номер провадження справи 5/108/20
23.06.2020 Справа № 908/1562/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» від 12.06.2020 р. про забезпечення позову
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 37405944)
До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947)
про стягнення 2 583 668,07 грн.
Без виклику представників сторін
19.06.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» від 12.06.2020 р. (вх. №1686/08-07/20 від 19.06.2020 р.) до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення 2 583 668,07 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 р. справу №908/1562/20 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 23.06.2020 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1562/20 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/108/20, підготовче засідання призначено на 22.07.2020 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Разом з зазначеною позовною заявою від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» до суду надійшла заява від 12.06.2020 р. про забезпечення позову.
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2020 р. заяву від 12.06.2020 р. про забезпечення позову розподілено судді Проскурякову К.В.
В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що 27.10.2011 р. між ТОВ «ТД «СВІТ-АГРО» та ПрАТ «Агропромислова компанія» укладено договір поставки №ТД103. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 150 446,44 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідач здійснив оплату частково на суму 313 495,00 грн. Отже, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 1 836 951,44 грн. Позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості №56 від 21.01.2020 р., однак станом на дату звернення з позовом до суду відповідь на вимогу позивач не отримав, суму боргу відповідач повністю не погасив.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач ухиляється від вчинення дій, направлених на виконання грошових зобов'язань щодо проведення оплати за поставлений товар. З інформації, наявної на офіційному сайті «Судова влада України» вбачається, що позивач не єдиний кредитор відповідача. Так, ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» є відповідачем у значній кількості судових справ, а саме: справа № 908/704/20 про стягнення 2 200 976, 17 грн.; справа № 908/868/20 про стягнення 50 968,70 грн.; справа № 908/1082/20 про стягнення 70 561,29 грн.; справа № 908/896/19 про стягнення 165 248,07 грн.; справа № 433/421/20 про стягнення заборгованості з орендної плати, стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати, розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації договору оренди землі; справа № 312/114/17 - затверджено мирову угоду, згідно з якою, ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ'зобов'язується сплатити неповнолітній особі грошові кошти у розмірі 110 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 209365620 від 15.05.2020 р. вбачається, що за відповідачем зареєстровано 110 об'єктів нерухомого майна. Проте, значна частина об'єктів нерухомості (53 об'єкта) зареєстровані за відповідачем на праві користування. В свою чергу, на 44 з 57 об'єктів нерухомості, що зареєстровані за відповідачем на праві власності, накладено обтяження - іпотека. Інша частина об'єктів нерухомості, що зареєстровані за Відповідачем на праві власності - є спільною частковою власністю або передані в оренду іншим особам. З огляду на вищезазначене, на більшу частину об'єктів нерухомості неможливо звернути стягнення в порядку примусового виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того, звернення стягнення на об'єкти, які передані відповідачем іншим особам на праві користування, може бути істотно ускладнене, а також, порушуватиме права та законні інтересі інших осіб (орендарів). Таким чином, вищезазначене дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Враховуючи, що у позивача відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, пропозиція позивача щодо зустрічного забезпечення полягає у вирішенні цього питання в порядку, передбаченому ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, на підставі відповідного клопотання відповідача, в разі надходження такого клопотання.
На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 136-141 ГПК України заявник просить накласти арешт на рухоме майно Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 31914947, місцезнаходження: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) в межах позовних вимог у розмірі 2 583 668,07 грн.; накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 31914947, місцезнаходження: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) в розмірі 2 583 668,07 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі, але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
З прохальній частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки №ТД103 від 27.10.2011 р. в сумі 2 583 668,07 грн., проте в обґрунтування забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на рухоме майно відповідача. Отже, предметом позову є стягнення грошових коштів, а не витребування майна.
В той же час, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, також не обґрунтовано вартість цього майна, не визначено майно індивідуальними ознаками та взагалі в заяві не міститься переліку майна на яке заявник просить суд накласти арешт.
Крім того, позивачем не наведено в чому саме полягає зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Позивач лише посилається на факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договорам, що не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається також, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов'язання за спірними правочинами; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі №915/870/18, від 05.09.2019 р. у справі №911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно, що належать відповідачу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про накладення арешту на рухоме майно Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 31914947, місцезнаходження: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) в межах позовних вимог у розмірі 2 583 668,07 грн.
Разом з тим, враховуючи наявність інших судових справ майнового характеру, де ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» є відповідачем, дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог в цій справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог позивача. Оскільки, можлива наявність заборгованості перед іншими контрагентами, може потягти витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а це, в свою чергу, вказує на можливість утруднення виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 2 583 668,017 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.
Отже, застосування заходу до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову є безпосередньо пов'язаним з предметом позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 р. у справі № 910/1642/18, у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. у справі № 910/22285/14.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв'язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позивними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача.
Враховуючи, що спір у цій справі виник, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо погашення заборгованості за договором поставки №ТД103 від 27.10.2011р., приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем до заяви, та доводів, наведених у заяві, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову - 2 583 668,07 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» від 12.06.2020 р. про забезпечення позову задовольнити частково, а саме з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 31914947, місцезнаходження: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) в розмірі 2 583 668,07 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі, але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023.
Керуючись ст.ст. 137, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» від 12.06.2020 р. про забезпечення позову задовольнити частково.
2. В порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 31914947, місцезнаходження: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) в межах суми 2 583 668,07 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі, але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 37405944)
Боржник: Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947)
3. Оригінал ухвали направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВІТ-АГРО».
4. Копію ухвали направити відповідачу.
5. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.06.2023 р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.