ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/55815.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕОСИСТЕМИ»
До 1. Державної акціонерної компанії «Хліб України»
2. Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»
3. Львівської міської ради
Третя особа Закрите акціонерне товариство «Львів-Петроль»
Про скасування рішення та визнання права
Суддя Хрипун О.О.
Представники сторін:
Від позивача Рожкова О.М. - предст.,
Від відповідачів 1. не з'явилися,
2. Мудрий І.В. -предст.,
3. Оліярник Р.І. -предст.,
Від третьої особи Мелешко М.І., Гульоватий Ю.В. -предст.
Позивач звернувся до Господарського суду з вимогами до відповідачів, які у ході розгляду справи неодноразово уточнювалися, та остаточно викладені у наступній редакції: зобов'язати ДАК «Хліб України»відшкодувати ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»збитки, завдані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні від 23.06.2009 у розмірі 6000 грн.; зобов'язати ДАК «Хліб України»надати ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»підтверджуючі документи на право користування земельною ділянкою по вул. Лемківській, 9 в м. Львові; визнати погодження ДАК «Хліб України»вилучення земельної ділянки в м. Львові по вул. Лемківській, 9 від 23.10.2001 № 01-982 недійсним; зобов'язати ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»відшкодувати ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»збитки, завдані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні від 23.06.2009 у розмірі 6000 грн..; визнати протиправною та скасувати Ухвалу сесії Львівської міської ради №300 від 01.07.1999; визнати протиправною та скасувати Ухвалу сесії Львівської міської ради № 719 від 20.07.2000; визнати протиправною та скасувати Ухвалу сесії Львівської міської ради № 1860 від 29.05.2008; визнати протиправною та скасувати Ухвалу сесії Львівської міської ради № 2815 від 09.07.2009; визнати право користування (оренди) ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»земельною ділянкою загальною площею 1,1604 га, що розташовано в м. Львові по вул. Лемківській, 9; зобов'язати Львівську міську раду оформити право користування (оренди) ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»земельною ділянкою загальною площею 1,1604 га, що розташована в м. Львові по вул. Лемківській, 9; зобов'язати Львівську міську раду укласти з ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Лемківській, 9 в м. Львові площею 1,1604 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як власних нерухомого майна, має право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під ним та необхідна для обслуговування об'єктів нерухомості. Тому спірні рішення Львівської міської ради, які обмежують майнові права Позивача, підлягають визнанню недійними. Відповідач-1 незаконно відмовився від користування земельною ділянкою, а тому погодження вилучення у Відповідача-1 земельної ділянки підлягає визнанню недійсним. При продажу об'єктів нерухомості Відповідач-1 та Відповідач-2 не надали позивачу повної інформації про спірність земельної ділянки, а тому мають відшкодувати позивачу завдані збитки.
Відповідач-1 та Відповідач-2 у відзиві заперечили проти позовних вимог в частині стягнення з них збитків.
Представник Відповідача-2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Відповідач-3 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову повністю заперечував з мотивів його безпідставності. Відповідач-3 вважає прийняті ним рішення такими, що відповідають чинному законодавству та враховують інтереси зацікавлених землекористувачів.
Третя особа повністю заперечила проти позову та вважає дії та рішення Львівської міської ради такими, що вчинені в межах чинного законодавства. Третьою особою також заявлені клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області та про скасування заходів до забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідачів та третьої особи, оцінивши надані докази, суд
23.06.2009 між позивачем та ДП ДАК "Хліб України" «Львівський комбінат хлібопродуктів»за результатами аукціону був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9. Власником вказаних будівель була ДАК «Хліб України».
Позивачем була проведена повна оплата за придбані будівлі в повному обсязі, що сторонами не заперечується.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у справі № 5/193 визнано право власності позивача на нежитлові будівлі: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.
25.11.2009 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-13455/09/2670 зобов'язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати за позивачем право власності на зазначені будівлі.
Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі витягу по реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18923089 та № 18923221 від 22.05.2008 і договору купівлі продажу нерухомого майна від 20.05.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ГЕОСИСТЕМИ” є власником і інших будівель, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Лемківська, 9 і позначені на плані під літерами „Д-1” загальною площею 1135,1 м.кв. та „Б-1” загальною площею 123,6 м.кв (будівля трансформаторної).
Всі вказані вище будівлі є частинами майнового комплексу млинзаводу № 2 ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів» по вул. Лемківській, 9 в м. Львові і перебували у власності ДАК «Хліб України».
