"15" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3495/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Кравець В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Пулькевич О.В. за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області про визнання договорів укладеними та стягнення 73 964,67 грн., -
Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (далі по тексту - ПАТ „Укртелеком”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області (далі по тексту - Управління) про:
- визнання укладеним договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку (в редакції, що була надіслана на адресу Управління листом №3422-40/2017 від 10.11.2017р.) між ПАТ „Укртелеком” та Управлінням на період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. згідно із Граничними тарифами на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 30.12.2013р. за №861, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.02.2014р. за №230/25007, із застосуванням коефіцієнту зменшення 0,2, як для організації, що утримуються за рахунок коштів державного або місцевого зв'язку;
- визнання укладеним договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку (в редакції, що була надіслана на адресу Управління листом №3422-40/2017 від 10.11.2017р.) між ПАТ „Укртелеком” та Управлінням на період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. згідно із Граничними тарифами на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 30.12.2013р. за №861, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.02.2014р. за №230/25007, із застосуванням коефіцієнту зменшення 0,2, як для організації, що утримуються за рахунок коштів державного або місцевого зв'язку;
- про стягнення з Управління на користь ПАТ „Укртелеком” заборгованості у загальному розмірі 73 964,67 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ „Укртелеком” було наголошено, що на період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. між сторонами було укладено договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку. Після закінчення строку дії договору Управління протягом періоду з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. продовжувало використовувати кабельну каналізацію електрозв'язку. При цьому, від укладення договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку на період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. відповідач відмовлявся. Наведене стало підставою для звернення ПАТ „Укртелеком” до господарського суду із даними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 11.12.2019р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Управління заперечувало проти задоволення заявлених ПАТ „Укртелеком” позовних вимог, посилаючись на ненадання позивачем доказів на підтвердження права власності або володіння кабельною каналізацєю електрозв'язку. При цьому, посилаючись на зайняття позивачем монопольного становища на ринку з надання послуг користування кабельною каналізацією електрозв'язку, Управлінням було повідомлено, що у 2014р. позивачем було надано повний пакет документів для укладання договору №114-42 від 04.03.2014р. При цьому, підписані між сторонами акти звіряння обсягів кабельної каналізації електрозв'язку за 2016-2017рр. за відсутності укладеного між сторонами договору, за твердженням позивача, не можуть бути підставою для задоволення заявлених ПАТ „Укртелеком” позовних вимог про стягнення заборгованості у загальному розмірі 73 964,67 грн.
Ухвалою суду від 12.02.2020р. підготовче засідання по даній справі було закрито із призначенням справи до судового розгляду по суті на 04.03.2020р. о 11:00 год. При цьому, у судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2020р., судом було оголошено перерву до 23.03.2020р. о 12:30 год.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” на всій території України було встановлено карантин. Крім того, вказаною постановою встановлено обмеження у кількості осіб, які можуть брати участь у проведенні масових заходів, встановлено особливий режим роботи суб'єктів господарювання та роботи транспорту.
23.03.2020р. до господарського суд від ПАТ „Укртелеком” надійшло клопотання про призначення даної справи на іншу дату у зв'язку з введенням на території України карантину.
Ухвалою від 23.03.2020р. судом було повідомлено ПАТ „Укртелеком” про оголошення перерви у засіданні до 06.04.2020р. о 12:30 год.
03.04.2020р. до господарського суд від ПАТ „Укртелеком” надійшло клопотання про призначення даної справи на іншу дату у зв'язку з введенням на території України карантину. Крім того, 06.04.2020р. до суду від Управління також надійшло клопотання про призначення даної справи на іншу дату у зв'язку з введенням на території України карантину.
Ухвалою від 06.04.2020р. судом було відкладено розгляд справи на 04.05.2020р. о 15:00 год. та викликано сторони у судове засідання.
04.05.2020р. до господарського суд від Управління надійшло клопотання про призначення даної справи на іншу дату у зв'язку з введенням на території України карантину.
