17.06.2020 року
єун 448/160/20
провадження № 2/448/310/20
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя Білоус Ю.Б.,
за участі: секретаря судового засідання Романченко І.А.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська (81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна,
сторони по справі (позивач, відповідач): не з'явилися,
представник третьої особи - Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, - не з'явився,
І. Короткий виклад обставин справи
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також призначити його (позивача) опікуном малолітньої ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.08.2009р., його (позивача) донька ОСОБА_5 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 .. Від шлюбу народилася дочка ОСОБА_6 , 2011р.н. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20.08.2013 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , розірвано. Покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мати малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , а його позивача дочка, померла.
Стверджує, що на даний час малолітня ОСОБА_7 , проживає разом з ним, її дідусем - позивачем у справі. Вказує, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки, жодного разу не відвідав дитини, не приділяє такій уваги, не виявляє інтересу до життя, розвитку, здоров'я, потреб дитини, не робить спроб побачитися чи відвідати дитину. Крім цього, не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання та лікування дочки, у разі необхідності.
ІІ. Позиція учасників справи
Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що позов визнає та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_8 .
Третя особа - представник Органу опіки та піклування Яворівської районної державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, однак надіслали висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо своєї малолітньої дитини - дочки ОСОБА_8 , 2011р.н.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 02.03.2020 року постановлено позовну заяву залишити без руху.
Ухвалою судді від 25.03.2020 року постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.04.202 року постановлено ухвалу про закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання.
Суд, в силу п.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін.
ІV. Обставини справи, встановлені судом.
Копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 стверджується, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20.08.2013 року шлюб між ОСОБА_2 , відповідачем та ОСОБА_5 , розірвано.
Як стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 матір дитини - ОСОБА_4 , 2011р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відомо, що батьками такої були ОСОБА_9 , матір та ОСОБА_1 , позивач по справі.
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої Краковецькою сільською радою Яворівського району Львівської області малолітня ОСОБА_3 , 2011р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_9 , бабусею, а також із ОСОБА_1 , дідусем, позивачем по справі.
Із характеристики, виданої на ученицю ІІІ класу Глиницького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ», Яворівського району, Львівської області, ОСОБА_3 , 2011р.н., відомо, що ОСОБА_10 навчається з І класу у вищевказаному навчального закладу, де зарекомендувала себе як старанний, дисциплінований учень. На уроках завжди активна, виконує всі домашні завдання, тощо.
Так, згідно висновку Яворівської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклування №1330/15 від 09.06.2020 року є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
V. Застосоване судом законодавство ти висновки суду.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Відповідно до ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.2 ст.155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В даному випадку позивач ОСОБА_1 , дідусь малолітньої ОСОБА_7 , 2011р.н., з якою такий проживає та зареєстрований за вищевказаною адресою скористався таким правом та звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при винній поведінці когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
В судовому засіданні з досліджених судом доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 , 2011р.н., не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, матеріальної допомоги на утримання такої не надає, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікуванню, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Позбавлення батьківських прав, як захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 Сімейного кодексу України), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При цьому, при вирішенні судом питання про позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дітей, бажання спілкуватись і брати участь в їх вихованні.
Невиконання батьківських обов'язків відповідачем ОСОБА_2 , підтверджується письмовими доказами по справі, що були вищеописані, а також його письмовою заявою, в якій такий не заперечував щодо позбавлення батьківських прав відносно своєї малолітньої доньки.
Вказане також стверджується висновком органу опіки та піклування Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, з яким суд погоджується, оскільки такий є обґрунтований, повністю узгоджується з іншими матеріалами справи та відповідає в першу чергу інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_2 , своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача, буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
За таких обставин, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, та приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересу дитини, враховуючи самоусунення відповідача від виховання дитини, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дочки ОСОБА_4 , 2011р.н., підлягають задоволенню.
При цьому відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст.169 Сімейного кодексу України може звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни відповідної поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стосовно призначення позивача ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_3 , 2011 р.н., то суд зазначає таке.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогою, окрім позбавлення батьківських прав, також із вимогою, в якій просив встановити опіку над малолітньою ОСОБА_7 , 2011р.н. та визнати його, позивача ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною.
Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст.63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно ст.243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На час розгляду справи, органом опіки та піклування Яворівської РДА Львівської області, подання про призначення над малолітньою ОСОБА_11 , 2011 р.н., опікуном позивача ОСОБА_1 , не надавалось, чого вимагають вимоги вищенаведених норм права, зокрема вимоги ч.3 ст.60 ЦК України, а тому враховуючи наведене в задоволенні позову в частині призначення позивача опікуном необхідно відмовити, з наведених вище мотивів та підстав.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Оскільки позивач ОСОБА_1 не заявляв (ні в прохальній частині позову, ні в заяві про розгляд справи у його відсутності) вимоги про стягнення, у разі задоволення позову, судового збору, то такий необхідно залишити за останнім.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя с.Малнів, Мостиського району Львівської області, батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити відповідачу ОСОБА_2 , що відповідно до ст.169 Сімейного кодексу України він може звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни відповідної поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
В задоволенні решти позовних вимог, зокрема вимоги про призначення опікуном ОСОБА_1 , - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 ..
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.Б. Білоус
Рішення набрало законної сили «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.Б. Білоус
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2
Третя особа. яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, місцезнаходження м.Яворів, вул. І.Франка, 8, Львівської області; Код ЄДРПОУ: 04055883
Повний текст судового рішення виготовлено 17.06.2020 року.