"16" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/153/20
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Ростомов Г.А. на підставі ордеру;
Від відповідача (Одеської міської ради): Степанишина А.С. на підставі довіреності;
Від відповідача (Виконавчого комітету Одеської міської ради): Степанишина А.С. на підставі довіреності.
розглянувши справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АККОРД 29» до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва, -
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі ОСББ) «АККОРД 29», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстроване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 29, а, саме: на нежиле приміщення першого поверху №539 загальною площею 9,2 кв.м. від 11 квітня 2008 року серії САВ №817170, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року №120.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. відкрито провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на « 20» лютого 2020 р. о 10:20 год.
17 лютого 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№3985/20 від Одеської міської ради.
Крім того, 17.02.2020р. до суду надійшла заява за вх.№3983/20 Одеської міської ради про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2020р. відкладено підготовче засідання на « 16» березня 2020 р. о 10:30 год.
26 лютого 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання за вх.№5090/20 про залучення додаткових документів до матеріалів справи від Одеської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. відкладено підготовче засідання на « 24» березня 2020 р. о 12:20 год.
16 березня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання за вх.№6601/20 позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2020р. призначено підготовче засідання на « 09» квітня 2020 р. о 10:30 год.
09 квітня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання за вх.№9058/20 про відкладення судового засідання від Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2020р. відкладено підготовче засідання на « 28» квітня 2020 р. о 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2020р. відкладено підготовче засідання на « 13» травня 2020р. о 10:00.
12 травня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання за вх.№17861/20 про відкладення судового засідання від Одеської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2020р. відкладено підготовче засідання на « 04» червня 2020 р. о 09:45 год.
04 червня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання за вх.№14432/20 про залучення додаткових документів до матеріалів справи від позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/153/20 із призначенням справи до судового розгляду по суті на « 16» червня 2020 р. о 10:45 год.
Крім того, протокольною ухвалою від 04.06.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку з тим, що у даній справі не виникла дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, також суд вказує, що Актом про списання багатоквартирного будинку від 22.03.2018р. за адресою м.Одеса, вул. Академіка Корольова. буд. №29 було списано будинок з балансу КП ЖКС «Вузівський», встановлено, що це є нежитлове приміщення загальною площею - 9,2 кв.м. та передано на баланс позивача, тому суд не вбачає підстав доцільності проведення вказаної експертизи.
16 червня 2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач - ОСББ «АККОРД 29», підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Відповідач - Одеська міська рада, заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні.
Відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради, заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Позивач зазначає, що ОСББ «АККОРД 29» зареєстровано 17.05.2016р. на підставі рішення установчих зборів відповідно до чинного законодавства. Актом про списання багатоквартирного будинку від 22.03.2018р. будинок за адресою м.Одеса, вул. Академіка Корольова. буд. №29 було списано будинок з балансу КП ЖКС «Вузівський» та передано на баланс позивача.
Однак, позивачу стало відомо, що частина території сходової клітини, огороджена і експлуатована у минулому працівниками КП ЖКС «Вузівський», перебуває у власності територіальної громади в особі Одеської міської ради.
Зокрема, наданої Одеською міською радою у листуванні інформації позивачу стало відомо, що частина сходової клітини зареєстрована у вигляді нежитлового приміщення №539 загальною площею 9.2 кв.м. розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, б.29 належить територіальній громаді у особі Одеської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності від 11.04.2008р. серії САВ №817170, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008р. №120.
Однак, позивач вважає вищенаведене порушенням своїх прав та обов'язків, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Так, позивач звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з листом №11 від 06.11.2018р., зареєстрованим за вх.№ 01-14/4356 із проханням про передачу спірного приміщення у користування позивачу.
Проте, Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» листом №01-13/864КУ від 21.11.2018р. відповіла, що передача спірного приміщення можлива виключно на договірних умовах та запропоновано взяти спірне приміщення у оренду.
28 січня 2019р. листом вих.№3 позивач звернувся до Директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради Спектора О. В. із пропозицією повернути спірне приміщення мешканцям будинку у користування.
01 лютого 2019р. КУ «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» складено лист за №01-13/111КУ, яким повідомлено про зареєстроване право власності Одеської міської ради на спірне приміщення.
