Справа № 530/1192/19
Номер провадження 2/530/85/20
15.06.2020 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом
Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", юридична адреса: с.Комиші, Охтирського району, Сумської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: с.Комсомольське, Зіньківського району, Полтавської області, Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339", місце знаходження: м.Бровари, вул.Гагаріна, 22 офіс 159, Київської області, ОСОБА_2 , відоме місце проживання: АДРЕСА_1 про визнання договору недійсним,-
В Зіньківському районному суді Полтавської області перебуває цивільна справа за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", юридична адреса: с.Комиші, Охтирського району, Сумської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: с.Комсомольське, Зіньківського району, Полтавської області, Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339", місце знаходження: м.Бровари, вул.Гагаріна, 22 офіс 159, Київської області, ОСОБА_2 , відоме місце проживання: АДРЕСА_1 про визнання договору недійсним.
Від представника позивача, ОСОБА_3 ,надійшла заява про закриття провадження по справі.
Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи приходить до висновку, що підстав для неприйняття заяви - не встановлено.
У відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, кщо відсутній предмет спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішеє питання про розподіл між стронами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету, відповідно до ч. 2 статті 255 ЦКП України.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Позивачем по справі понесено судові витрати за правничу допомогу в сумі 5000 грн. та по сплаті, які підтверджуються актом про прийняття- передачі наданих полуг від 15.06.2020 року та квитанцією до прибуткового ордеру про сплату за адвокатські послуги від 15.06.2020 року та по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. квитанція № 512 від 05.09.2019 року.
Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного: Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Ці самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Згідно з ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Від відповідачів та представників відповідачів не надходило письмового клопотання, відповідно до ст. 183 ЦПК України про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 255, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Закрити провадження по справі за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", юридична адреса: с.Комиші, Охтирського району, Сумської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: с.Комсомольське, Зіньківського району, Полтавської області, Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339", місце знаходження: м.Бровари, вул.Гагаріна, 22 офіс 159, Київської області, ОСОБА_2 , відоме місце проживання: АДРЕСА_1 про визнання договору недійсним.
Зобов"язати УДКСУ у Зіньківському районі Полтавської області повернути Приватному сільськогосподарському підприємству "Комишанське", юридична адреса: с.Комиші, Охтирського району, Сумської областізатрати на сплату судового збору в сумі 960 ( дев"ятсот шістдесят) гривень 50 коп., які було сплачено за квитанцією № 512 від 05.09.2019 року в АТ "Мегабанк" м.Харків.
Ухвала може бути оскаржена на протязі п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р.Должко