17.06.2020 року
єун 448/470/20
провадження № 2/448/400/20
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя Білоус Ю.Б.,
за участі: секретаря судового засідання Романченко І.А.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачка ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська (81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9) цивільну справу за позовом громадянина Держави ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
учасники справи (позивач, його представник, відповідачка), - не з'явилися,
І. Суть спору:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу. В обґрунтування даного позову покликається на те, що 20.03.2019 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який зареєстрований Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві за актовим записом №270. Від даного шлюбу у сторін дітей немає.
Стверджує, що між ним та відповідачкою часто виникали непорозуміння, що в подальшому призвели до розпаду сім'ї. Протягом тривалого терміну сторони проживають окремо і шлюбних відносин не підтримують, втратили один до одного почуття любові, взаємоповаги та довіри, спільного господарства не ведуть, шлюб існує лише формально, на примирення не згідний.
ІІ. Позиція учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься Ордер серії НОМЕР_1 , згідно якого його інтереси представлятиме адвокат Квак В.В.
Представник позивача ОСОБА_5 адвокат Квак В.В. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги свого довірителя підтримує в повному обсязі та просить суд розгляд справи проводити у його відсутності і відсутності його довірителя.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, однак надіслала на адресу суду нотаріально завірену заяву про визнання позову та розгляд справи без відповідача. У вказаній заяві зазначила, що через карантинні обмеження немає змоги прибути в судове засідання, а тому просить розгляд справи проводити у її відсутності, при цьому позов визнає.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді від 18.05.2020 року постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, в силу п.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін.
ІV. Обставини справи, встановлені судом, а також застосоване законодавство.
Сторони перебувають між собою у шлюбі, який зареєстровано 20.03.2019 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві за актовим записом №270.
За час даного шлюбу у сторін дітей немає.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: повторним свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28.04.2020 року, копіями паспортів сторін по справі, іншими документами доданими до справи.
Як слідує із викладених у позовній заяві пояснень позивача, між подружжям відсутні почуття любові, взаємоповаги та довіри один до одного. Подружжя « ОСОБА_6 » вже тривалий час разом не проживають та жодних шлюбних стосунків не підтримують, шлюб існує лише формально.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю (частина перша та друга статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У частині першій статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону України «Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року в справі № 553/703/18 (провадження №61-7956св19) зроблено висновок по застосуванню статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» та вказано, що «якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_7 , спільно з дружиною - відповідачкою ОСОБА_2 деякий період часу проживали на території України. В свою чергу відповідачка є громадянкою України та має постійне зареєстроване місце проживання за адресою: с.Волиця, Мостиського району Львівської області, а тому враховуючи наведене, до спірних правовідносин слід застосовувати норми сімейного законодавства України, як національне право держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, що узгоджується з положеннями статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Частиною 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст.112 СК України, вирішуючи спір про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
При вирішенні даного спору, суд виходить із того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
V. Висновки суду:
Таким чином, враховуючи те, що відповідачка позов визнала, а також те, що на сьогоднішній день сторони разом не мешкають, тривалий час не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаєморозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, отже шлюб між громадянином Держави Ізраїль ОСОБА_8 і громадянкою України ОСОБА_2 слід розірвати.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 необхідно задовольнити повністю.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами:
Оскільки позивач ОСОБА_1 чи його представник не заявляли (ні в прохальній частині позову, ні в заяві про розгляд справи у відсутності позивача) вимоги про стягнення, у разі задоволення позову, судового збору, понесеного ним у розмірі 840,80 грн., то такий необхідно залишити за останнім.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов громадянина Держави ОСОБА_3 до громадянки України ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між громадянином Держави ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 20.03.2019 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві за актовим записом №270.
Судовий збір слід залишити за позивачем ОСОБА_8
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.Б. Білоус
Рішення набрало законної сили «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.Б. Білоус
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: громадянин Держави ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
Відповідачка: громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка та зареєстрована за адресою: с.Волиця, Мостиського району Львівської області.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 17.06.2020 року