ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2020Справа № 910/10852/19
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г. П.,
за участю секретаря - Лебович А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, 33, м. Енергодар, Запорізької обл.; 71504)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" (вул. Невська, буд. 4-Г, прим. 2 М, м. Київ, 03062)
Про стягнення неустойки в розмірі 145 304, 16 грн
та
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" (вул. Невська, буд. 4-Г, прим. 2 М, м. Київ, 03062)
До Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, 33, м. Енергодар, Запорізької обл.; 71504)
Про зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій за первісним позовом на 70 % та зарахування зустрічних однорідних вимог про стягнення неустойки в сумі 11 155, 27 грн
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" (далі-відповідач) про стягнення неустойки (штраф, пеня) в розмірі 145 304, 16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки продукції № 707 (2) 18 УК від 29.11.2018 в частині строків поставки. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 64042, 56 грн (за кожен день прострочення); штраф в розмірі 81261,60 грн (за прострочення поставки товару більше 30 днів). Крім того позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 179, 57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 позовну заяву Держаного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання: 1) оригіналів довіреностей № б/н від 30.05.2019 та № б/н від 27.05.2019; 2) належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (а саме накладної).
30.08.2019 Суд постановив ухвалу про повернення позовної заяви.
12.11.2019 Північним апеляційним господарським судом було винесено постанову про задоволення апеляційної скарги позивача та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 про повернення позовної заяви без розгляду.
На виконання вимог постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019, суд 17.12.2019 ухвалив відкрити провадження у справі та зобов'язав позивача надати суду оригінал позовної заяви з додатками та оригінал заяви на усунення недоліків з додатками, а також надати поштову накладну (службовий чек) на підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
08.01.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвали від 17.12.2019 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
09.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" надійшов зустрічний позов, в якому останній просить зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафних санкцій за первісним позовом на 70 %, а також зарахувати зустрічні однорідні вимоги про стягнення неустойки в сумі 11 155, 27 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що підприємством було здійснено поставку продукції згідно договору на суму 1 160 880, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 15.02.2019 № 6 на суму 160 080, 00 грн з ПДВ; від 22.02.2019 № 9 на суму 344 400, 00 грн з ПДВ; від 27.02.2019 № 12 на суму 587 520, 00 грн. з ПДВ; від 21.03.2019 № 20 на суму 68 880, 00 грн з ПДВ. Відповідно до умов договору, а саме пункту 3.2, розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідачем були порушені строки оплати товару. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" звертає увагу Суду на те, що первісні позовні вимоги необхідно зменшити на 70 %, оскільки надмірна сплата штрафних санкцій може негативно вплинути на подальшу роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен".
15.01.2020 Суд постановив ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху та встановив позивачеві за зустрічним позовом строк на усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.
29.01.2020 від позивача за зустрічним позовом надійшла заяви про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 15.01.2020.
03.02.2020 Суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/10852/19 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" до Держаного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій за первісним позовом на 70 % та зарахування зустрічних однорідних вимог про стягнення неустойки в сумі 11 155, 27 грн, перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні та постановив здійснювати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, об'єднав зустрічні позовні в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/10852/19 та призначив підготовче судове засідання на 17.03.2020, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.
24.02.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
06.03.2020 через відділ канцелярії суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні 17.03.2020 Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.04.2020.
В судовому засіданні 14.04.2020 Суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 09.06.2020.
В судове засідання 09.06.2020 учасники справи не прибули, про причини неявки Суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
З'ясувавши обставини, на які позивачі за первісним та зустрічним позовами посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, пояснень та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд
Як підтверджено матеріалами справи, 29.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «АТЕН», як постачальником, та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», як покупцем, був укладений договір поставки продукції № 707(2)18УК (/53-121-01-18-07494 від 17.12.2018) (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію згідно специфікації № 1 до договору (додаток № 1 до договору).
В п. 1.2. договору сторони визначили, що виробник продукції - ПАТ «Полтавський машинобудівний завод» м. Полтава.
Вартість продукції за договором - 967 400,00 грн. Крім того ПДВ - 193 480, 00 грн. Разом - 1 160 880, 00 грн (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції.
Згідно з п. 3.3. договору оплата покупцем частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Поставка продукції відбувається відповідно до правил Інкотермс 2010 на умовах DDP м. Енергодар (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору строк поставки продукції: листопад - грудень 2018 року.
Одержувач вантажу - ЗВВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад) (п. 4.3. договору).
Згідно з п. 4.4. договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна - 3 прим.; паспорт на товар або сертифікат якості, виданий виробником продукції; рахунок - фактура.
Відповідно до п. 4.5. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця протягом строку, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України.
В п. 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0, 1 % вартості продукції, за якою допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Нарахування здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань.
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання (п. 11.1. договору).
На виконання умов договору постачальник в період з 15.02.2019 до 21.03.2019 здійснив поставку покупцю, обумовленого договором товару, на загальну суму 1 160 880, 00 грн, а саме: 15.02.2019 на суму 160080, 00 грн за видатковою накладною № 6 від 15.02.2019, 22.02.2019 на суму 344 400, 00 грн за видатковою накладною № 9 від 22.02.2019, 27.02.2019 на суму 587 520, 00 грн за видатковою накладною № 12 від 27.02.2019, 21.03.2019 на суму 68 880, 00 грн за видатковою накладною № 20 від 21.03.2019. Належним чином засвідчені копії зазначених видаткових накладних наявні в матеріалах справи.
Оплата поставленого за договором товару була проведена покупцем наступним чином: по накладній від 15.02.2019 було сплачено 160 080, 00 грн платіжним дорученням № 7411 від 07.05.2019; по накладній від 26.02.2019 було сплачено 10 815, 40 грн платіжним дорученням № 7412 від 07.05.2019, 127 695, 52 грн платіжним дорученням № 10564 від 16.07.2019, 205889, 08 грн платіжним дорученням № 10587 від 18.07.2019; по накладній від 27.02.2019 365 792, 00 грн платіжним дорученням № 10588 від 18.07.2019, 200 100, 00 грн платіжним дорученням № 13637 від 24.09.2019, 21 628, 00 грн платіжним дорученням № 14349 від 01.10.2019; по накладній від 21.03.2019 68 880, 00 грн платіжним дорученням № 14348 від 01.10.2019. Належним чином засвідчені копії зазначених платіжних доручень наявні в матеріалах справи.
Оскільки постачальником були порушені визначені договором строки поставки товару первісний позивач просить Суд стягнути з первісного відповідача у відповідності до п. 7.2 договору пеню в загальному розмірі 64 042, 56 грн за загальний період прострочення з 01.01.2019 до 20.03.2019 та штраф в розмірі 81 261, 60 грн.
Відповідач за первісним позовом визнає факт порушення строків поставки товару, визначених договором, та зазначає, що з боку покупця також було допущено порушення умов договору, в частині оплати поставленого товару та що затримка постачання товару не призвела до негативних наслідків, що санкції про стягнення яких просить позивач за первісним позовом надмірні, з огляду на відсутність збитків та обтяжують фінансове становище відповідача за первісним позовом, і просить Суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафних санкцій за первісним позовом на 70 %.
Крім того, відповідач за первісним позовом заявляє зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з позивача за первісним позовом за порушення строків розрахунків за товар 3 % річних в розмірі 8 948,78 грн за загальний період прострочення з 02.04.2019 до 30.09.2019 та інфляційні втрати в загальному розмірі 1 374, 27 грн за загальний період прострочення з 09.04.2019 до 17.07.2019, щодо яких позивач за зустрічним позовом просить Суд здійснити зустрічне зарахування первісних та зустрічних вимог.
Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує з тих підстав, що в частині сплати суми ПДВ - 193 480, 00 грн ним не були порушені строки оплати, оскільки у відповідності до п. 3.3. договору що їх настання визначено інше ніж 45 днів з моменту поставки товару (п.3.2. договору), а також заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на відсутність підстав для такого зменшення.
Отже, предметом первісного позову є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 64 042, 56 грн пені та 64 042, 56 грн штрафу за порушення строків поставки товару, а предметом зустрічного позову є вимоги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про стягнення з позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 3 % річних в розмірі 8 948,78 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 374, 27 грн, з огляду на неналежне виконання умов договору в частині оплати поставленого товару.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним в процедурі публічної закупівлі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Договір, укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.2 договору кінцевим строком поставки товарів є грудень 2018 року, тобто строк поставки до 31.12.2018 включно.
Таким чином, за умовами договору відповідач зобов'язаний був поставити товар, обумовлений договором, до 31.12.2018 включно, проте поставив товар 15.02.2019, 22.02.2019, 27.02.2019 та 21.03.2019.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 1, 4). Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Відповідач за первісним позовом не навів Суду ні доводів щодо прострочення покупця, ні доводів щодо не вчинення покупцем дій, до вчинення яких він не міг виконати свій обов'язок, ні доводів щодо відсутності з його боку вини в порушенні строків поставки товару.
За вказаних обставин Суд дійшов висновку про наявність з боку постачальника порушення умов договору в частині строків поставки товару.
