16 червня 2020 року Справа № 915/2044/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
без участі позивача (представника позивача),
без участі 1-го відповідача (представника 1-го відповідача)
без участі 2-го відповідача (представника 2-го відповідача),
без участі 3-х осіб (представників 3-х осіб),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Універсал Банк", 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлімітед", 54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.75А/1; адреса для листування: 54000, м.Миколаїв, вул.Олійника, 34а ,кв.53
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне науково-виробниче підприємство "Віланік", 54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 17
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне підприємство "Протероком", 04112, м.Київ, вул.Дегтярівська, 62, кв.4
про: стягнення 557 629,79 грн.
Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №466 від 19.09.2019 в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 06 листопада 2009 року (за реєстровим №3217), на нежитлові приміщення з №6-1 по №6-9, загальною площею 128,8 кв.м. цокольного поверху в літері А-9, розташовані за адресою: проспект Леніна,16/4 м.Миколаїв та належать на праві власності ТОВ "Старлімітед" на підставі рішення, серія номер: 17/02-1, виданий 27.02.2017, видавник Приватне підприємство "Віланік - Сервіс"; Акт оцінки вартості та прийому - передачі майна, яке вноситься до Статутного капіталу ТОВ "Старлімітед", серія номер 1, виданий 03.03.2017, видавник: сторони акта оцінки вартості та прийому - передачі майна; свідоцтво про право власності серія номер: б.н., виданий 27.12.2006, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Миколаївської області на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" в рахунок погашення заборгованості за Кредитним Договором №BL10807 від 04 листопада 2009 року у розмірі 557 629,79 грн. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.11.2009 позивач та Приватне науково-виробниче підприємство "Віланік" уклали кредитний договір №BL10807, відповідно до якого позивач зобов'язався встановити позичальнику ліміт кредитної лінії: з 04.11.09 до 31.01.10 - в межах суми 300 000,00 грн., з 01.02.10 і до кінця дії договору - в межах суми 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредитні кошти. Додатковою угодою №1 від 16.03.2010 позивач та Приватне науково-виробниче підприємство "Віланік" внесли зміни до п.1.1 Договору, відповідно до якого позивач зобов'язався встановити позичальнику ліміт кредитної лінії з 13.03.2010 і до кінця дії договору - в межах суми 300 000,00 грн. Сторони погодили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість Приватного науково-виробничого підприємства "Віланік" за сумою кредиту за договором становить 186 138,68 грн. Вказує, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі надав Приватному науково-виробничому підприємству "Віланік" кредит в сумі 487 245,00 грн. Приватне науково-виробниче підприємство "Віланік" вимоги договору належним чином не виконує, сума неповернутого кредиту складає - 557 629,79 грн. Позивач зазначає, що 06.11.2009 на забезпечення виконання умов Кредитного договору, позивач та Приватне підприємство "Віланік - Сервіс" уклали договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого Приватне підприємство "Віланік - Сервіс" передало позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з №6-1 по №6-9, загальною площею 128,8 кв.м. цокольного поверху в літері А-9, розташовані за адресою: проспект Леніна, 16/4 м.Миколаїв. Зазначає, що Приватне підприємство "Віланік - Сервіс" скориставшись часом, коли обтяження та заборона була відсутня ( в період перегляду рішення суду у справі №487/142/16-ц) на предмет іпотеки, передало нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з №6-1 по №6-9, загальною площею 128,80 кв.м. цокольного поверху в літері А-9 що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний Леніна, буд. 16/4 у власність ТОВ "СТАРЛІМІТЕД". Вказує, що згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав станом на 07 червня 2019 року власником іпотечного майна є ТОВ "СТАРЛІМІТЕД". Зазначає, що фактичним власником іпотечного майна станом на дату подання позову є ТОВ "СТАРЛІМІТЕД" і саме воно несе обов'язки іпотекодавця за Договором іпотеки від 06 листопада 2009 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2019 позовну заяву №466 від 19.09.2019 Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2019 була отримана позивачем 07.10.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 38052598.
21.10.2019 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву №б/н від 16.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою №б/н від 16.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 листопада 2019 року.
Підготовче засідання призначене на 18.11.2019 за клопотанням відповідача було відкладено на 17 грудня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21 січня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/2044/19 до судового розгляду по суті на 20 лютого 2020 року.
14.02.2020 позивач надав до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2014 у справі №915/17/14 за несвоєчасне погашення ПНВП «Віланік» суми основного боргу стягнуто з останнього на користь банку 363 861,38 грн. боргу, які є підвищеною процентною ставкою за користування кредитними коштами за період з 28.02.2011 по 24.02.2014. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015 у справі №915/793/15 стягнуто з ПНВП «Віланік» на користь банку підвищені відсотки в сумі 82 688,93 грн. за період з 06.03.2014 по 29.04.2015. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2014 у справі №915/16/14 звернуто стягнення на нежитлові приміщення. Вищевказаними рішеннями, що набули законної сили, судами була встановлена правомірність, можливість та законність нарахування підвищених відсотків, які нараховуються на всю суму простроченої заборгованості.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі №915/2044/19 призначене на 20.02.2020 о 10 год.00 хв. не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2020 справу №915/2044/19 призначено до судового розгляду на 19 березня 2020 року.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, судове засідання у справі №915/2044/19 призначене на 19.03.2020 об 11 год.00 хв. не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020, у зв'язку з введенням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу та з метою забезпечення безпеки учасників справи, суд ухвалив призначити судове засідання на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину, провести судове засідання, у розумний строк згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2020 призначено судове засідання на 27 травня 2020 року.
27 травня 2020 року Приватне науково-виробниче підприємство "Віланік" до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи до усунення обставин, які спричинили установлення в Україні карантинних заходів.
Розгляд справи призначений на 27.05.2020 за клопотанням Приватного науково-виробничого підприємства "Віланік" було відкладено на 16 червня 2020 року.
09 червня 2020 року від представника позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, оскільки представник АТ «Універсал Банк» не може бути присутнім у судовому засіданні 16.06.2020, у зв'язку з виконанням інших професійних обов'язків. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 16.06.2020 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 27.05.2020. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Приватне науково-виробниче підприємство "Віланік" явку повноважного представника в судове засідання 16.06.2020 не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене ухвалою суду від 27.05.2020.
Приватне підприємство "Протероком" явку повноважного представника в судове засідання 16.06.2020 не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене ухвалою суду від 27.05.2020.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров'я суддів і учасників судових засідань.
Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
04 листопада 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - позивач, банк) та Приватним науково - виробничим підприємством «Віланік» (нова назва - Приватне підприємство «Протероком») (далі - позивачальник, 3-тя особа) укладено Договір №BL10807 (кредитна лінія, «плаваюча ставка») (далі - Договір №BL10807), у відповідності до умов якого банк зобов'язувався встановити позичальнику ліміт кредитної лінії: з 04 листопада 2009 року до 31 січня 2010 року - в межах суми 300 000,00 грн., з 01 лютого 2010 року і до кінця дії договору - в межах суми 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти надані в межах ліміту кредитної лінії, та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Сторони домовилися, що банк надає кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі, зазначеному в цьому пункті договору, а позичальник має поновлюване право на отримання кредитних коштів (траншів), в межах вказаного ліміту кредитної лінії та протягом строку кредитування, визначених цим договором (п.1.1 Договору №BL10807).
Відповідно до п.1.2.2 Договору №BL10807, банк встановлює ліміт кредитної лінії на строк, починаючи з місяця встановлення такого ліміту, при цьому позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 31 жовтня 2010 року, якщо інший термін кредиту не встановлений згідно умов цього договору та/або відповідних додаткових угод до нього.
Згідно п.1.3.1 Договору №BL10807, банк здійснює видачу позичальнику кредитних коштів шляхом надання окремих траншів на підставі його письмової заяви, шляхом списання коштів із позичкового рахунку та перерахування їх на вказаний позичальником поточний рахунок у відповідній валюті.
За користування кредитними коштами, наданими за цим договором, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти в порядку та на умовах визначених договором. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) без порушення встановлених договором (в т.ч. графіком погашення платежів) строку/термінів погашення кредиту/його частини, встановлюється звичайна процентна ставка, розмір якої визначається за наступною формулою: депозитна ставка + 5,5% річних.
За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлені цим договором строк/терміни погашення кредиту/його частини встановлюється підвищена процентна ставка, яка дорівнює подвійній звичайній процентній ставці (п. 1.5.1 Договору №BL10807).
У відповідності до п.2.1 Договору №BL10807, виконання зобов'язань позичальника за цим Договором забезпечується наступним чином, а саме з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком в день укладення цього Договору приймається застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення).
