Справа №463/5636/20
Провадження №1-кс/463/3284/20
26 червня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу першого заступника ГО «Вибір» ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні його потерпілим , -
До суду надійшла скарга першого заступника ГО «Вибір» ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні його потерпілим.
Скаргу мотивує тим, що ним була подана заява про вчинення кримінальних правопорушень передбаченого ст..ст. 171 ч.2, 170, 364 КК України. У відповідності до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.05.2020 року було зобов'язано уповноважену особу ТУ ДБР у м. Львові внести відомості за його заявою від 07.05.2020 року до ЄРДР. В даній заяві ним було зазначено обставини вчинення кримінального правопорушення, однак слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові 26.05.2020 року була винесена постанова про відмову у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні № 62020140000000554 від 26.05.2020 року. Вважає таку постанову неправомірною, оскільки вказаними кримінальними правопорушеннями йому була спричинена моральна шкода, а відтак вимушений звернутися з скаргою в суд, просить скаргу задоволити.
В судове засідання скаржник не прибув, хоча був повідомлений про час та місце розгляду скарги належним чином. В матеріалах справи міститься його зява про розгляд справи без його участі.
Слідчий ТУ ДБР у м. Львові в судове засідання не з'явився, його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги .
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів скарги та постанови про відмову у визнанні потерпілим, ОСОБА_3 , звертався з заявою про вчинення кримінальних правопорушень передбаченого ст..ст. 171 ч.2, 170, 364 КК України. В даній заяві ним було зазначено обставини вчинення кримінального правопорушення, з характеру вчиненого кримінального правопорушення вбачається завдання моральної шкоди вказаним злочином, однак згідно постанови слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові йому було відмовлено, оскільки він не довів фактів спричинення ні матеріальної, ні фізичної, а ні моральної шкоди.
У відповідності до п.33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України та п.44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст.. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності,яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Зважаючи на той факт, що у заяві про вчинення злочину та з матеріалів самого кримінального провадження досліджених в судовому засіданні вбачається ймовірність завдання йому моральної шкоди виходячи з характеру і обставин вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом змагальності, вважаю, що скаргу слід задоволити, а саме: скасувати постанову слідчого ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 62020140000000554 від 26.05.2020 року.
Що ж стосується прохальної частини скарги щодо зобов'язання слідчого ТУ ДБР у м. Львові у кримінальному провадженні №62020140000000554 від 26.05.2020 року визнати його потерпілим, то слід зазначити, що слідчий суддя не вправі перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, у тому числі і функцію процесуального керівництва досудового розслідування, а також втручатись у закріплену ст. 40 КПК України процесуальну самостійність слідчого,а тому така вимога не підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами статей,22,26,220,221,303,306,309,372 КПК України, -
ухвалив:
Скаргу задоволити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № №62020140000000554 від 26.05.2020 року .
Зобов'язати слідчого ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 повторно розглянути питання щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні із врахуванням обставин зазначених у вказаній ухвалі.
В решті вимог-відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1