З огляду на наведене та виходячи з положень ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, відповідач за первісним позовом є порушником зобов'язання зі своєчасної поставки товару по договору, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема, у вигляді нарахування та стягнення за порушення строків виконання зобов'язання - пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, та штрафу у розмірі 7 % вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Розрахунок пені та штрафу судом перевірено та визнано обґрунтованими і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані позивачем за первісним позовом пеня та штраф не перевищують розмірів, дозволених до стягнення згідно за законом), і розміри пені та штрафу є доведеними залученими позивачем за первісним позовом до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача за первісним позовом.
З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення пені в загальному розмірі 64 042, 56 грн за загальний період прострочення з 01.01.2019 до 20.03.2019 та штрафу в розмірі 81 261, 60 грн визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70 % від розрахунків наданих позивачем за первісним позовом Суд зазначає наступне.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного Кодексу України). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідач за первісним позовом просить Суд зменшити розмір неустойки з тих підстав, що розмір неустойки (штраф та пеня), яку просить стягнути позивач за первісним позовом складає майже 13 % від загальної суми договору та обтяжує фінансове становище відповідача за первісним позовом та спотворює дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для іншої сторони, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач за первісним позовом також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у позивача за первісним позовом збитків, спричинених порушенням строків поставки товару, більш того в матеріалах справи є доказ, із якого вбачається, що порушення строків поставки не мало для покупця жодних негативних наслідків.
Враховуючи вищезазначене, прийнявши до уваги заперечення позивача за первісним позовом щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також врахувавши, що договір був укладений в процедурі публічної закупівлі, порядок проведення якої не дає змоги постачальнику передбачити фактичний строк поставки товару (з моменту укладання договору до закінчення строку поставки), що умовами договору було передбачено наявність двомісячного строку на поставку товару (листопад - грудень), проте договір був укладений лише 29.11.2018, внаслідок чого строк поставки фактично скоротився до одного місяця, що за умовами договору виробником товару визначено підприємство розташоване в м. Полтаві, поставку необхідно було здійснити до м. Енергодар Запорізької області, а місцезнаходження постачальника м. Київ, що договір укладений на умовах оплати товару після поставки, що свідчить про залучення з боку постачальника власних коштів для його виконання, що відповідач за первісним позовом повністю виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що прострочення строків поставки не мало для покупця негативних наслідків, що підтверджено листом покупця (наявний в матеріалах справи), Суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій присуджених до стягнення на 35 % від суми, яка підлягає стягненню, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін та відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності до договору.
Наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю з збитків завданих порушенням та з огляду на інші обставини справи, винятковість яких оцінюється судом, що розглядає справу та наявність у суду відповідного права, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, в тому числі підтверджується аналогічними висновками викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 902/1054/17, від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17, від 10.07.2019 у справі № 922/2776/18, від 29.10.2019 у справі № 925/560/18, від 12.12.2019 у справі № 910/3932/19 та від 29.04.2020 у справі № 917/693/19.
Щодо доводів позивача за первісним позовом стосовно того, що підприємництво - це діяльність, яка здійснюється на власний ризик та сторони вільні в укладенні договору та визначенні його умов Суд зазначає, що договірні відносини сторін перш за все мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а за умови повного виконання постачальником його зобов'язань за договором та за умови відсутності у покупця збитків, завданих порушенням строків поставки, а також за умови скорочення реального строку поставки, з огляду на момент укладання договору з двох місяців до одного, покладення на постачальника відповідальності за порушення строків поставки товару у вигляді накладення штрафних санкцій, загальний розмір яких складає більше ніж 10 % від ціни договору, не відповідає вищезазначеним принципам.
Таким чином, первісний позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 41627,66 грн - пені (65 % від заявленої суми пені) та 52820,04 грн штрафу (65% від заявленої суми штрафу).
Щодо зустрічних позовних вимог Суд зазначає таке.
В п. 3.2. договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції.
За умовами договору (п. 3.1., 3.3.) оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ 193 480, 00 грн здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Пунктом 4.5. договору сторони визначили, що постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця протягом строку, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту наведених умов договору Суд дійшов висновку, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості продукції за договором, та встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної.
Як встановлено судом, оплата поставленого за договором товару була проведена покупцем наступним чином: по накладній від 15.02.2019 було сплачено 160 080, 00 грн платіжним дорученням № 7411 від 07.05.2019; по накладній від 26.02.2019 було сплачено 10 815, 40 грн платіжним дорученням № 7412 від 07.05.2019, 127 695, 52 грн платіжним дорученням № 10564 від 16.07.2019, 205889, 08 грн платіжним дорученням № 10587 від 18.07.2019; по накладній від 27.02.2019 365 792, 00 грн платіжним дорученням № 10588 від 18.07.2019, 200 100, 00 грн платіжним дорученням № 13637 від 24.09.2019, 21 628, 00 грн платіжним дорученням № 14349 від 01.10.2019; по накладній від 21.03.2019 68 880, 00 грн платіжним дорученням № 14348 від 01.10.2019.
Із зазначеного вбачається, що оплата вартості продукції за договором була проведена відповідачем за зустрічним позовом з порушенням 45 денного строку встановленого п. 3.2. договору.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач за зустрічним позовом є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості продукції за договором, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за періоди прострочення відповідача за первісним позовом, визначені позивачем за зустрічним позовом, в цілому підлягають задоволенню.
Судом перевірено розрахунок позивача за зустрічним позовом в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості продукції за договором за періоди визначені позивачем за зустрічним позовом та визнав його не правильним, оскільки позивачем за зустрічним позовом при здійснені розрахунку не були враховані положення п. 3.3. договору, відповідно до яких ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. При здійснені розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат позивач за зустрічним позовом здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.3. договору. Крім того, позивачем за зустрічним позовом були допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку.
Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачався момент отримання покупцем від постачальника податкової накладної, відтак у Суду відсутні підстави для визнання строку оплати ПДВ за договором таким, що настав.
За розрахунком суду за період загальний прострочення з 02.04.2019 до 30.09.2019 з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 7 744, 48 грн.
За період прострочення з 08.05.2019 до 17.07.2019 (період визначений Судом в межах періоду визначеного позивачем за зустрічним позовом) інфляційні втрати належні до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача з зустрічним позовом складають 2 524, 01 грн, проте оскільки Суд розглядає справу в межах позовних вимог (не наділений повноваженнями на вихід за межі позовних вимог) вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задовольняються судом за розрахунком позивача за зустрічним позовом, в розмірі 1 374, 27 грн.
Отже, зустрічні позовні вимоги визнаються Судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягають 3 % річних в розмірі 7 744, 48 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 374, 27 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач за первісним позовом надав Суду належні та допустимі докази, на підтвердження заявлених первісних позовних вимог, проте з огляду на конкретні обставини Суд вбачає в даному випадку підстави для зменшення штрафних санкцій на тридцять п'ять відсотків від заявленої суми, а позивач за зустрічним позовом надав суду докази, які частково доводять обґрунтованість зустрічних позовних вимог.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, Суд вважає заявлені первісні позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, проте зменшує розмір санкцій, та зустрічні позовні вимоги - частково обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а тому і первісні і зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, а витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання щодо розподілу судового збору судом враховані роз'яснення, викладені у п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у яких зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Отже, в даному випадку, з огляду на часткове задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум наявні процесуальні підстави для зустрічного зарахування таких сум та стягнення різниці між ними в розмірі 94447,70 грн (41627,66 + 52820,04) - (7 744, 48 +1 374, 27) = 85328,95 грн.) на користь позивача за первісним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Первісні позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" про стягнення неустойки в розмірі 145 304, 16 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" (вул. Невська, буд. 4-Г, прим. 2 М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, 33, м. Енергодар, Запорізької обл.; 71504; ідентифікаційний код 19355964) 41627,66 (сорок одна тисяча шістсот двадцять сім) грн 66 коп. пені, 52820 (п'ятдесят дві вісімсот двадцять) грн 04 коп. штрафу та 2 179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 57 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших первісних позовних вимог в частині стягнення 22414, 90 грн пені та 28441,56 грн штрафу, відмовити.
4. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення неустойки в сумі 11 155, 27 грн задовольнити частково.
5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, 33, м. Енергодар, Запорізької обл.; 71504; ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" (вул. Невська, буд. 4-Г, прим. 2 М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512) 7 744 (сім тисяч сімсот сорок чотири) грн 48 коп. 3 % річних та 1 374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) грн 27 коп. інфляційних втрат та 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн 26 коп. судового збору.
6. В задоволенні інших зустрічних позовних вимог, в частині стягнення 2 036, 52 грн 3 % річних, - відмовити.
7. Провести зустрічне зарахування сум стягнутих за первісним та зустрічним позовом та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" (вул. Невська, буд. 4-Г, прим. 2 М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, 33, м. Енергодар, Запорізької обл.; 71504; ідентифікаційний код 19355964) 85328 (вісімдесят п'ять тисяч триста двадцять вісім) грн 95 коп. штрафних санкцій та 461 (чотириста шістдесят одну) грн 31 коп. судового збору.
8. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.06.2020.
Суддя Г. П. Бондаренко