вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2020 р. Справа№ 925/620/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Островерха В.Л.
за участю представників
від позивача: Шаповал В.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 (повний текст складено 13.03.2020)
у справі № 925/620/19 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро"
про стягнення 95 645 003 грн 41 коп. заборгованості та санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" про стягнення заборгованості за поставлене насіння кукурудзи, соняшнику та ріпаку згідно договору поставки від 31.08.2017 №1803 в розмірі 95 645 003 грн 41 коп., в тому числі: 72 286 169 грн 01 коп. основного боргу, 13 267 451 грн 09 коп. пені, 8 717 946 грн 10 коп. - штрафу в розмірі 22% річних, 1 373 437 грн 21 коп. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" 72 286 169 грн 01 коп. основного боргу, 1 373 437 грн 21 коп. - інфляційних втрат та 672 350 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 по справі № 925/620/19 до провадження. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 по справі № 925/620/19 в частині стягнення 74 006 грн. 60 коп. інфляційних втрат скасувати. До прийняття рішення судом апеляційної інстанції призупинити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 по справі № 925/620/19. Розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з викликом та повідомленням сторін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття частково невірного рішення.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Демидової А.М., Попікової О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19 залишено без руху, надано термін на усунення недоліків апеляційної скарги, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
27.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" надіслало до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим оригіналом квитанції № 30893902-1 від 24.04.2020 про сплату судового збору в розмірі 2 881 грн 50 коп., що свідчить про сплату ним судового збору в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2020. Зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19.
25.05.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/620/19 від 04.03.2020 в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» 72 286 169 грн 01 коп. основного боргу, 1 373 437 грн 21 коп. інфляційних втрат та 672 350 грн судового збору. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/620/19 від 04.03.2020 в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені у розмірі 13 267 451 грн 09 коп. Ухвалити нове рішення в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені, яким стягнути з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пеню у розмірі 13 267 451 грн 09 коп.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач також просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/620/19 від 04.03.2020 в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені у розмірі 13 267 451 грн 09 коп. Ухвалити нове рішення в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені, яким стягнути з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пеню у розмірі 13 267 451 грн 09 коп.
Колегія суддів не приймає до уваги вказані заперечення, оскільки позивачем не надано суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з вимогами та доводами про скасування відмови у стягненні з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені у розмірі 13 267 451 грн 09 коп. з прийняттям у цій частині нового рішення про стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені у розмірі 13 267 451 грн 09 коп, тоді як згідно ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
28.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду директором ТОВ «Седна-Агро» подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину з 22.05.2020 до 22.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 розгляд справи №925/620/19 відкладено на 23.06.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. у відпустці з 15.06.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/620/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19 до провадження вказаною колегією суддів.
На електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з продовженням карантинних обмежень до 31.07.2020.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуюче наступне.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 продовжено до 22 червня 2020р. та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено до 31.07.2020. Разом з тим, починаючи з 11.05.2020, режим карантину послаблено, а саме: з 11.05.2020 відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 відновлено роботу громадського транспорту, з 25.05.2020 роботу метрополітенів, а з 01.06.2020 - відновлено міжобласне сполучення.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів (таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.05.2020 у справі № 910/3880/19).
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Крім цього слід зазначити, що подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19 зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.
Також, слід зазначити, що клопотаннь про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від представника відповідача не надходило.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/620/19 від 04.03.2020 в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені у розмірі 13 267 451 грн 09 коп. Ухвалити нове рішення в частині стягнення з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пені, яким стягнути з ТОВ "Седна -Агро" на користь ТОВ «Євраліс Семенс Україна» пеню у розмірі 13 267 451 грн 09 коп.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
31.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №1803 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар за номенклатурою та в строки відповідно до Специфікацій, які є додатками до цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього ціну в строки та в порядку, передбаченому Договором.
Згідно з п. 1.2. Договору ціна товару визначається сторонами як договірна. Попередня загальна ціна Договору визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору. Фактична загальна ціна Договору визначається в національній валюті України - гривні та дорівнює сумі всього поставленого товару протягом дії цього Договору.
Відповідно до п. 2.7 Договору приймання-передачі товару за кількістю за умовами відвантаження FCA здійснюється між сторонами шляхом оформлення (підписання) товарно-транспортної накладної або видаткової накладної. Покупець або його уповноважений представник перевіряє кількість та номенклатуру товару, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності) в момент завантаження в транспортний засіб.
Згідно з п. 3.2.2. Договору постачальник зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору остаточна оплата по Договору здійснюється не пізніше 30 жовтня 2018 року.
Згідно з п. 2.1. Договору поставка товару здійснювалась на умовах FCA - с. Білозір'я Черкаської області, або м. Обухів Київської області згідно з правилами ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), якщо інше не зазначено в Додатковій угоді до договору.
Сторонами також були укладені додаткові угоди до Договору: №1 від 31.08.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.09.2017, №4 від 15.11.2017, №4/1 від 26.12.2017, №5 від 17.11.2017, №6 від 29.11.2017, №7 від 22.12.2017, №8 від 26.01.2018, №9 від 08.06.2018, в яких ними були узгоджені, зокрема, асортимент, ціни, умови надання знижок та графік оплати товару.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар згідно зі специфікаціями та додатковими угодами до Договору на загальну суму 138 792 344 грн 14 коп., що підтверджується видатковими накладними з відмітками про отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 47 - 143).
Відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі. Станом на 30.10.2018 (дата остаточної оплати за Договором) сума здійсненої відповідачем оплати становить 38 206 175 грн 13 коп., з урахуванням часткового покриття заборгованості шляхом передачі позивачу простих векселів серія АА 2824102 від 25.05.2018 на суму 20 016 410 грн 17 коп. та серії АА2824101 від 25.05.2018 на суму 14 389 071 грн 46 коп.
25.01.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 7, в якій просив здійснити виплату на розрахунковий рахунок постачальника повної суми заборгованості, пені, двадцяти двох процентів річних на загальну суму 84 597 723 грн 75 коп.
Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 72 286 169 грн 01 коп.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на приписи ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою Договір №1803 від 31.08.2017 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач протягом листопада 2017 - серпня 2018 років здійснив поставку партій товару, а відповідач прийняв товар (посівний матеріал, добрива) на загальну суму 138 792 344 грн 14 коп., що підтверджується видатковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.
Відповідно до п. 4.4. Договору остаточна оплата по Договору здійснюється не пізніше 30 жовтня 2018 року.
Частиною першою ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар.
Основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію сільськогосподарського призначення за Договором в сумі 72 286 169 грн 01 коп. не сплачена.
Факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем за Договором у заявленому розмірі 72 286 169 грн 01 коп. належним чином доведений та документально підтверджений, а тому, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 72 286 169 грн 01 коп. суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 267 451 грн 09 коп. пені, 1 373 437 грн 21 коп. - інфляційних втрат, 8 717 946 грн 10 коп. - штрафу в розмірі 22% річних.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу 1 373 437 грн 21 коп. інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме за період березень-квітень 2019 року.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, за перерахунком суду, інфляційні втрати у сумі 1 373 437 грн 21 коп.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Внаслідок несвоєчасної оплати поставленого товару позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13 267 451 грн 09 коп. пені (розрахунок якої знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 5.4 Договору у разі не здійснення покупцем кінцевої оплати в строк, передбачений цим Договором та додатковими угодами до нього, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
На підставі цього пункту договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13 267 451 грн 09 коп. пені.
Відповідно до п. 5.5 Договору у разі порушення покупцем умов оплати, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, крім пені, встановленої п. 5.4 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 22% річних від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені зазначив наступне.
Відповідно до п. 4.5. Договору перед остаточною оплатою сторони Договору зобов'язані провести звірку поставок і платежів до Договору та провести розрахунок знижок та коригувань, належних згідно додаткових угод до даного договору, що не здійснені/не надані покупцю під час відвантаження товару. На підставі проведених розрахунків знижок та коригувань постачальником будуть виписані рахунки-фактури на остаточну оплату.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що постачальником (позивачем у справі) не було виконано вказаний пункт Договору, відкориговані рахунки на остаточну заборгованість та оплату не оформлені та не вручені відповідачеві. Тобто наявне прострочення кредитора по грошовому зобов'язанню, що виключає відповідальність боржника.
Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем була самостійно проведена кінцева звірка поставок і платежів по Договору; також не надано доказів проведення розрахунків знижок та коригувань, належних згідно з додатковими угодами до Договору сторін.
Позивачем не надано суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з вимогами скасувати судове рішення у даній справі в частині відмови у стягненні з відповідача пені на суму 13 267 451 грн 09 коп., тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не надає оцінку правильності відмови у стягненні з відповідача пені на суму 13 267 451 грн 09 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 22% річних на суму 8 717 946 грн 10 коп., суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідно до п. 5.5 Договору у разі порушення покупцем умов оплати, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, крім пені, встановленої п. 5.4 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 22% річних від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Визначений у договорі штраф, який нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою є пенею, а не річними процентами від простроченої суми, передбаченими положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З урахуванням приписів ст. 549 Цивільного кодексу України суд першої інстанції зазначив, що штраф як різновид неустойки - це разове стягнення, яке може визначатись у твердій сумі чи у відсотках до розміру невиконаного зобов'язання та дійшов висновку, що вказана умова Договору не відповідає вимогам Закону та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Позивачем не надано суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з вимогами скасувати судове рішення у даній справі в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу в розмірі 22% річних на суму 8 717 946 грн 10 коп., тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не надає оцінку правильності відмови у стягненні з відповідача штрафу в розмірі 22% річних на суму 8 717 946 грн 10 коп.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто інфляційні втрати у розмірі 1 373 437 грн 21 коп., не врахувавши часткову оплату скаржником товару за період з березня по квітень 2019 року, що мало їх зменшення на суму 74 006 грн 60 коп., колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з банківських виписок наявних в матеріалах справи (т. 3 а.с. 54-62), вбачається, що відповідач здійснював оплату товару за період з березня по квітень 2019 року за іншим договором за №1903 від 14.09.2018, що зазначено у підставах призначення платежу - договір №1903 від 14.09.2018 та рахунки до цього договору.
Таким чином, твердження відповідача про оплату товару, яка нібито не була врахована судом першої інстанції під час прийняття рішення, що призвело до збільшення суми стягнутих інфляційних втрат є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вірні висновки суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу на підставі вищевикладеного та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро".
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро".
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/620/19.
4. Матеріали справи № 925/620/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.06.2020.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
Л.Г. Сітайло