Запорізької області
08.12.09 Справа № 27/336/09
За позовом: Приватного підприємства “Дніпроіндустрія -98”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Коровай”, м. Бердянськ Запорізької області
про стягнення 16 092 грн. 61 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Мокрий О.М., дов. б/н від 21.09.09 р.
Від відповідача: не з'явився
На підставі статті 85 ГПК України -08 грудня 2009 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Приватне підприємство “Дніпроіндустрія -98”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Коровай”, м. Бердянськ Запорізької області 16 092 грн. 61 коп., в тому числі 14 701 грн. 01 коп. заборгованості за договором № 54 від 30.03.2009 р. 163 грн. 59 коп. -три відсотка річних та 1 229 грн. 01 коп. пені за неналежне виконання умов договору.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/336/09 та призначено судове засідання на 16.11.2009 р.
Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду від 16.11.09 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 27/336/09 на один місяць, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України.
Ухвалою суду від 16.11.09 р. засідання суду призначено на 08.12.09 р., на підставі ст. 77 ГПК України.
08.12.09 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/336/09.
08.12.2009 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 08.12.2009 р. позивач надав письмову заяву про уточнення розміру позовних вимог, у зв'язку з допущеною помилкою в розрахунку основної суми боргу, в частині оплати відповідачем товару, отриманого за накладною № РН-307 від 23.06.2009 р. та договором № 53 від 30.03.2009 р., позивач просить суд сумою основного боргу вважати 14 700 грн. 01 коп., в іншій частині позов підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.
Заява позивача про уточнення розміру позовних вимог прийнята та задоволена судом, відповідно до норм ГПК України.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 16.11.09 р. та 08.12.09 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Неявка уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Коровай” в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
30 березня 2009 року між приватним підприємством «Дніпроіндустрія-98»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Коровай»(покупець) було укладено договір № 54.
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити обладнання, в подальшому товар, а покупець прийняти та оплатити товар, в асортименті і кількості, відповідно до специфікації, яка не є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і своєчасно здійснювати його оплату, на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються в готівковому порядку. Загальна сума договору складає 32 700 грн. 00 коп.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки здійснюються покупцем наступним чином:
п. 3.2.1 договору: перший внесок складає 5 000 грн. 00 коп. на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, тобто до 02.04.2009 р.
П. 3.2.2 договору: решта суми виплачується першого числа кожного місяця, рівними частинами по 9 233 грн. 33 коп. по червень 2009 р. включно.
Відповідно до п. 2.4 договору позивач зобов'язався передати відповідачеві товар протягом двох тижнів з моменту отримання позивачем попередньої оплати, розмір та порядок сплати якої передбачено підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Договору.
12 червня 2009 року відповідачем було несвоєчасно та частково виконано зобов'язання зі сплати на користь позивача попередньої оплати вартості товару в розмірі 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною банківською випискою.
Незважаючи на викладені вище обставини та порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за договором, 23 червня 2009 року позивач передав відповідачеві товар загальною вартістю 18 700 грн. 00 коп.
Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується видатковою накладною № РН-307 від 23.06.09 р. та матеріалами справи.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У зв'язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме не здійснення у повному обсязі оплати за поставлений товар, заборгованість ТОВ “Коровай” перед ПП “Дніпроіндустрія -98” склала 14 700 грн. 01 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 229 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату наданих послуг.
Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку порушення відповідачем строків сплати вартості товару, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.
Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.
Відповідно до договору, пеня у розмірі 1 229 грн. 01 коп., заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 163 грн. 59 коп. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір 3% річних складає 163 грн. 59 коп. Наданий розрахунок є обґрунтованим, таким чином вимога позивача щодо стягнення 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, вимогу про сплату боргу не виконав.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Приватне підприємство “Дніпроіндустрія -98” правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 -85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Коровай” (71118 Запорізька область м. Бердянськ вул. Комунарів, 23, ЄДРПОУ 25214067 р/р 26003048129400 в АКІБ «УкрСіббанк»МФО 351005) на користь Приватного підприємства “Дніпроіндустрія -98” (51900 Дніпропетровська область м. Дніпродзержинськ вул. Тагільська, буд. 18, кв. 5, ЄДРПОУ 25515053 р/р 26008161604001 в ДФ КБ «ПриватБанк»МФО 305965) 14 700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн. 01 коп. основного боргу, 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 01 коп. пені, 161 (сто шістдесят одна) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя С.С. Дроздова
(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 08.12.2009р.)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.