Запорізької області
02.12.09 Справа № 10/479/09
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Надія України”,
м. Запоріжжя
До відповідача : 1. ПП ОСОБА_1, м. Запоріжжя
2. ПП ОСОБА_2, м. Запоріжжя
3. ПП ОСОБА_3, м. Запоріжжя
Суддя Алейникова Т. Г.
Представники :
від позивача: Панченко Є.М. директор.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення в судовому засіданні 02.12.2009р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»5 035,29 грн. основного боргу, пені - 2 607, 28 грн. за договором кредиту № ДК 88-35 від 11 жовтня 2007 року.
Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, відзив на позов суду не надали, представники в судове засідання за викликом не з'явилися.
Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. В разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцю проживання, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
11 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № ДК 88-35. На виконання умов договору кредиту ТОВ „Фінансова компанія "Надія України" надало підприємцю ОСОБА_1 кредит у сумі 8 000,00 грн., а підприємець ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць від суми кредиту за весь термін користування кредитом (пункти 1.1, 2.2, 4.1 договору кредиту). Повернення кредиту і сплата відсотків здійснюються відповідно до Графіку сплати кредиту, який є невід'ємною частиною договору кредиту. Згідно з графіком сплати загальна сума відсотків, яка підлягає сплаті за договором кредиту складає 1 202,29 грн. Кінцевий термін погашення кредиту та відсотків - 11.04.2008р.
Факт одержання підприємцем ОСОБА_1 кредиту підтверджується видатковим касовим ордером № 88 від 11.10.2007р. на суму 8 000,00 грн.
Підприємець ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за договором кредиту частково. За основною сумою кредиту було сплачено:
12.11.2007р. - 1 333,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1921); 12.12.2007р. - 1 333,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 3099); 12.02.2008р. - 399,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1530); 12.03.2008р. - 500,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2557). Разом - 3 565,00 грн. За відсотками було сплачено:
12.11.2007р. - 201,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1920); 12.12.2007р. - 201,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 3098); 12.02.2008р. - 201,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1529). Разом - 603 грн.
Сума заборгованості за договором кредиту на день подачі позову складає 4 435,00 грн. за основною сумою кредиту, 600,29 грн. - за відсотками; разом - 5035,29 грн.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу (ГК) України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу (ЦК) України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України „За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. "
Статтею 1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В порушення зазначених норм законодавства підприємець ОСОБА_1 не виконала своє зобов'язання щодо повернення кредиту в сумі 5 035,29 грн. Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено: „Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. "
Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції.
Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено: „Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. "
Пунктом 6.1 договору кредиту встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплати відсотків за користування кредитом кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,1% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.
Станом на 22.10.2009р. ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" відповідно до умов пункту 6.1 договору кредиту нарахувала підприємцю ОСОБА_1 пеню в сумі 2 807,28 грн., яку остання сплатила частково, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 6782 від 12.08.2008р. на суму 200,00 грн.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сума нарахованої на день подання позову пені складає 2 607,28 грн.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між ТОВ „Фінансова компанія „Надія України" і фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 11.10.2007р. був укладений договір поруки № 66. Поручителі зобов'язалися перед Фінансовою компанією „Надія України" відповідати за виконання підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань у повному обсязі за договором кредиту № ДК 88-35 від 11.10.2007р., а саме, за сплату кредиту у сумі 8 000,00 грн., відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків (пункти 1.1, 3.3 договору поруки). Згідно з пунктом 3.5 договору поруки поручителі зобов'язані здійснити виконання зобов'язання боржника протягом трьох робочих днів з дати отримання письмової вимоги кредитора.
11.11.09 позивач надіслав на адресу підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимоги про сплату суми боргу підприємця ОСОБА_1 за договором кредиту. При цьому у вимогах зазначалися сума боргу, включаючи заборгованість за кредитом та відсотками.
Підприємці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не виконали свої зобов'язання за договором поруки.
Частиною 1 статті 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Пунктом 3.2 договору поруки передбачена солідарна відповідальність боржника та поручителів.
У частині 2 статті 196 ГК України передбачено: "У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом."
Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом .
Суд знаходить представлений розрахунок пені частково необґрунтованим, т.я. стягненню підлягає лише 922,27 грн. Тому позов підлягає задоволенню частково у сумі 5 035, 29 грн. основного боргу та 922,27 грн. -пені. В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати у справі відносяться на відповідачів відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ПП ОСОБА_1, 69124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ПП ОСОБА_2, 69124, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ПП ОСОБА_3 , 69120, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27, кв. 88; п/р 26508209688100 в Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35183669) 5 035,29 грн. основного боргу, 922 грн. 27 коп. пені, судові витрати в сумі 79,56 грн. державного мита, 184,08 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Т.Г. Алейникова
Рішення підписане 16.12.09