Ухвалою від 04.05.2020р. судом було відкладено розгляд справи на 25.05.2020р. о 12:00 год. та викликано сторони у судове засідання.
25.05.2020р. до господарського суд від ПАТ „Укртелеком” надійшло клопотання про призначення даної справи на іншу дату у зв'язку з введенням на території України карантину.
Ухвалою від 25.05.2020р. судом було відкладено розгляд справи на 15.06.2020р. о 15:00 год., повідомлено ПАТ „Укртелеком” про наявність у нього права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду та поза межами суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України та викликано сторони у судове засідання. При цьому, по тексту ухвали від 25.05.2020р. судом було звернуто увагу ПАТ „Укртелеком”, що неодноразове подання клопотань про відкладення судового засідання з посиланням лише на впровадження на території України карантинних заходів без наведення інших мотивованих підстав для відкладення засідання може мати наслідком порушення прав інших учасників судового процесу на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, дотримання яких є основним завданням господарського судочинства.
15.06.2020р. до господарського суд від ПАТ „Укртелеком” надійшло клопотання про призначення даної справи на іншу дату не раніше 20.06.2020р., у зв'язку з введенням на території України карантину, а також із посиланням на санітарну обробку приміщень позивача, неможливістю представника прибути у судове засідання, участь у якому є для представника ПАТ „Укртелеком” вкрай необхідною.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для відкладення судового засідання, призначеного на 15.06.2020р. о 15:00 год., господарський суд виходить з наступного.
02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.
Варто зауважити, що Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX було доповнено ст. 197 ГПК України новою частиною, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
Таким чином, Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Господарський суд зазначає, що будь-яких обмежень у діяльності судів на період карантину встановлено не було, а, отже, суди продовжують здійснювати правосуддя та ухвалювати відповідні процесуальні рішення. За таких обставин судом в ухвалі від 25.05.2020р. було повідомлено ПАТ „Укртелеком” про наявність у нього права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду та поза межами суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала суду від 25.05.2020р. була вручена ПАТ „Укртелеком” 01.06.2020р. Таким чином, у позивача було достатньо часу для вжиття всіх необхідних заходів для участі у судовому засіданні, призначеному на 15.06.2020р. о 15:00 год., в тому числі шляхом подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Проте, вказане клопотання на адресу суду від ПАТ „Укртелеком” не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи необхідність дотримання судом принципу розумності строків розгляду справ як одного із завдань господарського судочинства враховуючи наявність у позивача можливості вжиття всіх необхідних заходів з метою участі у судовому засіданні, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданого ПАТ „Укртелеком” клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 15.06.2020р. о 15:00 год., та вирішення даного спору за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
04.03.2014р. між ПАТ “Укртелеком” (Укртелеком) та Управлінням (Замовник) було укладено договір №114-42 про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ „Укртелеком”, предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови надання у користування ККЕ Укртелекому. Код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010-61.10.1, КЕКС 2240 2240, КПИВ 6641010 (п. 2.1.).
Відповідно до п. 2.2 договору №114-42 від 04.03.2014р. Укртелеком відповідно до умов цього договору надає Замовнику в користування ККЕ, що передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів та надання таких послуг: бронювання місця в ККЕ Укртелекому; погодження робочого проекту; технічний нагляд за роботою Замовника в ККЕ Укртелекому; надання місця в каналі ККЕ Укртелекому; використання ККЕ Укртелекому.
Згідно з п. 2.3 договору №114-42 від 04.03.2014р. Замовник зобов'язується оплачувати послуги відповідно до умов цього договору, додатків до нього та додаткових угод.
Пунктом 10.1 договору №114-42 від 04.03.2014р. сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а його умови відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2014 року.
В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору № 114-42 від 04.03.2014р. щодо порядку здійснення розрахунків за рахунок бюджетних коштів, зміни банківських реквізитів, подовження строку дії договору до 31.12.2015р.
