ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/53618.11.09
За позовом Приватного підприємства «Фірма «Подоляночка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-Гарант»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
Від Позивача Кривоший О.В. -предст.,
Від Відповідача не з'явилися,
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Фірма «Подоляночка»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-Гарант»про стягнення 28 802,02 грн. заборгованості, 5 532,73 грн. пені, 712,55 грн. -3% річних від суми заборгованості, 3 572,83 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу металопрокату, укладеного у спрощеній формі шляхом обміну первинними бухгалтерськими документами, щодо оплати отриманого Відповідачем Товару на підставі Довіреності серії ЯПК № 923167 від 01.10.2008.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва
Між Приватним підприємством «Фірма «Подоляночка»(далі -Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд-Гарант»(Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу металопрокату у спрощеній формі шляхом обміну первинними бухгалтерськими документами (далі -Договір).
Згідно з досягнутими між Позивачем та Відповідачем домовленостями Приватним підприємством «Фірма «Подоляночка»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-Гарант»було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, які в копіях залучені до матеріалів справи.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Так, на виконання вказаної домовленості Позивачем було поставлено за видатковою накладною № РН-0000380 від 01.10.2008 Товар -металопродукцію на загальну суму 58 802,02 грн.
Так, остання підтверджує вчинення відповідного правочину між сторонами. Про отримання Відповідачем товару за вказаною видатковою накладною свідчить довіреність серії ЯПК № 923167 від 01.10.2008, а надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару підтверджує наявність у Відповідача зобов'язання щодо оплати товару.
01.10.2008 Позивачем виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000554 на оплату товару в сумі 58 802,02 грн. Гарантійним листом від 01.10.2008 вих. № 10-49 Відповідач гарантував оплату отриманого товару протягом десяти банківських днів з моменту отримання товару.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково. Так, станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 28 802,02 грн., та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості Відповідачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладена між сторонами угода є договором поставки, а згідно з положеннями ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 28 802,02 грн. є таким, що настав, розрахунку за отриманий товар, переданий згідно з видатковою накладною, наданою до справи, Відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість в сумі 28 802,02 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд-Гарант»не погашена, доказів протилежного до суду не надано.
З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу в розмірі 28 802,02 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 5 532,73 грн., обчисленої Позивачем виходячи з суми прострочення виконання зобов'язання в розмірі 28 802,02 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату поставленого Позивачем товару не доведено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-Гарант»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 4-А, код 35646406) на користь Приватного підприємства «Фірма «Подоляночка» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Сєдова, 13, кв. 42, код 31162467) 28 802,02 грн. заборгованості, 3 572,83 грн. інфляційних втрат, 712,55 грн. -3% річних, 330,87 грн. державного мита та 202,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 14.12.2009