Справа № 372/4322/19
Провадження № 2-661/20
(заочне)
25 червня 2020 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінченко О.М.
при секретарі Тищенко І.Д.,
представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровська Ірина Петрівна, третя особа Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дії державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення,
29.11.2019 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Державного реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровська Ірина Петрівна, третя особа Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дії державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що він підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року реєстраційний номер 16421 став власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно договору іпотеки № 04/1-978 від 28.12.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 16486 вказану квартиру на умовах забезпечення виконання умов кредитного договору № 384/134/07-Ж від 28.12.2007 року було передано в іпотеку АТ «УКРСОЦБАНК». В листопаді 2019 року позивач, з інформаційної довідки № 188010796 , дізнався що АТ «УКРСОЦБАНК» 14.12.2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та відповідно державним реєстратором Петровською І.П. винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначене рішення відповідача вважає не законним, а тому був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді від 04.12.2019 року відкрито провадження по справі призначено підготовче судове засідання за загальними правилами провадження.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
26.03.2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області залучено в якості правонаступника третьої особи - Акціонерне товариство «Альфа Банк», (розташований 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська,100) до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровської Ірини Петрівни, третя особа АТ «Укрсоцбанк» про визнання незаконним дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Представники позивача, позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечила.
Відповідач Державний реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровська Ірина Петрівна в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Відзиву на позов не надав, явку представника не забезпечив.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Залучена в якості правонаступника третьої особи - Акціонерне товариство «Альфа Банк» про розгляд справи повідомлялась належним чином, в судове засідання свого представника не направило. Заяв, клопотань суду не подала.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року реєстраційний номер 16421 став власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно договору іпотеки № 04/1-978 від 28.12.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 16486 зазначену квартиру на умовах забезпечення виконання умов кредитного договору № 384/134/07-Ж від 28.12.2007 року було передано в іпотеку АТ «УКРСОЦБАНК»
14.12.2018 року АТ «УКРСОЦБАНК» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та відповідно державним реєстратором Петровською І.П. винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Як убачається з матеріалів справи, спірні у цій справі правовідносини пов'язані з реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивача, та виникли у зв'язку із запереченням позивачем такого права, а отже, існує спір про право. Такий спір суди мають вирішувати за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Процедура, передбачена законом для переоформлення права власності на предмет іпотеки з іпотекодавця на іпотекодержателя на підставі іпотечного застереження наступна. Встановлюється факт невиконання іпотечного та кредитного договорів. Іпотекодавець в порядку, передбаченому ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" повинен направити іпотекодавцю вимогу про усунення порушень вимог договору іпотеки, кредитного договору і вичекати 30 днів. Якщо не відновились виконання договірних зобов'язань, у іпотекодержателя виникає право оформити право власності на предмет іпотеки на себе, або відчужити предмет іпотеки від свого імені третій особі. Це право передбачене ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
14.12.2018 Державним реєстратором Петровською Іриною Петрівною, Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на підставі іпотечного договору, серія та номер 16485, виданий 28.12.2007 року зареєструвала право власності на квартиру, що належала позивачу, за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2019, індексний номер витягу 188010796.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004року.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових в нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визначення підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власної речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майї обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до підпунктів 1,2 пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпогекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
Згідно із п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, проводиться на підставі відповідного договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та документів, визначених в пп.1, 2 п.61 Порядку.
Відповідно до пункту 4.5.3. іпотечного договору № 04/І-978 від 28.12.2007, укладеного між позивачем та АКБ "Укрсоцбанк" передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Документами які слід подавати відповідно до пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень можуть бути: повідомлення про вручення цінного листа із вимогою та правильно зазначеною адресою іпотекодавця та фіскальний чек про оплату поштових послуг за направлення цього повідомлення.
Такі документи у матеріалах справи відсутні. Відповідач не довів у суді направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень.
Жодних доказів про згоду позивача на незаконне відчуження спірної квартири матеріали справи не містять. На момент проведення державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» документи про співмірність заборгованості по кредитному договору позивача з оцінкою майна - спірної квартири у державного реєстратора були відсутні, таких доказів не надано і суду відповідачами.
Як зазначено представниками позивача та позивачем і іншого судом не встановлено, що ніхто не приходив оцінювати квартиру та ніхто не повідомляв позивача про те, що АТ «Укрсоцбанк» має намір провести перереєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
За приписами статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на наведене суд знаходить доведеним факт порушення належного позивача права власності на спірну квартиру, крім того суд дійшов до висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на квартиру було допущено порушення, зокрема реєстратором проігноровано відсутність повідомлення боржника про вимогу кредиту, відповідно боржник не зміг скористатись своїм правом повідомити про виконання зобов'язання належним чином. Також на підтвердження факту наявності заборгованості та її розміру реєстратору не надано жодного документа, в тому числі розрахунків заборгованості або документів щодо безспірності таких сум заборгованості та прострочення виконання зобов'язання, відтак суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про застосування таких способів захисту порушеного права як скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 263, 265, 273,280-283 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Скасувати рішення державного реєстратора Петрівської Ірини Петрівни від 18.12.2018 року, індексний номер 44677793, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О.М.Зінченко