Єдиний унікальний номер 236/4222/19
Номер провадження 22-ц/804/1670/20
26 червня 2020 року м. Бахмут Донецька область
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Канурної О.Д.,
суддів: Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у цивільній справі № 236/4222/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні (суддя першої інстанції Саржевська Ірина Віталіївна), -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона перебувала у трудових відносинах із державним підприємством «Донецька залізниця» з 1987 року.
Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VІ та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200.
Луганська дирекція залізничних перевезень «Державного підприємства» «Донецька залізниця» реорганізована шляхом злиття у структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року № 303.
Наказом № 1808-ОС від 17.07.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату, з посади економісту 1 категорії відділу статистики апарату управління її було звільнено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне і перейменовано у Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Відповідач не виплатив їй заробітну плату за період із 01 лютого по 30 червня 2016 року, частину заробітної плати за березень 2017 року, заробіток за час вимушеного простою, одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку і компенсацію за невикористані дні відпустки.
ОСОБА_1 просила суд першої інстанції стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь заробітну плату з 1 лютого по 30 червня 2016 року в сумі 15455,09 грн., частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2977,79 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 17000,90 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 7934,33 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6333,36 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні задоволені частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за лютий 2016 року в сумі 2356,19 грн., з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 13867,83 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 14782,37 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 7934,33 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6333,36 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 12137,36 грн.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі, крім заробітної плати за лютий 2016 року.
В іншій частини позовних вимог відмовлено за відсутністю підстав.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 699,93 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з вищезазначеним рішенням, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Відповідач просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року справі № 236/4222/19 та ухвалите нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі.
Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 145,148,149), копія апеляційної скарги відповідача позивачем по справі отримана (а.с. 145). Відзив на апеляційну скаргу від позивача по справі до Донецького апеляційного суду не надійшов.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 червня 2020 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Як передбачено ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 грн.
Враховуючи, що ціна позову у цій справі складає 49701,47 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , з 01.10.2013 по 17.07.2017 ОСОБА_1 працювала на посаді економіста 1 категорії відділу статистики апарату управління СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16.03.2017 № 58-ДН, було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року.
Пунктами 2 - 4 наказу начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16.03.2017 № 58-ДН, працівників зобов'язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно початку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». У разі неявки працівника у табелі обліку робочого часу проставляти код «НЗ». Оплату такої відсутності не проводити. Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П».
Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 1868-ОС від 17.07.2019 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнена з посади економіста 1 категорії відділу статистики апарату управління, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 22 дні відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку № 1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства.
Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані: наказ (розпорядження) № 1868-ОС від 17.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з компенсацією за 22 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 32); відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період (код 101 - заробітна плата): 1 квартал 2016 року (код ЄДРПОУ 1074970) - 3386,21 грн., 2 квартал 2016 року (код ЄДРПОУ 1074970) - відомості відсутні, 1 квартал 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 19777,76 грн., 2-3 квартал 2017 року - відомості відсутні; а також згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 19.09.2019, розмір нарахованої заробітної плати позивачу за лютий 2016 року (код ЄДРПОУ 01074970) - 4143,44 грн., березень 2016 року (код ЄДРПОУ 01074970) - 4057,02 грн., квітень 2016 року (код ЄДРПОУ 01074970)-3654,97 грн., травень 2016 року (код ЄДРПОУ 01074970) - 3686,05 грн., червень 2016 року (код ЄДРПОУ 01074970) - відомості відсутні, березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 6225,49 грн., квітень - липень 2017 року відомості відсутні, всього за рік для пенсії - 19777,76 грн. (а.с. 25-30); розрахункові листи (табуляграми) за період з лютого 2016 року по червень 2016 року, березень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: лютий 2016 року - 4143,44/2356,19 грн., березень 2016 року- 4057,02/3286,10 грн., квітень 2016 року- 3654,97/2960,53 грн., травень 2016 року- 3686,05/2985,70 грн., червень 2016 року-2469,78/2000,52 грн., березень 2017 року- 6225,49/2977,79 грн. (а.с. 33-35).
З розрахунку заробітної плати за березень 2017 року за розрахунковими листами (табуляграмами), входить оплата простоїв (код 340).
Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані працівником кадрової служби, керівником структурного підрозділу, відповідно до яких позивачем відпрацьовано: за лютий 2016 року - 13 днів (103 год.), березень 2016 року-14днів (111год.), квітень 2016 року-12 днів (96 год.), травень 2016 року-11днів (87 год.), червень 2016 року-8 днів (64 год.), за березень 2017 року-7 днів (55 год.), за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року - «0» годин (а.с. 43-54).
Відповідно до копії журналу обліку робочого часу робітників відділу статистики Луганської дирекції, ОСОБА_1 згідно графіку роботи була на робочому місці протягом робочого часу: у березні 96 год., у квітні 152 год., у травні 159 год., у червні 159 год., у липні 88 год. (а.с.55-70).
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заробітна плата за лютий 2016 року в сумі 2356,19 грн., з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 13867,83 грн., заробітна плата за час вимушеного простою в сумі 14782,37 грн., одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 7934,33 грн., компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 6333,36 грн., компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 12137,36 грн.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач вимагає стягнення частини заробітної плати за березень 2017 року у сумі 2977,79 грн. та заробітну плату за час вимушеного простою з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 17000,90 грн., тобто заробітна плата за березень 2017 року позивачем врахована двічі, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції рішенням від 04.02.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково і двічі заробітну плату за березень 2017 року не стягнув (а.с. 91 - 104).
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не повідомляє про той факт, що заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1672,61 грн. отримала 01 серпня 2017 року згідно видаткового касового ордеру від 01.08.2017 року № 359, є безпідставними, оскільки відповідно до видаткового касового ордеру № 359 від 01.08.2017 року заробітну плату у розмірі 2435,57 грн. отримав ОСОБА_2 (а.с. 125), а позовні вимоги заявляла до суду ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» про те, що у погашення заборгованості, що виникла в ДП «Донецька залізниця» на період переведення до регіональної філії, ОСОБА_1 14 вересня 2016 року отримала 1158,58 грн., є безпідставними, оскільки до апеляційної скарги відповідачем надано тільки платіжну відомість, а доказів того, що ОСОБА_1 отримала вказану вище суму, до суду не надано.
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» про те, що сума вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штату працівників не обгрунтовано завищена на 1586,61 грн. і сума компенсації за відпустку також завищена, є безпідставними, оскільки із розрахунку заробітної плати за липень 2017 року економіста 1 категорії ОСОБА_1 (а.с. 39) вбачається, що компенсація за невикористані 22 днів відпустки складає 6333,36 грн., сума вихідної допомоги складає 7934,33 грн., що узгоджується з іншими доказами по справі.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді:
Повний текст постанови складений 26 червня 2020 року
Суддя: О.Д.Канурна