Справа № 462/3614/20
провадження 1-кп/462/504/20
26 червня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
законного представника підозрюваного - ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 89 КК України несудимого,
за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України
Слідчий Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 за погодженням із прокурором Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_10 звернувся зі клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що ОСОБА_5 страждає хронічним психічним захворюванням, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій 28.02.2020 ОСОБА_5 також страждав хронічним психічним захворюванням, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Судом встановлено, що близько 21 год. 30 хв. 28 лютого 2020 ОСОБА_5 , знаходячись на подвір'ї будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті виниклого конфлікту з батьком ОСОБА_4 , 1954 року народження, який є особою похилого віку та з яким ОСОБА_5 перебуває у сімейних відносинах, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс два удари кулаком в обличчя та декілька ударів дерев'яною палицею по голові ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілому, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 325 від 10.03.2020 та додаткової висновком судово-медичної експертизи № 506 від 15.04.2020 тілесні ушкодження у вигляді: синців, саден та ран на голові та обличчі, які відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я.
Заслухавши думку прокурора та потерпілого, які підтримали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_5 , його законного представника та захисника, які заперечили проти задоволення даного клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд переконаний, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав факт спричинення ним 28.02.2020 батькові ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, при цьому зазначив, що конфлікт виник з вини батька і останній перший наніс йому удар металевим прутом в живіт, чому він вихопив в нього цей прут і став наносити ним батькові удари по голові. При цьому, він вважає себе здоровим і таким, що не потребує лікування в психіатричному закладі.
Законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що між її чоловіком ОСОБА_5 та його батьками ОСОБА_4 і ОСОБА_11 тривалий час існують неприязні відносини, часто виникають конфлікти на побутовому рівні. 28.02.2020 вона була на роботі і не бачила події, що мала місце 28.02.2020 між її чоловіком ОСОБА_5 та його батьком ОСОБА_4 . Також зазначила, що її чоловік 28.02.2020 вживав алкогольні напої, після вживання яких він стає агресивним. Вважає, що ОСОБА_5 є здоровим і не потребує лікування в психіатричній лікарні.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив суду, що будинковолодіння, яке складається з двох житлових будинків АДРЕСА_2 належить на праві власності його дружині ОСОБА_11 . Він з дружиною проживає в будинку АДРЕСА_1 , а його син ОСОБА_5 разом з своєю дружиною ОСОБА_6 та сином в будинку АДРЕСА_1 , при цьому вони спільно користуються подвір'ям. Між ним та сином тривалий час існують неприязні відносини, син постійно влаштовує сварки, в ході яких неодноразово наносив побої йому і його дружині та погрожував фізичною розправою. Його син ніде не працює, зловживає алкогольними напоями. Тривалий час син виносив з двору металеві вироби та здавав їх на металобрухт. 28.02.2020 дружина попросила його перевезти їхні металеві секції паркану та мотоблок з подвір'я до родичів, що він і зробив. З цього приводу між ним та сином виник черговий конфлікт. Після обіду цього ж дня він знаходився вдома, а його дружина поїхала автомобілем до церкви. Близько 21.30 год. йому зателефонувала дружина та поросила відкрити їй браму та гараж, що він і зробив. Після того, як дружина заїхала в гараж, він закрив браму і пішов годувати кроликів, а його дружина пішла в їх будинок. За деякий час до нього підійшов син та став погрожувати тим, що повикидає кролів, нащо він відповів: «попробуй». Тоді, несподівано син наніс йому удар кулаком в ділянку правого ока, а потім другий удар в праву сторону губи. Знаючи про агресію сина, він став втікати додому та кричати. Коли він біг по стежці, син позаду наніс йому удар дерев'яною палицею по голові, від чого він впав і прикрив голову рукою. Далі син йому наніс ще декілька ударів по голові і тілу, однак йому вдалося втекти від сина і забігти до веранди будинку, де знаходилася його дружина. Тоді син прибіг до їх веранди, де металевим прутом замахнувся на його дружину, однак остання ухилилась він удару. В подальшому його дружина викликала поліцію, приїхала швидка медична допомога, яка завезла його в лікарню, де було накладено йому шви на голові.
Свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що вона є власником будинковолодіння, яке складається з двох житлових будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 . Вона з чоловіком ОСОБА_4 проживає в будинку АДРЕСА_1 , а її син ОСОБА_5 з своєю сім'єю в будинку АДРЕСА_1 , при цьому вони спільно користуються подвір'ям. Її син ОСОБА_12 з 2012 року страждає психічним захворюванням та зловживає алкогольними напоями, після вживання яких стає агресивним, влаштовує сварки, під час яких наносить побої їй та батькові. Оскільки її син постійно виносить з подвір'я металеві вироби і здає їх на металобрухт, вона зранку 28.02.2020 попросила чоловіка перевезти з подвір'я їхні металеві секції паркану та мотоблок до родичів, що той і зробив. Після 16.00 год. цього ж дня вона поїхала до церкви, при цьому наказала чоловікові не виходити з будинку, так як син проявляв агресію. Після 21.00 год. вона зателефонувала чоловікові і попросила відкрити їй браму та гараж, що той і зробив. Після того, як вона заїхала в гараж, чоловік закрив браму і пішов годувати кроликів, а вона пішла в їх будинок. Через декілька хвилин вона почула крики чоловіка, а тому вийшла на веранду, де побачила, як її син наносить своєму батькові удари металевим прутом з дерев'яною ручкою по голові. Особисто вона боялася наближатися до сина, тому залишалася на веранді. Якимось чином чоловікові вдалося втекти від сина і забігти до веранди. Син також забіг до їх веранди, де металевим прутом замахнувся на неї, однак вона відскочила, уникнувши удару. В подальшому вона викликала поліцію. Разом з поліцією приїхала швидка медична допомога, яка завезла її чоловіка в лікарню.
Крім зазначених показів потерпілого та свідка, вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується зібраними на стадії досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- витягом з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення №120201400600000514 від 29.02.2020;
- телефонним повідомленням АРМ 102, згідно якого від ТП №3 отримано повідомлення про побиття потерпілого ОСОБА_4 сином;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від гр. ОСОБА_4 від 28.02.2020 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.04.2020 та фототаблицями до протоколу проведення слідчого експерименту від 03.04.2020, за яким ОСОБА_4 розказав та показав, як саме наносив йому удари по голові та тілу його син ОСОБА_5 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.04.2020 та фототаблицями до протоколу проведення слідчого експерименту від 03.04.2020, за яким ОСОБА_11 розказала та показала, як саме ОСОБА_5 наносив удари палкою по голові та тілу ОСОБА_4
- висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи №325 від 10.03.2020, згідно якого при обстеженні ОСОБА_4 лікарями КМП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» 28.02.2020 року та поліклініки 10.30.2020 було встановлено діагноз: «Забій м'яких тканин обличчя». Під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені синець, садна та рани на голові. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 28.02.2020, як вказує потерпілий, та відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 внаслідок падіння з висоти власного росту не має.
- висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи №506 від 15.04.2020 року, згідно якого при проведенні первинної судово-медичної експертизи у березні 2020 року у ОСОБА_4 були виявлені синець, садна та рани на голові, які утрворилися від дії тупих предметів. Тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, могли виникнути від ударів кулаком та дерев'яною палкою 28.02.2020, як вказують потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_11 під час проведення слідчих експериментів з їх участю і що відображено на фототаблицях до протоколу проведення слідчих експериментів від 03.04.2020.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 73 від 17.06.2020 ОСОБА_5 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_5 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом, ОСОБА_13 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Доводи ОСОБА_5 та його законного представника, що ОСОБА_4 розпочав конфлікт і перший наніс удари металевим прутом в живіт ОСОБА_5 та що ОСОБА_5 не страждає психічним захворюванням і не потребує відповідного лікування, суд не приймає до уваги, оскільки таке спростовується показаннями потерпілого та свідка, за якими ОСОБА_5 умисно наніс потерпілому два удари кулаком в обличчя і декілька ударів дерев'яною палкою по голові та тілу, протоколами проведення слідчих експериментів, висновками судово-медичних експертиз, за якими тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, могли виникнути від ударів кулаком та дерев'яною палкою 28.02.2020, як вказують потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_11 під час проведення слідчих експериментів з їх участю і що відображено на фототаблицях до протоколу проведення слідчого експерименту від 03.04.2020, а також висновком судово-психіатричної експертизи, за яким за своїм психічним станом ОСОБА_13 страждає хронічним психічним захворюванням і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Відповідно до ч.1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
За змістом статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані осудності злочини; які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Згідно ч.3 ст.94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
З огляду на наведене, суд, визнавши доведеним, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.125 КК України, у стані неосудності, та психічний стан його здоров'я на даний час позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому стосовно нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Виходячи з моральних засад суспільства, беручи до уваги, що поведінка ОСОБА_5 становить небезпеку для оточуючих, враховуючи, що на даний він перебуває на лікуванні у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», суд вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», до набрання ухвалою законної сили.
Керуючись ст. 395, 506, 508, 512-514, 516 КПК України, ст. 92-94 КК України, суд-
Клопотання слідчого Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженн і№120201400600000514 від 29.02.2020 відносно ОСОБА_5 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 89 КК України несудимого, у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", до набрання ухвалою законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: