79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.06.2020 справа № 914/926/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув справу за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до відповідача: Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м.Сокаль
про стягнення 53617,72грн. пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов”язання
Представники сторін не викликалися.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Суть спору: АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м.Сокаль 53617,72грн. заборгованості, з яких: 13522,65грн. пені, 9350,18грн. трьох процентів річних та 30744,89грн. інфляційних.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за отриманий від позивача, на підставі Договору № 5181/1617-ТЕ-21 постачання природного газу від 11.10.2016р. природний газ. Позивач посилається на норми п. 6.1., 8.2. Договору № 5181/1617-ТЕ-21 постачання природного газу, а також ст. ст. 174, 175, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України та ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655 ЦК України.
Відповідач у строк, встановлений судом, надіслав суду відзив на позов від 12.05.2020р. № 176. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення трьох процентів річних на суму 7376,15грн. та інфляційних втрат в сумі 24215,26грн., нарахованих за зобов'язаннями за лютий 2017р. і частково за зобов'язаннями за березень 2017 року по Договору купівлі-продажу природного газу від 11.10.2016 року № 5181/1617-ТЕ-21. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством Сокальської міської ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз Україна» з метою погашення заборгованості за природний газ, спожитий в 2016 та 2017 роках за договором № 5181/1617-ТЕ-21 від 11.10.2016 року, а саме, організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», укладено (підписано) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України, а саме: 1). № 3080 від 13.12.2016 року на суму 751 055,00 грн; 2) № 161 від 17.01.2017 року на суму 788 880,00 грн; 3) № 816 від 10.02.2017 року на суму 972 431,00 грн; 4) № 1461 від 09.03.2017 року на суму 589 100,00 грн; 5) № 2613 від 18.05.2017 року на суму 704 456,00 грн. Укладені спільні протокольні рішення профінансовано в повному обсязі на загальну суму 3805922,00грн. В той же час, як стверджує відповідач, за рахунок коштів МКП «Сокальтеплокомуненерго» 03.03.2017р. проведено оплату в сумі 0,11грн., а 30.10.2017р. - оплату в сумі 128435,72грн.
Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. Такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - позивачу.
Відповідач вказує на те, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що усуває Комунальне підприємство Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м.Сокаль від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Тому, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що виключає можливість застосування до нього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних. На думку відповідача, нарахуванню підлягає 1974,03грн. 3% річних, а не 9350,18грн., і 6529,63грн. інфляційних, а не 30744,89грн.
Із нарахуваннями пені, проведеними позивачем, відповідач погоджується. Однак, відповідач вважає, що позивачем помилково нараховано йому 3% річних в сумі 7376,15грн. та інфляційні в сумі 24215,26грн. за зобов'язаннями за лютий-березень 2017р., оскільки такі нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р.
22.05.2020р. від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90%, до 1352,27грн. Клопотання мотивовано тим, що підприємство є комунальним, фінансування підприємства здійснюється за рахунок платежів за надані послуги населенню та підприємствам, установам і організаціям, а також за рахунок бюджетних коштів. За результатами фінансово-господарської діяльності підприємство одержувало збитки. Різниця в тарифах на послуги теплопостачання, надані установам та організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів комунальним підприємством Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» протягом 2011-2015 років становила 2561831,85грн., різниця в тарифах на послуги теплопостачання, надані населенню, - 18792,00грн. До 2018 року в державному бюджеті не передбачалось компенсації заборгованості з різниці в тарифах та Кабінетом Міністрів України не приймалися відповідні постанови щодо покриття різниці між економічно обґрунтованими витратами та встановленими тарифами за договорами купівлі-продажу природного газу. Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» передбачено кошти на такі виплати. Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ складено станом на 01.10.2016р. Відповідно до цього Графіку в 2016-2017 роках проводилась оплата заборгованості за попередні опалювальні періоди.
Відповідач вказує на незадовільний майновий стан жителів м.Сокаль, що певним чином позначається на оплаті послуг теплопостачання, так як заборгованість населення за послуги теплопостачання станом на 01.07.2017р. становила 2248,4тис.грн. На думку відповідача, стягнення з нього штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до банкрутства підприємства, внаслідок чого малозабезпечені верстви населення, школи, дитсадки, навчальні заклади можуть залишитися без тепла. Відповідач зазначає, що невчасний розрахунок за спожитий природний газ виник не з вини підприємства, а через зовнішні фактори, на які підприємство не має змоги вплинути.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодних доказів заяподіяння йому збитків внаслідок прострочення ним оплати за одержаний природний газ та вимог про стягнення таких збитків позивачем не заявлялось.
Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, у якому зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Позивачем 04.06.2020р. в відповідь на відзив подано заяву про зменшення позовних вимог № 14/4-3745-20 від 02.06.2020р. У прохальній частині цієї заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 22026,32грн., у тому числі: пеню у сумі 13522,65грн., три проценти річних у сумі 1974,04грн. та інфляційні у сумі 6529,63грн. Заява мотивована необхідністю зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості, сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі укладених спільних протокольних рішень.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” із змінами та доповненнями, внесеними до неї з 12 березня до 22 травня 2020 року, в Україні введений карантин. Надалі Кабінет Міністрів України прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 31.07.2020р.
Відповідно до п.4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану 04.06.2020р., приймає її до розгляду, оскільки така подана у строки, встановлені п.2 ч.2 ст.46 ГПК України та відповідає вимогам до форми та змісту письмової заяви. Суд розцінює вказану заяву як відповідь позивача на відзив відповідача.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.
Судове засідання у справі не проводилось та сторони в судове засідання не викликались, на підставі норм ч.5 ст.252 ГПК України. Клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 14/4-3745-20 від 02.06.2020р. підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
11.10.2016 між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (споживач) укладено договір № 5181/1617-ТЕ-21 постачання природного газу та 23.01.2017р. додаткову угоду до нього.
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. цього договору, постачальник (позивач) зобов”язувався поставити споживачеві (відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, а споживач (відповідач) зобов'язувався оплатити його на умовах цього договору. Сторони погодили у договорі, що природний газ, який постачається за договором, використовується споживачем (відповідачем) виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
На виконання умов договору № 5181/1617-ТЕ-21, позивач протягом листопада-грудня 2016р., січня-березня 2017року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 3934357,83грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р., 31.03.2017р.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості поставленого йому позивачем у березні 2017р. газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача передбаченої п. 8.2. Договору пені, 3 % річних та інфляційних.
Відповідно до пункту 8.2. договору, сторони домовились, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Договором № 5181/1617-ТЕ-21 постачання природного газу та додатковою угодою до нього, актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р., 31.03.2017р., випискою операцій позивача по Договору 5181/1617-ТЕ-21, платіжними дорученнями №629 від 14.12.2016р. на суму 751055грн., № 25 від 17.01.2017р. на суму 788880грн., № 71 від 27.02.2017р. на суму 972431грн., № 134 від 13.03.2017р. на суму 589100грн., № 257 від 21.08.2017р. на суму 704456грн., № 583 від 30.10.2017р. на суму 128435,72грн., згідно яких оплати проведено 27.12.2016р., 26.01.2017р., 28.02.2017р., 24.03.2017р., 23.08.2017р. та 30.10.2017р. відповідно, Спільними протокольними рішеннями № 3080 від 13.12.2016 року на суму 751 055,00 грн; №161 від 17.01.2017 року на суму 788 880,00 грн; № 816 від 10.02.2017 року на суму 972 431,00 грн; № 1461 від 09.03.2017 року на суму 589 100,00 грн; № 2613 від 18.05.2017 року на суму 704 456,00 грн. підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем отриманого ним від позивача по Договору № 5181/1617-ТЕ-21 у березні 2017 року природного газу на суму 128435,31грн.
Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 13522,65грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов”язання з 26.04.2017 р. по 25.10.2017 р.
Здійснивши обрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1974,04грн. за період часткового прострочення виконання грошового зобов”язання з 26.04.2017 р. по 29.10.2017 р., суд дійшов висновку, що такі підлягають задоволенню в сумі 1974,03грн. Щодо решти 0,01грн. 3% річних то позивачем допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6529,63грн. за період часткового прострочення виконання грошового зобов”язання з травня 2017р. по вересень 2017 р., то такі підлягають до задоволення повністю в заявленій сумі. Правильність нарахування інфляційних судом перевірялась у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р.
Судом прийнято відповідно до приписів ст. 191 ГПК України визнання відповідачем позовних вимог в частині 13522,65грн. пені, 1974,03грн. 3% річних та 6529,63грн. інфляційних, викладене у його відзиві на позовну заяву (заява по суті справи). Відзив підписано директором підприємства, який уповноважений представляти юридичну особу без обмежень та довіреності відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Визнання відповідачем частини позовних вимог не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Дії директора підприємства не суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Щодо заперечень відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що позивачем після відзиву на позовну заяву подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості, сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі укладених спільних протокольних рішень. Подаючи заяву про зменшення позовних вимог позивач фактично погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, до 1352,27грн., суд вважає за допустиме зменшити розмір пені на 20,62%, до 10734,28 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі № 908/868/18) .
Суд виходить з того, що заборгованість у розмірі 128435,31 грн., за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано пеню, підлягала сплаті до 25.04.2017р. Цю заборгованість відповідачем сплачено повністю 30.10.2017р. Відповідач є комунальним підприємством. Суд бере до уваги той факт, що заборгованість населення м.Сокаль за отримані послуги з теплопостачання станом на 01.07.2017р., згідно з інформацією про стан розрахунків, складала 2248.4тис.грн. Відповідно до Інформації про стан розрахунків за послуги теплопостачання станом 01.07.2017р. по МКП «Сокальтеплокуменерго», частка заборгованості населення (2248,4 тис.грн.) станом на 01.07.2017р. у загальній сумі, яка підлягала сплаті відповідачем (10902 тис.грн.) становить 20,62%. Отже, суд зменшує розмір пені до 10734,28грн.
Таким чином, при зменшенні розміру пені, заявленої до стягнення, суд враховує факт погашення Відповідачем заборгованості з оплати отриманого від Позивача природного газу, фінансовий стан Відповідача, причини виникнення заборгованості, необхідність дотримання справедливого балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності. Суд не бере до уваги доводи Відповідача стосовно відсутності збитків Позивача, оскільки ці доводи не підтверджені жодними доказами. Тягар доказування обставин, встановлених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, лежить на особі, яка просить про зменшення пені.
Доводи відповідача про те, що стягнення з нього 13522,65грн. штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до банкрутства підприємства, внаслідок чого малозабезпечені верстви населення, школи, дитсадки, навчальні заклади можуть залишитися без тепла, безпідставні з огляду на приписи ст.1 Кодексу з процедур банкрутства (неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкці не входять до складу грошових зобов"язань, за якими можна було б порушити провадження у справі про банкрутство).
Долучений відповідачем до клопотання про зменшення розміру пені на 90% Протокол № 16ТЕ/05 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 26.05.2017р., судом до уваги не береться, оскільки не стосується та не охоплює періоду за який утворилася заборгованість, що є предметом спору у справі.
Відтак, стягненню з відповідача та користь позивача підлягає пеня в сумі 10734,28грн., 3% річних в сумі 1974,03грн. та інфляційні в сумі 6529,63грн.
Судовий збір у справі на підставі норм статей 129 та 130 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 1051грн. Решта 1051грн. судового збору підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України, в зв'язку з визнанням відповідачем позову в сумі 22026,31грн.
При цьому суд виходить з того, що розмір судового збору, який підлягав сплаті як із первісно заявлених позовних вимог (53617,72грн.) так і з зменшених позовних вимог (22026,32грн.), становив 2102грн.
Судовий збір щодо стягнення пені покладається на відповідача повністю, з огляду на приписи ч.9 ст.129 ГПК України.
На підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає поверненню позивачу з бюджету ухвалою суду за клопотанням позивача в зв"язку із визнанням відповідачем позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 191, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (80000, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, буд.21, код ЄДРПОУ 22422842) задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (80000, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, буд.21, код ЄДРПОУ 22422842) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 10734,28грн. пені, 1974,03грн. 3% річних, 6529,63грн. інфляційних та 1051грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) з державного бюджету 1051 грн. судового збору в зв'язку із визнання відповідачем позовних вимог.
Ухвалу видати за клопотанням позивача після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені § 1 Глави 1 Розділу IV ГПК України та абзацу 1 пункту 4 розділу X Прикінцевих положень ГПК України.
Суддя Бортник О.Ю.