ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
про припинення провадження у справі
17 грудня 2009 р. Справа № Б-25/78
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Рубановичі В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за заявою ДПІ в Косівському р-ні Івано-Франківської області
до фермерського господарства "Нива" (с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область)
про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора: Гордій М.Ю. - головний державний податковий інспектор юрид. сектору (довіреність №10528/9/10-019 від 02.09.09)
від боржника: не з'явилися,
ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство фермерського господарства "Нива" відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство). Заява мотивована, зокрема, тим, що боржник має заборгованість по платежах до бюджету, а саме 680,00 грн. єдиного податку, та відповідно до актів невиїзної документальної перевірки про порушення податкового законодавства від 06.08.08, від 10.11.08 та від 27.02.09 ініціюючим кредитором встановлено факт неподання боржником податкової звітності з єдиного податку.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.09 порушено провадження у справі про банкрутство, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.12.09 та зобов'язано ініціюючого кредитора і боржника вчинити певні дії.
Представник ініціюючого кредитора вимоги ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.09 не виконав, у судовому засіданні вимоги поданої заяви підтримав та надав суду письмові пояснення щодо складу грошових вимог до боржника.
Представники боржника в судове засідання на вимогу суду не з'явилися, боржник вимоги суду не виконав, відзив на позов та докази, які його підтверджують, суду не подав.
Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.
Згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов'язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).
Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.
При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором вказано, що податковий борг боржника станом на 18.09.09 становить 680,00 грн. єдиного податку.
Втім, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000451501/0 від 06.08.08, №0003391501/0 від 10.11.08, №0000291501/0 від 27.02.09 (а.с. №№8, 10, 12), прийнятих на підставі актів невиїзної документальної перевірки про порушення податкового законодавства (а.с. №№7, 9, 11), нараховано штрафні санкції на загальну суму 680,00 грн.
Також, відповідно до письмових пояснень представника ініціюючого кредитора від 17.12.09 б/н (а.с. №21) заборгованість боржника перед бюджетом складається із штрафних санкцій у розмірі 680 грн., застосованих за неподання податкової звітності з єдиного податку.
Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штрафні санкції.
Таким чином, вказана заборгованість боржника перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.
При цьому, посилання ініціюючого кредитора на п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який передбачає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, є необґрунтованими, оскільки вказаною нормою визначено порядок сплати (стягнення) штрафних санкцій, а не склад податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та штрафні санкції не прирівнюються до податку і збору (обов'язкового платежу).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.
Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.
Проте, згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.06 у справі № 3/157.
Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.
За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).
Також, положення п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі -Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.
Згідно із п. 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.
Однак, на вимоги суду ініціюючим кредитором не надано відповідних доказів безспірності грошових вимог до боржника в розумінні Закону про банкрутство.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 1071 Цивільного кодексу України, ст. ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
припинити провадження у справі № Б-25/78 про банкрутство фермерського господарства "Нива" (с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 32167288).
Суддя Т.Е. Валєєва
Дану ухвалу направити:
- заявнику (ініціюючому кредитору) (вул. Незалежності, 101, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600 )
- боржнику (вул. Середня, 41, с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область, 78605)
- Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000);
- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника (вул. Незалежності, 11, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600).
Виготовлено в АС "Діловодство суду"