Будівлі, що належать позивачу, розташовані в м. Львові по вул. Лемківська, 9 на земельній ділянці площею 1,1604 га - частині земельної ділянки, яка надавалася Постановою виконавчого комітету Львівської міської ради № 435 від 06.05.1948 млинзаводу № 2 Львівського трест Головмука, правонаступниками якого є ДАК «Хліб України»та ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів», загальною площею 2,20 га. Тобто, для обслуговування будівель Млинзаводу 2 була виділена необхідна площа земельної ділянки -2,20 га.
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998 «Про інвентаризацію земель м. Львова», Постанови виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 06.05.1949 № 435 у постійному користуванні відповідача-1 та відповідача-2 знаходилася земельна ділянка загальною площею 1,976 га. Оскільки частину земельної ділянки по вул. Лемківській, 9 в м. Львові було вилучено з користування млинзаводу № 2 ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»та передано ТОВ «Дзеркальщик»під викупленою ним складською будівлі млинзаводу № 2 під літерою Д-1.
В 2004 року було вилучено з користування ДАК «Хліб України», ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»частину земельної ділянки по вул. Лемківській, 9 в м. Львові площею 0,0701 га і передано Львівській області державні хлібні інспекції (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 189388 від 09.03.2005).
Частина земельної ділянки по вул. Лемківській, 9 в м. Львові площею 0,4255 га зайнята житловими будівлями ДАК «Хліб України», які перебувають на балансі ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів».
Як стверджує позивач та не спростовано іншими учасниками процесу, на день розгляду справи на спірній земельній ділянці, крім будівель позивача, жодних інших будівель не існує.
23.05.2008 позивач звернувся до управління архітектури та містобудування Львівської міської ради із заявою про надання висновку щодо розміщення земельної ділянки на вул. Лемківській, 9 в м. Львові.
20.06.2008 управління архітектури та містобудування Львівської міської ради листом № 5-5540/2401 повідомило позивача, що його заява розглянута. За результатами розгляду заяви відмовило в задоволенні клопотання позивача в зв'язку з тим, що територія земельної ділянки по вул. Лемківській, 9 -пр. Чорновола, - Замарстинівська є вільною від забудови, а тому планування забудови цієї території буде проводитися на умовах аукціону.
Така відповідь управління архітектури та містобудування Львівської міської ради базується на рішеннях Львівської міської ради про вилучення спірної земельної ділянки з користування відповідача-1, відповідача-2 та передачі третій особі на умовах оренди: ухвала сесії Львівської міської ради № 300 від 01.07.1999 «Про вилучення з користування Львівського комбінату хлібопродуктів млинзаводу 2 земельної ділянки на вул. Лемківській, 9 в м. Львові»загальна площа такої земельної ділянки 4804 кв.м., ухвала сесії Львівської міської ради № 719 від 20.07.2000 «Про погодження Львівському комунальному підприємству «Ратуша-сервіс»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування на вул. Лемківській в м. Львові» загальна площа такої земельної ділянки 14804 кв.м, ухвала сесії Львівської міської ради № 1860 від 29.05.2008 «Про погодження ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Лемківській, 9 в м. Львові», ухвала сесії Львівської міської ради № 2815 від 09.07.2009 «Про затвердження ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Лемківській, 9».
Рішення про вилучення спірної земельної ділянки з користування ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»було прийняте відповідачем-3 01.07.1999 та 20.07.2000, а погодження вилучення спірної земельної ділянки відповідачем-1 з користування відповідача-2 було надано 24.10.2001. Таким чином, на день прийняття відповідних рішень про вилучення з користування ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»спірної земельної ділянки відповідачем-3 на це згоди відповідача-1 не було.
Суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Недотримання відповідачем-3 вимог земельного законодавства призвели до порушення прав позивача, передбачених ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України на користування земельною ділянкою під нерухомістю, яка належить позивачеві.
Порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно з вказаною статтею захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В свою чергу відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України позивач набув право на користування земельною ділянкою під нерухомістю, яка йому належить на праві приватної власності відповідно до договорів від 20.05.2008 купівлі-продажу нежитлових приміщень - позначені на плані під літерами „Д-1” загальною площею 1135,1 м.кв. та „Б-1” загальною площею 123,6 м.кв (будівля трансформаторної), відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у справі № 5/193 - млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9 на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Право приватної власності на вказану нерухомість зареєстровано за позивачем комунальним підприємством Львівської обласної ради" Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 22.05.2008 відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". А відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-13455/09/2670 зобов'язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати за позивачем право власності на інші будівлі: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" об'єктом нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, з моменту державної реєстрації прав на вказану нерухомість, з моменту набрання законної сили рішення суду, тобто з 22.05.2008 та з 06.12.2009 ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»є користувачем земельної ділянки, на якій розташована зазначена нерухомість та частиною земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування (загальна площа земельної ділянки 1,1604 га). Оскільки придбана позивачем нерухомість є невід'ємною від зазначеної земельної ділянки, то її використання позивачем є невід'ємним від одночасного використання земельної ділянки, на якій розташована ця нерухомість.
Обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю чи споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівлі і под.). Разом з переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, передбачених Земельним кодексом України.
Таким чином, враховуючи право позивача, встановлене ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України на користування земельною ділянкою під нерухомістю, що належить позивачеві та необхідною для її обслуговування в розмірі 1,1604 га, суд вважає, що відповідач-3 своєю бездіяльністю порушує право позивача на оформлення права користування зазначеною ділянкою. Тому, суд вважає, що право позивача підлягає поновленню шляхом визнання за ним права на користування та оформлення права користування земельною ділянкою, площею 1,1604 га, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Видом документації із землеустрою є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, тощо.
Ст. 56 вказаного Закону передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджене замовником документації; в) копії документів, що посвідчують право на земельні ділянки; г) плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; ґ) матеріали польових геодезичних робіт; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; е) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути; є) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі знаходження земельної ділянки в заставі, користуванні).
Враховуючи наведене вимоги позивача про зобов'язання Львівської міської ради укласти з ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Лемківській, 9 в м. Львові площею 1,1604 га саме на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку є законні та обґрунтовані.
Вимога позивача щодо відшкодування Відповідачем-1 та Відповідачем-2 збитків, завданих внаслідок їх бездіяльності щодо невиконання вимог чинного законодавства, передбачених ст. 526, 611, 659, 666 Цивільного кодексу України при продажі будівель по вул. Лемківській, 9 в м. Львові не підлягає задоволенню. Позивач вважає збитками витрати, які він поніс в зв'язку із оскарженням відмови Львівського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»провести реєстрацію права власності за позивачем на нерухоме майно по вул. Лемківській. 9 в м. Львові: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв. Проте ні відповідач-1, ні відповідач-2 не мають повноважень впливати на орган державної влади, а тому не несуть відповідальності за його рішення, дії чи бездіяльність.
За твердженням позивача, ні Відповідач-1, як власник будівель, ні Відповідач-2, в господарському віданні якого перебували придбані позивачем будівлі, не повідомили позивача, що Львівською міською радою прийнято ухвалу № 300 від 01.07.1999, якою було вилучено з користування Львівського комбінату хлібопродуктів млинзавод № 2 земельну ділянку площею 4804 кв.м. по вул. Лемківській, 9 в м. Львові та зобов'язано відповідача-2 провести демонтаж споруд та будівель на колишній території заводу, передати їх на баланс міської ради та звільнити земельну ділянку, тобто демонтаж будівель, що придбані позивачем. Позивач також зазначає, що Відповідачі-1 та 2 його не повідомили, що Львівською міською радою прийнято ухвалу № 719 від 20.07.2000, якою було внесено зміни до ухвали № 300 від 01.07.1999 щодо площі земельної ділянки -з 4804 кв.м. на 14804 кв.м., а також про те, що в ухвалі № 719 вказано про невиконання Львівським комбінатом хлібопродуктів Млинзавод № 2 ухвали № 300 щодо передачі у власність Львівської міської ради будівель та споруд на вул. Лемквіській, 9 в м. Львові, у зв'язку з чим Львівська міська рада прийняла рішення про прийняття у власність Львівської міської ради будівель та споруд на вул. Лемківській, 9 в м. Львові. Зазначені твердження Позивача Відповідачами та Третьою особою не спростовані.
Ст.ст. 347, 349 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, припиняється після внесення відповідних змін у реєстр.
Як стверджує позивач, жодних дій щодо врегулювання питання передачі нерухомості по вул. Лемківській, 9 в м. Львові на баланс Львівської міської ради не було здійснено. Отже відповідач-1 і надалі був власником майна по вул. Лемківській, 9 в м. Львові та землекористувачем спірної земельної ділянки. Доказів протилежного Відповідачами та Третьою особою до справи не надано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про власність»від 15.04.1991 (чинний на момент винесення вказаних ухвал Львівської міської ради про вилучення спірної земельної ділянки) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність»від 15.04.1991 до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Ст. 32 Закону України «Про власність»від 15.04.1991 визначено суб'єктів права державної власності, зокрема, суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України, а суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Ст. 34 Закону України «Про власність»від 15.04.1991 передбачає, що загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Ст. 37 Закону України «Про власність»від 15.04.1991 визначено правовий режим майна державних підприємств, а саме: майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Тобто, правом розпоряджатися своїм майном на власний розсуд належить власнику майна - державі в особі ДАК «Хліб України»та ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів».