Пунктом 6.11 Договору №BL10807 визначено, що за цим договором за рахунок майна позичальника та майна, наданого у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Договором. Банк має право задовольнити свої вимоги також щодо: - відшкодування витрат, пов'язаних із пред'явленням вимоги за Кредитним договором/основним боргом, із зверненням стягнення на предмет застави/іпотеки, його реалізацією, в тому числі, але не виключно, щодо відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчого напису; - відшкодування витрат на утримання, збереження, проведення моніторингу, оцінки/переоцінки предмету іпотеки/застави, витрат щодо страхування предмету іпотеки/застави, збитків, завданих порушенням цього Договору.
Пунктом 6.16 Договору №BL10807 визначено, що строк дії даного договору встановлений з дня укладання цього договору (підписання обома сторонами) до повного погашення суми грошових зобов'язань позичальника за цим договором.
Додатковою угодою №1 від 16.03.2010 Приватне акціонерне товариство «Універсал банк» та Приватне науково-виробниче підприємство «Віланік» внесли зміни до п.1.1 договору, відповідно до якого банк зобов'язується встановити позичальнику ліміт кредитної лінії з 13 березня 2010 року і до кінця дії договору - в межах суми 300 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти надані в межах ліміту кредитної лінії, та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі. Сторони домовилися, що банк надає кредит у формі кредитної, ліміт якої встановлюється у розмірі, зазначеному в цьому пункті Договору, а позичальник має поновлюване право на отримання кредитних коштів (траншів), в межах вищевказаного ліміту кредитної лінії та протягом строку кредитування, визначених цим Договором». Сторони погодили, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди заборгованість третьої особи за сумою кредиту (яка надана позичальнику та не повернута позивачу) за договором становить 186 138,68 грн. (т.1 а.с. 48).
Позивач на виконання умов Договору №BL10807 надав Приватному науково-виробничому підприємству «Віланік» (нова назва - Приватне підприємство «Протероком») кредитні кошти у розмірі 487 245,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та банківською випискою за період з 06.11.2009 по 03.09.2019 (т.1 а.с.157-168).
За даними позивача, 3-ю особою не в повному обсязі було повернуто отримані кредитні кошти, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту перед позивачем у розмірі 299 899,39 грн. Вказана сума не включає в себе проценти, пеню, штрафи, комісію чи інші платежі, які мали сплачуватись 3-ю особою за Договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником - ПНВП «Віланік» своїх грошових зобов'язань за укладеним Кредитним договором № ВL10807, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 у справі №16/212/10 з ПНВП «Віланік» на користь АТ "Універсал Банк" стягнуто суму боргу у розмірі 313 810 грн. 24 коп., яка станом на 07.10.2010 складалась з 299 899,39 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 10 157,35 грн. - відсотки, 3 753,50 грн. - підвищені відсотки (т.1 а.с.207-210).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2014 у справі №915/17/14 за несвоєчасне погашення ПНВП «Віланік» суми основного боргу стягнуто з останнього на користь АТ "Універсал Банк" 363 861 грн. 38 коп. боргу, які є підвищеною процентною ставкою за користування кредитними коштами за період з 28.02.2011 по 24.02.2014. (т.1 а.с.211-213).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02 червня 2015 року у справі № 915/793/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ПНВП «Віланік» стягнуто з останнього підвищені відсотки в сумі 82 688 грн. 93 коп. за період з 06.03.2014 по 29.04.2015 (т.1 а.с.214 - 216).
Вказаними рішеннями встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання позичальнику кредитних коштів, а також, порушення 3-ю особою умов кредитного договору в частині їх повернення, факт наявності у 3-ї особи перед позивачем заборгованості у розмірі 299 899,39 грн., правомірність, можливість та законність нарахування підвищених відсотків (підвищена процентна ставка), яка нараховується на всю суму простроченої основної заборгованості.
Позивач вказує, що вищезазначені рішення не виконанні, а виконавчі документи повернуті без виконання з підстав п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" відсутнє майно у боржника, на яке можливо здійснити стягнення (т.1 а.с.233-235).
У відповідності до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судові рішення у справі №16/212/10, №915/17/14, №910/793/15, не можуть бути поставлені під сумнів, і дане рішення у справі, не може їм суперечити, а тому факт видачі Приватному науково-виробничому підприємству «Віланік» (нова назва - Приватне підприємство «Протероком») кредиту та правомірність нарахування підвищених відсотків (підвищеної процентної ставки), встановлені цими рішеннями, є преюдиційними для вирішення спору в даній справі.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі надавши Приватному науково - виробничому підприємству «Віланік» (нова назва - Приватне підприємство «Протероком») кредит в сумі 487 245,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та банківською випискою за період з 06.11.2009 по 03.09.2019 (т.1 а.с.157-168).
Приватне науково - виробниче підприємство «Віланік» (нова назва - Приватне підприємство «Протероком») вимоги договору належним чином не виконало, доказів погашення боргу не надало, станом на час розгляду справи сума неповернутого кредиту склала - 299 899,39 грн., що підтверджується розрахунком позивача станом на 27.08.2019 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 по справі № 16/212/10 (т.1 а.с.154-156, 207-210).
В порушення умов кредитного договору Приватне науково - виробниче підприємство «Віланік» (нова назва - Приватне підприємство «Протероком») починаючи з 02.02.2010 року належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та не в повному обсязі сплачувала проценти за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивачем застосовано підвищені відсотки, передбачені п. 1.5.1 Договору.
У результаті невиконання умов кредитного договору, позивач нарахував позичальнику відсотки за користування кредитом в сумі 104 404,91 грн. та 153 325,48 грн. - підвищені відсотки за період з 02.08.2018 по 27.08.2019.
Як вказує позивач, на момент звернення Банку до суду з даним позовом, вищевказані рішення суду не виконані, заборгованість за Кредитним договором не погашена. Станом на 28.08.2019 заборгованість позичальника за Кредитним договором складає 557 629,79 грн. з яких: 299 899,39 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 104 404,91 грн. - відсотки, 153 325,48 грн. - підвищені відсотки.
З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (іпотекодержатель), приватним підприємством «Віланік - Сервіс» (іпотекодавець), Приватним науково - виробничим підприємством «Віланік» (боржник), укладено Договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості (далі - Договір іпотеки), у відповідності до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з № 6-1 по № 6-9, загальною площею 128,80 кв.м. цокольного поверху в літері А-9, що знаходяться за адресою: пр. Леніна, б. 16/4, м. Миколаїв, та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.12.2006 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 2709 від 20.12.2006. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 27 грудня 2006 року, записаний у реєстрову книгу №25 за реєстровим №2850 і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки (т.1 а.с.183-186)..
Іпотечний договір від 06.11.09 р. посвідчений нотаріусом за № 3217, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон за № 25239425 станом на 06.11.09 р. (т.1 а.с.187).
Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки, згідно звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності, становить 1 700 888,47 грн.
У відповідності до п.2.1.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань основного договору, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Згідно п.2.1.2 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за основним договором, що обумовлює основне зобов'язання, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.1 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, передбачених законодавством України: - у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим Договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим Договором, та/або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця та/або боржника або визнання його банкрутом (у разі, якщо іпотекодавець та/або боржник є юридичною особою), та/або у разі ліквідації іпотекодавця та/або боржника ( у раіз, якщо іпотекодавець та/або боржник є юридичною особою) та/або в інших випадках відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.4.2 Договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставах: - рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п.4.5 Договору іпотеки, звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріусу здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку».
Так, згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2014 року у справі № 915/16/14 за позовом АТ «Універсал банк» до Приватного підприємства «ВІЛАНІК-СЕРВІС» звернуто стягнення на нежитлові приміщення з № 6-1 по № 6-9, загальною площею 128,8 кв.м цокольного поверху в літері А-9, розташовані за адресою: просп.Леніна, 16/4, м. Миколаїв, за рахунок чого задовольнити вимоги по стягненню заборгованості на суму 685 099,67 грн., яка складається з 299 899,39 грн. - основний борг, 104 404,91 грн. - відсотки, 280 795,37 грн. підвищені відсотки (т.1 а.с.217-222).
Позивач зазначає, що дане рішення суду від 09.04.2014 перебувало на примусовому виконанні та в ході примусового виконання рішення суду - майно було передано на реалізацію. Однак, лише в процесі реалізації майна з прилюдних торгів, новий власник ТОВ «СТАРЛІМІТЕД» повідомив ДВС, що майно на момент реалізації не належить ПП «ВІЛАНІК-СЕРВІС», у зв'язку з чим майно на 3-ті торги не виставлялось та лот було знято з торгів.
Як вбачається з листа №38387 від 07.06.2019 Інгульського ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №53616749 з примусового виконання наказу №915/16/14 від 25.04.2014 виданого Господарським судом Миколаївської області про звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно. Вказане майно було передано на реалізацію до Миколаївської філії ДП «СЕТАМ». В процесі реалізації майна з прилюдних торгів, ТОВ «СТАРЛІМІТЕД» повідомив ДВС, що майно на момент реалізації не належить ПП «ВІЛАНІК-СЕРВІС», а перебуває у власності ТОВ на праві приватної власності (т.1 а.с.236-237).
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, первісним власником нерухомого майна, що виступає предметом іпотеки, а саме: нежитлових приміщень з № 6-1 по № 6-9, загальною площею 128,80 кв.м. цокольного поверху в літері А-9, що знаходяться за адресою: пр.Леніна, б. 16/4, м.Миколаїв було Приватне підприємство «ВІЛАНІК-СЕРВІС», саме Приватним підприємством «ВІЛАНІК-СЕРВІС» в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором №BL0807 від 04.11.2009, було передано вищевказане майно в іпотеку АТ «Універсал Банк» відповідно до Договору іпотеки від 06 листопада 2009 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.06.2019, 06.03.2017 вчинено запис про право власності ТОВ "СТАРЛІМ1ТЕД" на нежитлові приміщення з №6-1 по № 6-9, загальною площею 128,80 кв.м. цокольного поверху в літері А-9, що знаходяться за адресою: пр.Леніна, б.16/4, м.Миколаїв, на підставі рішення, серія номер: 17/02-1, виданий 27.02.2017, видавник: Приватне підприємство "ВІЛАНІК-СЕРВІС"; Акт оцінки вартості та прийому-передачі майна, яке вноситься до Статутного капіталу ТОВ "СТАРЛІМІТЕД", серія номер: 1, виданий 03.03.2017, видавник: сторони акта оцінки вартості та прийому-передачі майна; свідоцтво про право власності, серія номер: б.н., виданий 27.12.2006, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Миколаївської області (а.с.т.1 а.с.189-192).
Крім того, вказана Довідки містить актуальну інформацію про державну реєстрацію іпотеки 27.03.2017, підставою виникнення іпотеки зазначено: ухвала Заводська районного суду м.Миколаєва від 31.01.2017 у справі №487/142/16-ц (т.1 а.с.189-192).
Як зазначає позивач у позовній заяві, рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.03.2016 по цивільній справі №487/142/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного підприємства «ВІЛАНІК-СЕРВІС», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Димова Олександра Сергійовича, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна нежитлової нерухомості від 06 листопада 2009 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Приватним підприємством «ВІЛАНІК-СЕРВІС», що посвідчений Димовим О.С. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 06 листопада 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 3217.
02.12.2016 року Заводський районний суд м.Миколаєва по справі №487/142/16-ц виніс ухвалу, якою заяву ПАТ «Універсал Банк» про перегляд заочного рішення було задоволено. Заочне рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.03.2016 року по цивільній справі № 487/142/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Димова Олександра Сергійовича про визнання правочину недійсним скасовано.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 30.01.2017 року по справі №487/142/16-ц було накладено арешт на нерухоме майно а саме: нежитлові приміщення з № 6-1 по 6-9, загальною площею 128,80 кв.м цокольного поверху в літері А-9, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний (стара назва Леніна), буд. 16/4 та належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.12.2006 року на підставі Рішення виконкому Миколаївської міської ради №2709 від 20.12.2006 року Приватному підприємству «ВІЛАНІК-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 23088204; - зобов'язано приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу накласти заборону на відчуження нежитлових приміщень з №6-1 по 6-9, загальною площею 128,80 кв.м. цоколького поверху в літері А-9, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Леніна, буд. 16/4 та належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27 грудня 2006 року на підставі Рішення виконкому Миколаївської міської ради № 2709 від 20.12.2006 р. Приватному підприємству «ВІЛАН1К-СЕРВ1С», код ЄДРПОУ 23088204, згідно договору іпотеки від 06 листопада 2009 року укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ПП «Віланік-Сервіс», посвідчений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу зареєстровано в реєстрі за № 3217; - зобов'язано приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, про іпотеку: нежитлових приміщень з № 6-1 по 6-9, загальною площею 128,80 кв.м. цоколького поверху в літері А-9, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Леніна, буд. 16/4 та належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27 грудня 2006 року на підставі Рішення виконкому Миколаївської міської ради № 2709 від 20.12.2006 р. Приватному підприємству «ВІЛАНІК-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 23088204.
11.04.2017 Заводський районний суд м. Миколаєва по цивільній справі №487/142/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного підприємства «ВІЛАНІК-СЕРВІС», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Димова Олександра Сергійовича про визнання правочину недійсним, ухвалив рішення, яким в задоволені позовних вимог було відмовлено в повному обсязі (т.1 а.с.224-227).
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "ВІЛАНІК-СЕРВІС", коли обтяження та заборона на предмет іпотеки були відсутні, передало нерухоме майно а саме: нежитлові приміщення з № 6-1 по 6-9, загальною площею 128,80 кв.м цокольного поверху в літері А-9. що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний (Леніна), буд. 16/4 у власність ТОВ "СТАРЛІМІТЕД".
У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
У відповідності до ч.ч.1, 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Тобто, аналіз вищевказаних положень чинного законодавства свідчить, що законодавцем встановлено принцип незмінності права іпотеки в разі зміни власника відповідного нерухомого майна.
Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав станом на 07 червня 2019 року та станом на 16.09.2019 власником іпотечного майна є ТОВ "СТАРЛІМІТЕД", згідно з рішенням, серія номер: 17/02-1, виданий 27.02.2017, видавник Приватне підприємство "ВІЛАНІК-СЕРВІС"; Акт оцінки вартості та прийому-передачі майна, яке вноситься до Статуного капіталу ТОВ "СТАРЛІМІТЕД",серія номер: 1, виданий 03.03.2017, видавник: сторони акта оцінки вартості та прийому-передачі майна; свідоцтво про право власності,серія номер: б.н., виданий 27.12.2006, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Миколаївської області (т.1 а.с.189-193).
Так, приймаючи до уваги те, що зобов'язання, виконання яких забезпечено іпотекою, не виконані, звернення стягнення на предмет іпотеки в силу вимог ст.23 Закону України "Про іпотеку" не ставиться в залежність від зміни власника нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.
Таким чином, із набуттям права власності на предмет нерухомості ТОВ "СТАРЛІМІТЕД" набуло статусу іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечними договорами у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, фактичним власником іпотечного майна станом на дату подачі позову є - ТОВ "СТАРЛІМІТЕД" і саме воно несе обов'язки Іпотекодавця за Договором іпотеки від 06 листопада 2009 року.
Враховуючи, що ТОВ "СТАРЛІМІТЕД" набуло право власності на предмет іпотеки, позивач виходячи з положень ст.23 Закону України «Про іпотеку» звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки саме до ТОВ "СТАРЛІМІТЕД" як до набувача статусу іпотекодавця за іпотечним договором.
Нормами ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення Банку до суду з даним позовом заборгованість позичальника станом на 28.08.2019 за Договором №BL10807 складає 557 629,79 грн. з яких: 299 899,39 грн. - заборгованість по сумі кредити, 104 404,91 грн. - відсотки, 153 325,48 грн. - підвищені відсотки.
Доказів на спростування викладеного відповідачем та третіми особами до суду не надано.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Вказане цілком кореспондується зі ст.589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України „Про іпотеку").
Відповідно до ст.39 Закону України "Про іпотеку" у, разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);
спосіб реалізації предмета іпотеки;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Виходячи зі змісту поняття ціна, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
З урахуванням наведеного, у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень (аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 21.03.2018р. по справі №235/3619/15-ц, постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15).
Отже, оскільки позивачем обрано спосіб реалізації майна, що є предметом іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, то відповідно вартість майна буде визначатись під час примусового виконання рішення.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 06 листопада 2009 року (за реєстровим №3217), на нежитлові приміщення з №6-1 по №6-9, загальною площею 128,8 кв.м. цокольного поверху в літері А-9, розташовані за адресою: проспект Леніна,16/4 м.Миколаїв та належить на праві власності ТОВ "Старлімітед" (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.75А/1; адреса для листування: 54000, м.Миколаїв, вул.Олійника, 34а ,кв.53, код ЄДРПОУ 41179571) на підставі рішення, серія номер: 17/02-1, виданий 27.02.2017, видавник Приватне підприємство "Віланік - Сервіс"; Акт оцінки вартості та прийому - передачі майна, яке вноситься до Статутного капіталу ТОВ "Старлімітед", серія номер 1, виданий 03.03.2017, видавник: сторони акта оцінки вартості та прийому - передачі майна; свідоцтво про право власності серія номер: б.н., виданий 27.12.2006, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Миколаївської області на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) в рахунок погашення заборгованості за Кредитним Договором №BL10807 від 04 листопада 2009 року у розмірі 557 629,79 грн.
Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлімітед" (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.75А/1; адреса для листування: 54000, м.Миколаїв, вул.Олійника, 34а, кв.53, код ЄДРПОУ 41179571) на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір у розмірі 8 364,45 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.06.2020.
Суддя Н.О. Семенчук