В подальшому позивач неодноразово звертався до Одеської міської ради в особі її департаментів з вимогою щодо передачі спірного приміщення на баланс позивачу, однак, відповідач зазначених вимог не виконав та запропонував лише приватизувати спірне приміщення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з позовом.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Як визначено п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Крім того, позивач зазначає, що ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
З положення ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відомо, що у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини. вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
На підставі вищенаведеного, позивач дійшов висновку, що спірне приміщення, а саме сходові клітини є допоміжними приміщеннями.
Тому, позивач наголошує, що у відповідності до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Допоміжні приміщення складаються із загального та неподільного майна і належать співвласникам приміщень нежитлового фонду на праві спільної власності (спільне майно). Неподільне майно (сходові клітини, коридори, підвали тощо) належать співвласникам на праві спільної сумісної власності та не підлягає відчуженню. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених межах розпоряджаються спільним майном відповідно до вимог цивільного законодавства.
Позивач також зазначає, що статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
На підставі вищенаведеного, позивач вважає, що спірне приміщення має перебувати на балансі у ОСББ «АККОРД 29», а тому, на думку позивача, свідоцтво про право власності від 11.04.2008р. серії САВ №817170, що видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008р. №120 є незаконним, а отже, підлягає скасуванню.
Позивач не погодився з доводами відповідачів, викладеними у відзиві на позовну заяву, та у клопотанні про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, що надійшло до суду 16 березня 2020р., зазначив, що відповідно до технічних паспортів від 14.11.2007р., наданих відповідачами, обидва технічні паспорти не мають позначення, що спірне приміщення є нежитловим; обидва технічні паспорти на мають номеру приміщення 539, яке було вказано виконкомом ОМР у рішенні № 120 від 14.02.2008 року; у технічному паспорті з ОМР, на відміну від архівного міститься дописка «приміщення 1 поверху» на титульній сторінці технічного паспорту; технічний паспорт наданий з архіву не має підпису директора КП «БТІ та РОП» на титульній та останній сторінках, у той час, як технічний паспорт наданий ОМР такий підпис має; обидва технічні паспорти не мають інвентарного та реєстрових номерів; технічний паспорт з архіву не містить сторінки технічної характеристики спірного приміщення, яку містить технічний паспорт наданий ОМР.
Відповідачі заперечують проти позовних вимог та зазначають, що ч.1 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Таким чином, відповідачі дійшли висновку, що при створенні ОСББ «Аккорд 29» в юридичної особи ОСББ та у співвласників багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, не виникло право власності на квартири та нежилі приміщення у вказаному житловому будинку.
Крім того, доводи позивача щодо того, що спірне приміщення №539 є допоміжним, з точки зору відповідачів, ґрунтуються виключно на припущеннях.
В свою чергу Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради зазначають, що нежитлове приміщення №539, загальною площею 9,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, є нежитловим приміщенням та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації приміщення №539, виданим Одеським КП «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» Одеській міській раді.
Статус зазначених приміщень як нежитлових підтверджується також актом про списання з балансу багатоквартирного будинку №29 по вул. Ак.Корольова з балансу КП «ЖКС «Вузівський» від 22.03.2018 р., в якому визначено площа нежитлових приміщень у будинку - 9,2 кв.м.
Крім того, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008 р. №120 містить у своєму додатку, а саме переліку об'єктів нежитлового фонду комунальної власності, у п. 49 спірне приміщення, а також копія технічного паспорту від 14.11.2007р., надана департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради як підстава для прийняття рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради на виконання якого було видано оспорюване свідоцтво.
Відповідачі вказують на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019р. у справі №598/175/15-ц (провадження №14-363цс19) дійшла висновку, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
На підставі вищезазначеного відповідач вважає доводи позивача такими, що спростовуються, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також, в ході розгляду справи відповідачі звернулись з заявою про застосування строків позовної давності, у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси від 11.04.2008р. серії САВ №817170 та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.05.2008 р. 87, з огляду наступне.
Позивач у справі стверджує, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, є співвласниками допоміжних приміщень, зокрема, нежитлового приміщення №539, загальною площею 9,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29.
При цьому, позивач оскаржує свідоцтво про право власності від 11.04.2008р. серії САВ №817170 та запис про право власності від 29.05.2008р. №87.
