодноразово належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, тому суд, враховуючи, що явка учасників справи в засідання суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника апелянта за наявними матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст.203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України визначено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Зазначені дії мають здійснюватись в залежності від розпоряджень відчужувача, до або після настання його смерті.
Встановлено, що позивач є сином померлої ОСОБА_5 (а.с. 14) та відповідно спадкоємцем першої черги по закону після її смерті.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 38016216 від 25.05.2015 року квартира АДРЕСА_1 , станом на день отримання витягу належала на праві власності ОСОБА_5 (а.с. 17).
05.06.2015 року між ОСОБА_5 (відчужувачем майна) та ОСОБА_3 (набувачем майна) було укладено та нотаріально посвідчено спадковий договір, згідно з яким відчужувач майна передає після смерті у власність набувачеві належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Згідно п. 8 договору, виконання умов договору набувачем майна буде проводитися виключно за рахунок особистих коштів набувача. Сторони оцінили квартиру в 492 812 грн. Договір підписано відчужувачем особисто, крім підпису, відчужувач прописом написала своє прізвище, ім'я та по батькові.
Відповідно до пункту 7 спадкового договору, сторони підтвердили, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також, що договір не має характеру фіктивного чи удаваного правочину. Сторони також ствердили, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю, або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору, договір укладено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального, не є наслідком зловмисної домовленості між сторонами.
Згідно з пунктом 10 спадкового договору, на набувача майна покладаються такі обов'язки: регулярне відвідування відчужувача майна, шанобливе ставлення до особи; у разі необхідності - забезпечення відчужувача необхідними медикаментами, продуктами харчування, організацією лікарського догляду, поховання за християнськими звичаями.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.10.2016 серія НОМЕР_2 (а.с. 13).
Після смерті ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Бекиш В.О. за заявою позивача ОСОБА_1 заведено спадкову справу за № 59733968 (а.с. 18).
24.02.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 24.02.2017, укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального Округу Білоган І.М. за р. № 101.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спадкового договору недійсним, районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що такий не відповідає вимогам закону, оскільки при його посвідченні нотаріус не встановила волевиявлення та дійсні наміри особи відчувача на укладення саме спадкового договору, не роз'яснила правові наслідки укладення даного правочину, а особисте підписання договору відчужувачем - ОСОБА_5 , на думку суду, свідчить про те, що відчужувач перед підписанням ознайомилася з його змістом, про що зазначено в тексті договору. Щодо посилань позивача на те, що між сторонами по оспорюваному спадковому договору не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, то такі спрорстовуються подальшими діями набувача майна, пов'язаними з його виконанням, зокрема здійснення поховання відчужувача.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки судом першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин, за яких суд міг би прийти до висновку, що на момент укладення спадкового догову були допущені порущення, які є підставою для визнання недійсності правочину, передбаченіст.203 ЦК України.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач вже звертався до суду з позовом про визнання даного спадкового договору недійсним з підстав, що такий укладений його матір'ю ОСОБА_5 внаслідок помилки, та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17.10.2017 року ( справа № 442/7132/16-ц) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвська Ольга Віталіївна, про визнання недійсним спадкового договору було відмовлено (а.с. 93-94).
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25.06.2020 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
Цяцяк Р. П.