Ст. 48 Закону України «Про власність»в редакції станом на 1999 рік та на 2000 рік передбачає, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом. У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про власність»(в редакції станом на 1999-2000 роки) припинення права власності на будинок, інші будівлі, споруди або насадження у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони розташовані, допускається лише у випадках і порядку, встановлених законодавчими актами України, і з попереднім відшкодуванням збитків в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону. У разі незгоди власника з рішенням, що тягне за собою припинення права власності, воно не може бути виконано до вирішення спору судом, арбітражним судом або третейським судом. При розгляді спору вирішуються також усі питання відшкодування власникові завданих збитків.
Відтак прийняті рішення Львівської міської ради № 300 та № 719 щодо розпорядження будівлями ДАК «Хліб України»суперечить чинному на день його прийняття законодавству України та порушують права позивача, набуті ним при купівлі вказаних будівель по вул. Лемківській, 9 в м. Львові.
Ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів, а у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
В Ухвалі № 300 від 01.07.1999 зазначено, що згоду на вилучення спірної земельної ділянки надавав Відповідач-2.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»(в редакції станом на 1999 рік), що діяв на момент надання вказаної згоди на вилучення, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє та користується зазначеним майном. Казенне підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті.
Право господарського відання, відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
П. 4.3 Статуту ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»(підприємство) визначає, що майно ДАК «Хліб України» (компанія) передається підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії. П. 5.1 Статуту визначає органи управління підприємством, до них відноситься компанія, уповноважена особа за довіреністю та директор підприємства До компетенції компанії відноситься, зокрема, і надання дозволу на здійснення операцій по розпорядженню майном підприємства, визначених цим статутом та в межах чинного законодавства.
П. 4.1. Статуту ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»встановлює, що майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, грошові кошти, а також інші активи, вартість яких відображається в бухгалтерському балансі Підприємства.
Враховуючи наведене, право на погодження вилучення земельної ділянки під будівлями ДАК «Хліб України»належить виключно ДАК «Хліб України», а не Львівському комбінату хлібопродуктів млинзавод № 2.
Згоду на вилучення спірної земельної ділянки Відповідачем-1 було надано 24.10.2001 № 12-1-09/358. Тобто майже через два роки після прийняття Львівською міською радою ухвали № 300 від 01.07.1999 про вилучення спірної земельної ділянки.
Крім того, у судовому засіданні 15.12.2009 представником Відповідача-2 до суду надано листа Голови правління ДАК «Хліб України»Рішняка І.М. від 15.12.2009 про те, що лист № 12-1-09/358 з погодженням на вилучення земельної ділянки він не підписував.
Таким чином, вилучення спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування з постійного користування Відповідача-1 та Відповідача-2 проводилося без згоди землекористувача, що суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до п. 4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1477, яким керувався Відповідач-1 при наданні згоди на вилучення спірної земельної ділянки в 2001 році, відчуження майна державного підприємства, його структурного підрозділу, функції управління яким в установленому порядку передані державним органам приватизації, здійснюється безпосередньо підприємством після отримання погодження державного органу приватизації, який здійснює функції управління цим підприємством.
Державним органом приватизації є Фонд державного майна України. Проте сторонами не надано доказів надання згоди Фондом державного майна України на відчуження державного майна по вул. Лемківській, 9 в м. Львові на момент вилучення спірної земельної ділянки.
Отже, надання згоди Відповідачем-1 на вилучення спірної земельної ділянки без реалізації у встановленому порядку державного майна, що на ній знаходиться, а також самовільне розпорядження державним майном Відповідачем-3, є прямим порушенням чинного законодавства щодо відчуження майна, що належить державі.
Суд вважає, що Відповідачем-3 також порушено норми ст.ст. 116, 149 ЗК України при прийнятті ухвали № 1860 від 29.05.2008 «Про погодження ЗАТ „Фірма „Львів-Петроль” місце розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Лемківські, 9 у м. Львові» та ухвали № 2815 від 09.07.2009 «Про затвердження ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Лемківській, 9», оскільки як встановлено судом, на спірній земельній ділянці знаходилися будівлі як позивача так і Відповідача-1, які не перейшли у встановленому поряду у власність третьої особи.
На момент винесення вказаної ухвали № 2815 від 09.07.2009 діяла ухвала Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2009 у справі № 2а-631 2009р. про забезпечення позову, якою було зупинено дію ухвали Львівської міської ради від 29.05.2009 № 1860 «Про погодження ЗАТ „Львів-Петроль” місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Лемківській, 9 у м. Львові», заборонено Львівській міській раді розглядати питання про затвердження проекту відведення земельних ділянок в м. Львові по вул. Лемківській, 9 загальною площею 1,4347 га та передачі її в оренду ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль», заборонено Львівській міській раді приймати будь-які рішення щодо передачі ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»земельних ділянок в м. Львові по вул. Лемківській, 9 загальною площею 1,4347 га.
Ст. 151 Земельного кодексу України регламентує порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок. Відповідно до ч. 10 ст. 151 Земельного кодексу України після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
Ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
Виходячи із матеріалів справи, дозвіл та вимоги до проекту землеустрою були надані ухвалою Львівської міської ради № 1860 від 29.05.2008 третій особі щодо земельної ділянки на вул. Лемківській, 9 в м. Львові площею 1,4347 га, а не площею 1,2298 га. Як видно з проекту ухвали про затвердження ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Лемківській, 9, яка подавалася на сесію Львівської міської ради, що відбулася 09.07.2009, проект землеустрою, що був розроблений третьою особою і поданий для розгляду Відповідачу-3, є на земельну ділянку загальною площею 1,4347 га. А рішення Відповідачем-3 прийнято щодо земельної ділянки площею 1.2298 га.
Отже, проект землеустрою третьої особи на земельну ділянку по вул. Лемківській, 9 в м. Львові, що був поданий на затвердження Відповідачу-3, був погоджений всіма необхідними органами саме в вигляді і з дотриманням вимог на загальну площу 1,4347 га.
Таким чином, Відповідачем-3 не було дотримано норм земельного законодавства щодо розроблення та затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку по вул. Лемківській, 9 в м. Львові, а відтак і норм законодавства щодо передачі спірної земельної ділянки третій особі.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість частини заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Клопотання Третьої особи про направлення справи за територіальною підсудністю не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем заявлені вимоги до кількох відповідачів, один з яких - Державна акціонерна компанія «Хліб України»- знаходиться у місті Києві, а тому Позивач при зверненні з Позовом до Господарського суду міста Києва не порушив правила територіальної підсудності.
Оцінюючи клопотання Третьої особи про скасування заходів до забезпечення позову, суд виходить з того, що за результатами розгляду справи приймається рішення про часткове задоволення позову і наявність заходів до забезпечення позову до набрання рішенням законної сили є обґрунтованим.
Тому заявлені Третьою особою клопотання задоволенню не підлягають.
Щодо заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, то суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове майно. З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 84 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати погодження ДАК «Хліб України»вилучення земельної ділянки в м. Львові по вул. Лемківській, 9 від 24.10.2001 № 12-1-09/358 недійсним.
3. Визнати недійсною Ухвалу сесії Львівської міської ради № 300 від 01.07.1999.
4. Визнати недійсною Ухвалу сесії Львівської міської ради № 719 від 20.07.2000.
5. Визнати недійсною Ухвалу сесії Львівської міської ради № 1860 від 29.05.2008.
6. Визнати недійсною Ухвалу сесії Львівської міської ради № 2815 від 09.07.2009.
7. Визнати право користування (оренди) ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»земельною ділянкою загальною площею 1,1604 га., що розташовано в м. Львові по вул. Лемківській, 9.
8. Зобов'язати Львівську міську раду оформити право користування (оренди) ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»земельною ділянкою загальною площею 1,1604 га., що розташована в м. Львові по вул. Лемківській, 9.
9. Зобов'язати Львівську міську раду укласти з ТОВ «Торговий дім «Геосистеми»договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Лемківській, 9 в м. Львові площею 1,1604 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
10. В іншій частині позову відмовити.
11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕОСИСТЕМИ»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 126/23, код 33169642) до Державного бюджету України 544,00 грн. державного мита.
12. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 25885318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕОСИСТЕМИ»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 126/23, код 33169642) 85,00 грн. державного мита та 21,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
13. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЕОСИСТЕМИ»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 126/23, код 33169642) 595,00 грн. державного мита та 150,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
14. Видати накази після набрання рішення законної сили.
15. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун