ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/57414.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мултипак»
до Підприємства з 100% іноземною інвестицією «Імперія 97»
про стягнення 5 087,25 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з 100% іноземною інвестицією «Імперія 97»заборгованості за Договором поставки № 38/9 від 17.04.2009р. в розмірі 5 087,25 грн., в тому числі 4 725,00 грн. -основний борг, 362,25 -23% річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/574, розгляд справи призначено на 02.11.2009р.
У зв'язку з не з'явленням в судове засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009р. розгляд справи було відкладено до 23.11.2009р.
Через відділ Діловодства суду позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009р.
Представник позивача в засідання суду не з'явився, проте через відділ Діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4 725,00 грн. основного боргу та 90,56 грн. 25% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову -4 815,56 грн.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 17.11.2009р. № 21-10/8067, наданим позивачем.
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 15.10.2009р., від 02.11.2009р. та від 23.11.2009р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
17.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мултипак»(постачальник) та Підприємством з 100% іноземною інвестицією «Імперія 97»(покупець) був укладений договір поставки № 38/9, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором продукцію в асортименті відповідно до специфікації, що оформлюється у вигляді додатку до даного договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору).
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
У відповідності до видаткової накладної № РН-0000064 від 28.04.2009р., копія якої знаходяться в матеріалах справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні) Підприємство з 100% іноземною інвестицією «Імперія 97» отримало від ТОВ «Мултипак» за договором поставки № 38/9 від 17.04.2009р. товар на загальну суму 4 725,00 грн.
Факт прийняття товару відповідачем підтверджується відбитком печатки та підписом уповноваженої особи відповідача.
Відповідно до п. 6.1. договору поставки № 38/9 від 17.04.2009р. сторони погодили, що покупець сплачує вартість продукції за даним договором по факту поставки кожної окремої партії продукції протягом 7 календарних днів на підставі виставленого постачальником рахунку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач заборгованість перед позивачем за отриманий на виконання умов договору поставки № 38/9 від 17.04.2009р. товар на суму 4 725,00 грн. не погасив.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов'язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконало, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 725,00 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 6.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.
Підставою для оплати поставленого позивачем товару відповідачу є виставлений рахунок (п. 6.2. Договору).
На доказ направлення вказаного рахунку позивач надав суду фіскальні чеки № 6731 від 09.11.2009р. та № 6732 від 09.11.2009р.
Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «Мултипак»щодо стягнення з Підприємства з 100% іноземною інвестицією «Імперія 97»основного боргу за договором № 38/9 від 17.04.2009р. у розмірі 4 725,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 90,56 грн. 23% річних за період з 12.11.2009р. по 14.12.2009р.
Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 8.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 25% річних в розмірі 90,56 грн., які не підлягають задоволенню, оскільки такий розмір річних не погоджений сторонами в договорі.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 264 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Підприємства з 100% іноземною інвестицією «Імперія 97»(01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5; код ЄДРПОУ 24742692, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мултипак»(54055, Україна, м. Миколаїв, вул. 5-а Слобідська, 110; код ЄДРПОУ 33854361) 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 100 (сто) грн.. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять одна) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.