Листом №40/06-34 від 03.02.2016р. Управлінням з метою пролонгації договору надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку було повідомлено ПАТ “Укртелеком” про необхідність надання документів, які підтверджують виникнення права власності на кабельну каналізацію електрозв'язку.
Листом №40/06-34 від 06.04.2016р. Управлінням було повідомлено ПАТ “Укртелеком”, що у випадку відсутності у останнього документів, які підтверджують виникнення права власності на кабельну каналізацію електрозв'язку, договори оренди державного майна необхідно укладати за 1 грн.
Листом №40/06-639 від 30.08.2016р. Управлінням було повідомлено ПАТ “Укртелеком” про відсутність підстав для нарахування Управлінню плати за користування кабельною каналізацією електрозв'язку, у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору.
Листом №01-3425/123 від 18.05.2017р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації було направлено на адресу Управління та ПАТ “Укртелеком” рекомендації щодо досудового врегулювання спору про укладення договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку.
Листом №3422-40/2017 від 10.11.2017р. ПАТ “Укртелеком” було повторно надано Управлінню проекти договорів про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку на 2016р. та на 2017р. При цьому, на вказаному листі проставлений штамп про реєстрацію вхідної кореспонденції.
Листом №40/06-923 від 15.11.2017р. Управлінням у відповідь на лист ПАТ “Укртелеком” №3422-40/2017р. від 10.11.2017р. про підписання договорів про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку на 2016р., 2017р., було повідомлено, що проекти договорів Управління не отримувало. При цьому, останнім також було повідомлено, що з метою пролонгації договорів ПАТ “Укртелеком” відповідно до рекомендації Держспецзв'язку, необхідно надати копії документів, що підтверджують право власності ПАТ “Укртелеком на кабельну каналізацію електрозв'язку.
Слід зазначити, що ПАТ “Укртелеком” на підтвердження заявлених позовних вимог у межах даного спору було надано суду проект договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2016р., відповідно до п. п. 4.13, 10.1 якого загальна сума договору на 2017р. складає 39 335,88 грн.; договір укладено на період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. /т. 1, а. с. 65 - 71/. При цьому, з наданого ПАТ “Укртелеком” проекту договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2017р. (п. п. 4.13, 10.1) вбачається, що загальна сума договору складає 39 355,88 грн., договір укладено на період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. /т. 1, а. с. 87-93/.
04.09.2018р. між ПАТ “Укртелеком” (Укртелеком) та Управлінням (Замовник) було укладено договір №47 про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ „Укртелеком”, предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови надання у користування ККЕ Укртелекому. Код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010-61.10.1, КЕКС 2240 2240, КПИВ 6641010 (п. 2.1.).
Відповідно до п. 11.1 договору №47 від 04.09.2018р. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а його умови відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2018 року.
Згідно з п. 1.1 Положення про Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 12.11.2018р. за №1685, Управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статутом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, кібезрахисту, телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2019р. по справі №916/2700/18, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог ПАТ „Укртелеком” до Управління про стягнення заборгованості у розмірі 73 964,67 грн. за користування кабельною каналізацією електрозв'язку (далі - ККЕ) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. було відмовлено. Так, за результатами вирішення спору по справі №916/2700/18 судами було встановлено, що строк дії договору №114-42 про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку від 04.03.2014р., з урахуванням додаткових угод до договору, сплив 31.12.2015 року. Закінчення строку дії договору №114-42 від 04.03.2014р., а також відсутність укладеного між сторонами договору на період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. і стало підставою для відмови у задоволенні заявлених ПАТ „Укртелеком” до Управління позовних вимог.
Як вбачається з підписаних 14.09.2018р. між ПАТ „Укртелеком” та Управління актів звіряння обсягів кабельної каналізації електрозв'язку протягом періоду з січня по листопад 2016р. ПАТ „Укртелеком” було надано відповідачеві послуги, вартість яких складає 33 913,88 грн.; протягом грудня 2016р. ПАТ „Укртелеком” було надано відповідачеві послуги, вартість яких складає 3080,83 грн.; протягом періоду з січня по грудень 2017р. ПАТ „Укртелеком” було надано відповідачеві послуги, вартість яких складає 36 969,96 грн. Крім того, ПАТ „Укртелеком” протягом 2016р. - 2017р. за надані відповідачеві послуги було виставлено відповідні рахунки-фактури /т. 1, а. с. 139 - 185/.