Відповідачі зазначають, що Одеська міська рада відкрито користувалася та розпоряджалася спірним приміщенням №539, загальною площею 9,2 кв.м. , за адресою: м. Одеса , вул. Академіка Корольова, 29, з моменту отримання оскаржуваного свідоцтва про право власності та державної реєстрації вказаного права по теперішній час.
У свою чергу, вважаючи себе власниками приміщення №539, загальною площею 9,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, співвласники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, повинні були дізнатися про оформлення права власності іншої особи на таке майно, що підтверджується додатками, доданими до позовної заяви, відразу після такого оформлення, що унеможливлює необізнаність позивача про видачу свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлове приміщення №539, загальною площею 9,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, та державну реєстрацію такого права.
Відповідачі зазначають, що відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
На підставі вищенаведеного, з точки зору відповідачів, з огляду на державну реєстрацію юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АККОРД 29» 17.05.2016р., строк позовної давності щодо вимог у даній справі сплив 17.05.2019р.
Таким чином, відповідачі просять суд застосувати до позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АККОРД 29» строки позовної давності, визначені чинним законодавством.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.
Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
У Рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).
Визначення поняття допоміжні приміщення надано у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»: це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).
Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Частиною 4 ст. 4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Отже, підлягає дослідженню питання визначення статусу приміщення №539 загальною площею 9.2 кв.м. розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, б.29, чи є воно допоміжним чи нежилим.
Судом встановлено, що ОСББ «АККОРД 29» зареєстровано 17.05.2016р. на підставі рішення установчих зборів відповідно до чинного законодавства. Актом про списання багатоквартирного будинку від 22.03.2018р. будинок за адресою м.Одеса, вул. Академіка Корольова. буд. №29 було списано будинок з балансу КП ЖКС «Вузівський» та передано на баланс позивача.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008р. №120 окрім іншого було вирішено провести технічну інвентаризацію та реєстрацію за Одеською міською радою об'єктів нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком; оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об'єкти, визначені в додатку до цього рішення.
Так відповідно до додатків до вказаного рішення в п. 49 значиться приміщення першого поверху №539, площею 9,2 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 29.
Відповідно до технічного паспорту від 14.11.2007р., виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» по приміщенню, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, щодо якого здійснюється реєстрація права власності, приміщення загальною площею 9,2 кв.м. складається з майстерні площею 7,2 кв.м. та тамбуру площею 2 кв.м. Зазначені відомості відображені у розділі «Площа (вбудованих) приміщень», до яких відносяться приміщення торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, аптек, жіночих консультацій, стоматполіклнік тощо.
Відповідно до акту про списання з балансу багатоквартирного будинку №29 по вул. Академіка Корольова з балансу КП «ЖКС «Вузівський» від 22.03.2018 р. на користь ОСББ «АККОРД 29» зазначено, що загальна площа нежитлових приміщень становить 9,2 кв.м.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів скасування, а сторонами не спростовувалась чинність вказаних документів, зокрема рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008р. №120, технічного паспорту від 14.11.2007р., на підставі яких було видано оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зареєстроване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 29, а, саме: на нежиле приміщення першого поверху №539 загальною площею 9,2 кв.м. від 11 квітня 2008 року серії САВ №817170.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Частина 2 ст. 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування у багатоквартирному будинку. Так, власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019р. у справі №598/175/15-ц (провадження №14-363цс19) дійшла висновку, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
На підставі вищенаведеного, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів приналежності спірного приміщення до допоміжних приміщень, та враховуючи те, що при технічній інвентаризації приміщення було встановлено, що приміщення №539 загальною площею 9.2 кв.м. розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, б.29 є приміщенням майстерні, яке складається з основного приміщення площею 7,2 кв.м. та тамбуру площею 2 кв.м., воно не є допоміжним приміщенням, а є нежитловим приміщенням. А отже, є самостійним об'єктом нерухомого майна, яке належить на праві власності Одеській міській раді, що виключає задоволення позовних вимог ОСББ «АККОРД 29».
Відповідачами у справі заявлялась заява про застосування строків позовної давності, щодо якої суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСББ «АККОРД 29», заява відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 129, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АККОРД 29» до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстроване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 29, а, саме: на нежиле приміщення першого поверху №539 загальною площею 9,2 кв.м. від 11 квітня 2008 року серії САВ №817170, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року №120 - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 26 червня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут