запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/254/20Головуючий у 1-й інстанції Каряка Д.О.
Єдиний унікальний №326/64/20Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП
12 червня 2020 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Хіжнякова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Панченка Олександра Петровича на постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 20 березня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду 23.12.2019 о 13 год. 57 хв. ОСОБА_1 по вул.Морській в м.Приморську керував автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та захисник Панченко О.П. просили скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтували тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , огляду на місці зупинки транспортного засобу не було, через відсутність у працівників поліції приладу «Драгер», відеозапис не має жодного доказового значення, правопорушнику працівниками поліції не роз'яснювалися права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Хіжнякова І.В., які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скаргах, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Доводи апелянта про порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ч.1 ст.268 КУпАП, у зв'язку з розглядом справи без його участі в судовому засіданні суд апеляційної інстанції вважає. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції. Між тим, про час та місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь належним чином, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення слухання справи, які мотивував необхідністю залучення до справи захисника.
Приймаючи до уваги положення ч.2 ст.268 КУпАП щодо необов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та процесуальну поведінку ОСОБА_1 щодо неявки у судові засідання, суд першої інстанції розцінив його неявки , як намагання затягнути процес з метою уникнути відповідальності, тому розглянув справу 20.03.2020 року без участі належним чином повідомленого ОСОБА_1 .
Одночасно апеляційним судом, права передбачені ст. 268 КУпАП, були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику останнього та його захисника до суду апеляційної інстанції, де під час розгляду апеляційної скарги було надано можливість реалізувати ОСОБА_1 всі його права.
Інтереси ОСОБА_1 були представлені професійним захисником на підставі договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 року. Проте жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи адвокатом Хіжняковим І.В. не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена даними, що містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №061947 від 23.12.2019 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у водія виявлено ознаки сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, неадекватна поведінка;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які пояснили, що 23.12.2019р. о 14 год. 05 хв. вони були запрошені в якості свідків при перевірки водія автомобіля ВАЗ д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який поводив себе неадекватно, на пропозицію пройти медичний огляд в установленому законом порядку відмовився, в їх присутності водій був відсторонений від керування;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 067862 від 23.12.2019 р. за ч.6 ст.121 КУпАП. Штраф в розмірі 170 грн. ОСОБА_1 сплачений.
Крім того, даними відеозапису, долученого до матеріалів справи і додатково дослідженого апеляційним судом, об'єктивно встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній пояснив, що випив пива. На пропозицію співробітників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився.
До заперечень апеляційних скарг про нероз'яснення поліцейськими ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП, апеляційний суд ставиться критично, оскільки такі заперечення спростовуються змістом самого протоколу.
Безпідставними є і твердження апелянта про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, адже даний протокол складений уповноваженою особою, містить у собі всі відомості, передбачені ст.256 КУпАП, а суть адміністративного правопорушення у даному протоколі викладено у відповідності до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що відеозапис, зафіксований нагрудною камерою поліцейського, є неналежним доказом, також безпідставні, оскільки застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію". Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом.
Доводи апелянтів стосовно того, що поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичній установі, спростовуються відомостями відеозапису, який міститься в матеріалах справи.
Що стосується інших доводів, наведених в апеляційних скаргах, то вони також не спростовують належності та допустимості наведених вище доказів та не містять в собі достатніх даних для висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в тому числі через його невідповідність нормам чинного законодавства, порушення яких призвело або могло призвести до неправильного застосування норм процесуального або матеріального права, як про це безпідставно зазначається в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційних скарг на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки вищенаведеними дослідженими судом доказами та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактичних обставин, встановлених судом у постанові, є об'єктивно доведеною поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я.
Вказане діяння останнього підпадає під диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, тобто є адміністративним правопорушенням, для ознак якого не обов'язково встановлювати факт керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Так, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, і в разі відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з наведеним відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Панченка Олександра Петровича залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 20 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 в цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 326/64/20