Відмова Управління від укладання договорів про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2016-2017р., а також оплати вартості наданих ПАТ „Укртелеком” послуг стали підставами для звернення ПАТ „Укртелеком” до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Приписами ч. ч. 1-3, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення договорів, якою визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Предметом спору в даній справі є вимоги ПАТ „Укртелеком”, зокрема, про визнання договорів про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку укладеними на період 2016-2017р. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, договори про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку на період 2014р., 2015р. та 2018р. між сторонами були укладені.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов'язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі № 46/603, від 07.05.2019р. у справі №914/1002/18, від 20.02.2020р. по справі №910/3270/19.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що предмет заявлених ПАТ „Укртелеком” позовних вимог у даній справі в частині визнання договорів про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку укладеними на період 2016-2017р. відповідає способам захисту, передбаченим ст. 16 ЦК України.
Правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами встановлені Законом України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 № 1280-IV (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про телекомунікації” власник (володілець) кабельної каналізації електрозв'язку - суб'єкт господарювання, у власності (володінні) якого перебувають уся інфраструктура кабельної каналізації електрозв'язку або окремі її елементи, набуті на належній правовій підставі, призначені для забезпечення доступу до телекомунікаційної мережі загального користування; кабельна каналізація електрозв'язку - обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для вводу кабелів і розміщення лінійного обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України „Про телекомунікації” взаємодія операторів телекомунікацій з органами державної влади та органами місцевого самоврядування стосовно отримання ними телекомунікаційних послуг здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України „Про телекомунікації” оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань у порядку, встановленому ЦОВЗ.
Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: 1) використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності; 2) не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку; 3) не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим споживачам; 4) не допускати використання на комерційній основі кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг третім особам; 5) виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 38 Закону України „Про телекомунікації” (в редакції чинній на 31.12.2015р. - дату закінчення строку дії договору №114-42 від 04.03.2014р.) Оператори телекомунікацій мають право на скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не має виданого в установленому законодавством порядку документа про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами.
Положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України „Про телекомунікації” (в редакції чинній на 31.12.2015р. - дату закінчення строку дії договору №114-42 від 04.03.2014р.) врегульовано, що відключення кінцевого обладнання підрозділам Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, захисту державного кордону, з'єднувальних ліній служб екстреного виклику здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку відключення кінцевого обладнання спеціальних користувачів та з'єднувальних ліній служб екстреного виклику, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. N 607 (в редакції чинній 31.12.2015р. - дату закінчення строку дії договору №114-42 від 04.03.2014р.) відключення кінцевого обладнання спеціальних користувачів та з'єднувальних ліній служб екстреного виклику (далі - відключення обладнання) здійснюється у разі, коли: на кінцеве обладнання спеціальних користувачів та обладнання, що використовується на з'єднувальних лініях, немає виданого в установленому законодавством порядку документа про підтвердження відповідності нормативним вимогам у сфері телекомунікацій (далі - документ відповідності); кінцеве обладнання застосовується спеціальним користувачем для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки.
Вищенаведені приписи чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що укладання договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку між ПАТ „Укртелеком” та Управлінням є обов'язковим для сторін в силу ст. 11 Закону України „Про телекомунікації”, оскільки згідно Положення про Управління, затвердженого наказом від 12.11.2018р. за №1685, Управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.
