Справа № 545/418/20
Провадження № 2-а/545/42/20
"24" червня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі
головуючого судді Стрюк Л.І.
з участю секретаря Артеменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Ткаченка Олександра Дмитровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що 19.02.2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за проїзд перехрестя вулиць 23 Вересня та К.Шосе на заборонний сигнал світлофора, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
В обґрунтування позову посилався на те, що Правил дорожнього руху не порушував, оскільки проїзд перехрестя вул.23 Вересня та вул.К.Шосе 19.02.2020 року о 13 год. 00 хв. здійснював на зелений сигнал світлофора. Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення складена працівниками поліції з порушенням вимог законодавства.
Просив постанову серії ЕАК №2130910 від 19.02.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП в сумі 425 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП; стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП.
У відзиві на позов представник відповідача - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: здійснив проїзд перехрестя вул.23 Вересня та вул.К.Шосе на заборонний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 ПДР. Факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та розгляд справи підтверджується відео фіксацією із автомобільного відео реєстратора та відеокамерою (бодікамерою) інспектора. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача ознайомлено з усіма правами, передбаченими ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, тому посилання ОСОБА_1 на порушення порядку розгляду справи та порушення його прав є необґрунтованими. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечувала з огляду на те, що справа про скасування постанови про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у розумінні ст.286 КАС України відноситься до категорії справ незначної складності, а тому витрати в сумі 2000 грн. за надання адвокатських послуг не відповідають принципу співмірності та розумності. У задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, зазначивши, що він здійснював проїзд перехрестя на зелене світло.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 здійснював проїзд перехрестя на заборонний сигнал світлофора суду не надано; відеозапис свідчить про заборонний сигнал світлофора для водіїв, що рухалися у зустрічному напрямку.
Відповідач - інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенант поліції Ткаченко О.Д. у судове засідання не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі; у задоволенні позову просив відмовити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позов, у задоволенні позову просила відмовити.
Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області не з'явився з невідомих суду причин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що інспектором 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Ткаченком О.Д. винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2130910 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Згідно з постановою, 19.02.2020 року близько 13:00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI A6 д.н.з. НОМЕР_1 в м.Полтаві на перехресті вул. 23 Вересня та вул.К.Шосе здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 Правил дорожнього руху (порушення проїзду на заборонений сигнал світлофора)
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Контитуцією та законами України.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, зокрема друга і третя статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках ніж передбачено законом, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015).
Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбаченого другою і третьою статті 122 КУпАП.
Отже, складання протоколу у випадках вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП діючим законодавством не передбачено, а відповідач по справі, діючи в межах наданих йому законом повноважень мав право розглянути вказане адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу та винести постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом ст. 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, ч.2 ст.122 КУпАП передбачено порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Пунктом 8.7.3 Правил дорожнього руху встановлено, що жовтий сигнал світлофору забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Пунктом 8.10 ПДР передбачено, що у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед розміткою 1.12, а якщо її не має - не ближче 10 метрів до світлофору, пішохідного переходу, а якщо вони відсутні - перед перехрещуванню проїзною частиною.
Пунктом 8.11 ПДР передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
На технічному записі з автомобільного відеореєстратора, який наданий відповідачем, не відображено, який саме сигнал світлофора був на смузі руху позивача на момент проїзду ним перехрестя.
Будь-які докази на підтвердження режиму роботи світлофорного об'єкта(зокрема, циклограма) на момент вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надана.
У матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2130910 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Ковжогою Олександром Івановичем укладена угода про надання адвокатських послуг від 19.02.2020 року (а.с.13-14).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано ордер АН № 1008591 на надання правової допомоги адвокатом Ковжогою О.І., розрахунок суми гонорару (винагороди) за надання адвокатських послуг (юридично-правової допомоги), квитанцію №12 від 19.02.2020 року (а.с.15, 16).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, слід виходити із обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Разом з тим, предметом даної справи є оскарження постанови серії ЕАК №2130910 від 19.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП в сумі 425 гривень, що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.
У той же час, розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку із її оскарженням у судовому порядку, склав 2000,00 грн., що є не співмірним зі складністю даної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 286 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Ткаченка Олександра Дмитровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити в повному обсязі.
Постанову серії ЕАК №2130910 від 19.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП в сумі 425 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП судові витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 26.06.2020 року.
Суддя: Л. І. Стрюк