вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/10984/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання Майданевич Г.А.,
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.06.2020 у справі №910/10948/18 (в матеріалах справи),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020,
повний текст якої складений та підписаний 23.04.2020,
у справі №910/10984/18 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом акціонерного товариства
«Державний експортно-імпортний банк України»
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Сонас»,
2) товариства з обмеженою відповідальністю «БСД-1»
треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) приватне акціонерне товариство «Укрпідшипник», 2) публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк»
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ПАТ«Державний експортно-імпортний банк» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ«Сонас» (відповідач1) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/10984/18, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019, в задоволенні позову ПАТ«Державний експортно-імпортний банк» до ТОВ«Сонас»; треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ПАТ«Укрпідшипник»; 2) ПАТ«Комерційний банк «Актив-банк»; про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2019 у справі №910/10984/18 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ«Державний експортно-імпортний банк»; рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 у справі №910/10984/18 скасовано, справу №910/10984/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
14.04.2020 та 16.04.2020 ПАТ«Державний експортно-імпортний банк» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявами про забезпечення позову, в яких просило накласти арешт на нерухоме майно - нежилі приміщення в літері А, загальною площею 3904,90кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська, 3. Вказані заяви ідентичні за змістом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18 в задоволенні заяви АТ«Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову відмовлено.
При постановленні ухвали суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано суду відповідних належних доказів, також з матеріалів заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Не погодившись з постановленою ухвалою, АТ«Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18 в частині відмови в задоволенні заяви АТ«Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і в заяві про забезпечення позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020 справу №910/10984/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: ЯковлєвМ.Л. головуючий суддя, судді ШапталаЄ.Ю., КуксовВ.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №910/10984/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ«Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18. Розгляд апеляційної скарги АТ«Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18 призначений на 23.06.2020.
21.05.2020 відповідачами подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вони заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги, просять оскаржену ухвалу суду залишити без змін.
Треті особи відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 23.06.2020 представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представники відповідачів в судовому засіданні 23.06.2020 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили оскаржену ухвалу суду залишити без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, треті особи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.п.1, 2, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто положення вказаної статті пов'язують вжиття заходу забезпечення позову з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
При цьому, в силу положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.
За змістом п.3, 4 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п.3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивачем у вказаній справі є АТ«Державний експортно-імпортний банк», яке звернулось з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Подана позивачем заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на даний час існує імовірність істотного ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду у справі, на що вказують наступні обставини:
- без відома позивача, як іпотекодержателя нерухомого майна (предмету іпотеки), із Державного реєстру прав були вилучені записи про іпотеки та заборони, на підставі рішень суду у справі №910/21911/14. При цьому, у зазначеній справі не приймалися рішення, резолютивна частина яких містила б вказівку державному реєстратору здійснити записи про реєстрацію припинення іпотеки, а в подальшому рішення у справі №910/21911/14 було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва;
- на момент подання позовної заяви власником нерухомого майна було зареєстровано ТОВ«Сонас» і під час розгляду справи в суді, а саме 19.02.2019, були здійснені дії щодо реєстрації підземного паркінгу та нежилих приміщень за ПАТ«КБ «Актив-банк», а в подальшому - 04.03.2019, власником майна зареєстровано ТОВ«БСД-1»;
- 06.03.2018 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/23258/17 за позовом ПАТ«Акціонерний банк «Укргазбанк» до ТОВ«Сонас» про стягнення заборгованості з останнього у розмірі 985252,47дол США та 32517641,23грн, що свідчить про існування об'єктивної вірогідності вжиття в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення у справі №910/23258/17 заходів, направлених на звернення стягнення і на нерухоме майно - предмет іпотеки.
За вказаних обставин, на думку позивача, не має підстав виключати імовірність подальших реєстраційних дій стосовно права власності на предмет іпотеки, що в свою чергу може істотно ускладнити виконання рішення суду у справі.
До заяви про забезпечення позову позивачем додана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, із якої вбачається що: 19.02.2019 право власності на нерухоме майно - нежилі приміщення в літері А, загальною площею 3904,90кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська, 3 було зареєстровано за третьою особою2, а 04.03.2019 - за третьою особою3. Також надано копію рішення у справі №910/23258/17 від 06.03.2018, роздруковану з Державного реєстру судових рішень.
За змістом п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Вказана правова конструкція визначає, що в межах вжиття заходів забезпечення позову арешт може бути накладено на майно, яке належить відповідачу або підлягає передачі йому.
Проте спірне майно не є власністю відповідача, а відтак, позов у цій справі не може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу.
Обставини здійснення незаконних реєстраційних дій щодо внесення записів про зміну права власності на предмет іпотеки 19.02.2019 та 04.03.2019, які були здійснені без згоди банку, вже були оцінені судом при розгляді попередньої заяви про забезпечення позову.
Так, судом першої інстанції було зазначено в ухвалах від 17.12.2019 та від 24.01.2019 у даній справі, що саме на підставі судового рішення у справі №910/21911/14, що набуло законної сили, ТОВ«Мірасол» (третя особа-3) 11.06.2016 здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, що зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №910/21911/14 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського від 17.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, яким позовні вимоги задоволено повністю та визнано дійсними і укладеними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, на зазначених в резолютивній частині умовах.
За вказаних обставин та за відсутності доказів визнання реєстраційних дій щодо внесення записів про зміну права власності на предмет іпотеки 19.02.2019 та 04.03.2019 незаконними в судовому порядку, твердження позивача щодо незаконності таких дій є безпідставними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що можливості надання оцінки іншим судовим рішенням, які набрали законної сили, поза межами їх оскарження у визначеному процесуальним законодавством порядку Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
Щодо існування об'єктивної вірогідності вжиття в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення у справі №910/23258/17 заходів, направлених на звернення стягнення і на нерухоме майно - предмет іпотеки, то, окрім самого рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у грошовій сумі, позивач не надав суду жодних інших доказів вчинення виконавчих дій за відповідним рішенням, зокрема, і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За відсутності відповідних доказів такі твердження позивача є припущеннями, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Одночасно, позивачем не надано суду доказів щодо зміни обставин, що були на момент відмови судом у вжитті заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на іпотечне майно, на яке позивач просить звернути стягнення, тобто не доведено, що обставини, що стали підставою для відмови у вжитті заходів до забезпечення позову, змінилися станом на 21.04.2020.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачі вчиняють активні дії щодо відчуження нерухомого майна чи мають намір його відчужувати.
Отже, заявником не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду відповідних належних доказів, також з матеріалів заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга АТ«Державний експортно-імпортний банк України» не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 252, 255, 263, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/10984/18 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4.Матеріали справи №910/10948/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 24.06.2020.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Куксов