26.06.2020 Провадження по справі № 2/940/202/20
Справа № 940/382/20
Рішення
Іменем України
26 червня 2020 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
при секретарі : Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником вищевказаного будинку. Відповідач зареєстрований в її будинку, проте більше двох років в ньому не проживає та добровільно із реєстраційного обліку не знімається,чим створює їй перешкоди як власнику будинку в користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. не прибули. Представник позивача надала до суду заяву про слухання справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України, причини його неявки суду не відомі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування від 05.08.2009 року (а.с.8-9) та копією витягу Тетіївського МЮТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.08.2009 року (а.с.10). В даному будинку, крім позивача, зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не є членом сім'ї позивача та вже протягом п'яти років в ньому не проживає (довідка відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 31.03.2020 року - а.с.18 та довідка виконавчого комітету Кошівської сільської ради Тетіївського району Київської області № 294 від 24.06.2020 року).
Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ч. 1 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
За змістом частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тобто власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім?ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб, будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач вселився у спірний будинок в якості члена сім'ї попереднього власника будинку та набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 більше п'яти років не проживає разом з позивачем в її будинку та не є членом її сім'ї, проте зареєстрований в будинку та з реєстраційного обліку не знімається, чим створює їй перешкоди як власнику будинку у здійсненні її права власності, а саме у вільному володінні, користуванні та розпорядженні майном, чим порушує конституційне право позивача не непорушність права власності, а тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі статті 406 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15,16,319,381,391 ЦК України, ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Т.П.Косович.