Іменем України
23.06.2020 року м.Мостиська
єун 448/205/20
провадження №1-кп/448/90/20
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська матеріали кримінального провадження за №12020140230000019, внесені до ЄРДР 22.01.2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, розлученого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
учасники справи:
прокурорка ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5
та обвинувачений ОСОБА_3 ,
Судом визнано доведеним, що громадянин ОСОБА_3 безпричинно, умисно, у період часу з грудня місяця 2018р. по січень місяць 2020 року, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , шляхом висловлювання словесних образ або погроз, переслідування, залякування, що призвело до психологічних страждань потерпілої та завдання шкоди її психічному здоров'ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки, втрати позитивних емоцій.
Зокрема, 19.12.2018 року о 20:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в житловому будинку за місцем свого проживання в с.Поповичі Мостиського району Львівської області, вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , під час якого виражався в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою.
Він же, 11.01.2019 року о 00:30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в житловому будинку за місцем свого проживання в с.Поповичі Мостиського району Львівської області, вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , під час якого ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, які могли завдати шкоди її психічному здоров'ю.
За вказані правопорушення ОСОБА_6 , відповідно до ст.36 КУпАП притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП згідно постанови Мостиського районного суду Львівської області від 27.02.2019 року, яка набрала законної сили.
Він же, повторно, 15.04.2019 року о 14:00 год., знаходячись в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання в с.Поповичі Мостиського району Львівської області, вчинив сімейний скандал відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , під час якого виражався в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, які могли завдати шкоди її психічному здоров'ю, за що притягнутий до адміністративної відповідальності ст.173-2 КУпАП згідно постанови Мостиського районного суду Львівської області від 15.07.2019 року, яка набрала законної сили.
Він же, повторно, 31.07.2019 року біля 07:00 год., знаходячись в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання в с.Поповичі Мостиського району Львівської області, вчинив сімейний скандал відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , під час якого виражався в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, які могли завдати шкоди її психічному здоров'ю, за що притягнутий до адміністративної відповідальності ст. 173-2 КУпАП згідно постанови Мостиського районного суду Львівської області від 31.10.2019 року, яка набрала законної сили.
В продовження своєї протиправної діяльності, 20.01.2020 року близько 11:00 год., ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання в с.Поповичі Мостиського району Львівської області, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, безпричинно, умисно, вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , що проявлялось у безпричинному конфлікті, під час якого він виражався на її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, які могли завдати шкоди її психічному здоров'ю.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України визнав повністю та дав детальні показання про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої особи. В скоєному щиро розкаюється, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження іх в судовому засіданні недоцільним.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням документів, які характеризують його, як особу.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні домашнього насильства - умисному систематичному вчиненні психологічного насильства, щодо колишньої дружини ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя та його дії вірно юридично кваліфіковані за ст.126-1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, котре згідно ст.12 КК України відноситься до кримінального правопорушення невеликої тяжкості.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_3 , суд керується тим, що його поведінка в ході досудового слідства та в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом враховується те, що такий раніше не судимий, однак посередньо характеризується за місцем проживання, офіційно не працевлаштований, проживає без реєстрації з потерпілою, щиро розкаявся у вчиненому, його стан здоров'я - на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, попросив вибачення у потерпілої, його роль у скоєному злочині та поведінку до і після вчинення злочину.
З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурорки, яка просила призначати покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у вигляді громадських робіт, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що такому слід призначити покарання запропоноване прокуроркою, зокрема покарання у вигляді громадських робіт, в межах санкції ст.126-1 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ст.69 КК України, суд не вбачає.
Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів з покладенням відповідних обов'язків.
Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , з урахуванням думки потерпілої та прокурорки, суд вважає за недоцільне застосовувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені ч.1 ст. 91-1 КК України.
Цивільний позов по справі потерпілою особою не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 150 (ста п'ятдесяти) годин громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , не застосовувався та такий не застосовувати до набранням вироку законної сили.
Цивільний позов по справі потерпілою особою не заявлявся.
Речові докази: постанови Мостиського районного суду Львівської області від 27.02.2019 року, від 15.07.2019 року та від 31.10.2019 року, згідно яких ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 КУпАП, котрі знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження №12020140230000019.
Процесуальні витрати відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ст.349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Вирок набрав законної сили «___» ______________ 20 __ р.
Суддя ОСОБА_1