При цьому, суд зазначає, що на ПАТ „Укртелеком” покладено обв'язок із передання у користування на договірних засадах ресурсів своїх мереж державній системі урядового зв'язку згідно вимог ч. 7 ст. 27 Закону України „Про телекомунікації”, а, отже, позивач, забезпечуючи виконання покладених на нього обов'язків вправі розраховувати на оплату вартості наданих послуг, що відповідає таким засадам цивільного законодавства як добросовісність, розмірність та справедливість.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність доводів ПАТ „Укртелеком” щодо наявності в Управління обов'язку укласти договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку після закінчення 31.12.2015р. строку дії договору №114-42 від 04.03.2014р.
При цьому, враховуючи проекти договорів, які надавались ПАТ “Укртелеком” відповідачеві, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що з наданих позивачем договорів як за 2016р., так і за 2017р. вбачається, що положеннями п. п. 4.13, 10.1 передбачено, що договори укладаються сторонами на 2017р. Доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача із проектом договору, який повинен був укладатись між сторонами на період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. матеріали справи не містять, на що суд звертав увагу ПАТ “Укртелеком” під час вирішення даного спору.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявний в матеріалах справи проект договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2017р., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПАТ “Укртелеком” позовних вимог до Управління шляхом визнання даного договору укладеним. У задоволенні заявлених ПАТ “Укртелеком” позовних вимог до Управління про визнання укладеним договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2016р. необхідно відмовити у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача із проектом договору, вимога про визнання укладеним якого за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. була заявлена ПАТ “Укртелеком” у межах даної справи.
Господарським судом відхиляються доводи Управління про неотримання проектів договорів за 2016р., 2017р., оскільки з наданого ПАТ “Укртелеком” листа №3422-40/2017 від 10.11.2017р. вбачається, що на ньому був проставлений штамп вхідної кореспонденції.
Крім того, судом критично оцінюються доводи Управління про ненадання позивачем доказів на підтвердження перебування кабельної каналізації електрозв'язку у власності позивача, оскільки предметом спору по даній справі не є право власності на спірне майно, а питання щодо укладення договору, а, отже вказане питання не входить до предмету доказування. Позиція господарського з цього питання відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 04.05.2020р. по №910/10743/17 за позовом ПАТ "Укртелеком" до Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання договору укладеним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Положеннями пп. 3.2.1 п. 3.2 договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2017р., вимога про визнання укладеним якого була задоволена судом, Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим договором, відповідно до його умов та вимог чинного законодавства України.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи задоволення заявлених ПАТ “Укртелеком” позовних вимог до Управління про визнання укладеним договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку за 2017р., враховуючи підписаний 14.09.2018р. між сторонами акт звіряння обсягів кабельної каналізації електрозв'язку протягом 2017р. на суму 36 969,96 грн., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із Управління на користь ПАТ “Укртелеком” заборгованості у розмірі 36 969,96 грн. В задоволенні заявлених ПАТ “Укртелеком” позовних вимог про стягнення 36994,71 грн. необхідно відмовити, у зв'язку з відмовою у задоволенні заявлених позивачем вимог про визнання договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку укладеним на 2016р.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених публічним акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” позовних вимог до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області шляхом визнання укладеним договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку на період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. та стягнення заборгованості у розмірі 36 969,96 грн. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати укладеним договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку (в редакції, що була надіслана на адресу Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області листом №3422-40/2017 від 10.11.2017р.) між публічним акціонерним товариством „Укртелеком” /01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766/ в особі Одеської філії публ ічного акціонерного товариства „Укртелеком” /65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, ідентифікаційний код 01186691/ та Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області /65045, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 43, ідентифікаційний код 34800034/ на період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. згідно із Граничними тарифами на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 30.12.2013р. за №861, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.02.2014р. за №230/25007, із застосуванням коефіцієнту зменшення 0,2, як для організації, що утримуються за рахунок коштів державного або місцевого зв'язку.
3. Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області /65045, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 43, ідентифікаційний код 34800034/ на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком” /01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766/ в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” /65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, ідентифікаційний код 01186691/ заборгованість у розмірі 36 969,96 грн. /тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 96 коп./, судовий збір у розмірі 2 881,18 грн. /дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 18 коп./.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 червня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна