вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2020 р. Справа№ 925/730/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Пересенчук Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: Сторчак М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року (повний текст складено 04.02.2020)
у справі № 925/730/19 (суддя Ковтун С.А.)
За позовом Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс"
до Обласного комунального підприємства "Готельний комплекс "Дніпро",
Черкаської обласної ради
про стягнення 2 325 348,89 грн. збитків,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" звернулося з позовом до Обласного комунального підприємства "Готельний комплекс "Дніпро" та Черкаської обласної ради про стягнення солідарно 2 325 348,89 грн. збитків (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не надали згоди на здійснення невід'ємних поліпшень та покращень переданого позивачу Обласним комунальним підприємством "Готельний комплекс "Дніпро" за договором оренди від 07.05.2015 майна (комплексу будівель та споруд), внаслідок чого орендоване майно не може бути використане, так як потребує капітального ремонту, а тому сплачені протягом оренди кошти у розмірі 2 325 348,89 грн. є, на думку позивача, збитками, що підлягають стягненню солідарно з відповідачів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 в задоволені позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що фактичний стан об'єкту був обумовлений сторонами Договору і не є об'єктивною обставиною, з якою закон пов'язує істотне зменшення можливості користування майном. А тому, сплачена орендна плата за користування майном не є збитками, які були понесені позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №925/730/19 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що саме на підставі акту приймання-передачі від 12.05.2015, який був складений пізніше, ніж підписано договір оренди, позивачу стало відомо про непридатність об'єкту оренди за його призначенням. За твердженням апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги мету договору - не використання орендованого майна як місце відпочинку громадян, а облаштування місця відпочинку для громадян. Позивач, з незалежних від нього обставин, не міг використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням, обумовленим у договорі оренди, так як це майно було передано йому у стані, яке не відповідає його призначенню за своїм технічним станом. Порушення права позивача, як орендаря, полягає в нарахуванні йому орендної плати за користування комплексом будівель, які перебувають у неробочому стані та потребують капітального ремонту;
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі та запропоновано сторонам подати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року по справі №925/730/19 у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; у випадку не реалізації сторонами їхнього права на подачу відповідної заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 призначено розгляд справи на 03.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 відкладено розгляд справи на 17.06.2020.
Позиції представників сторін
21.04.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Явка представників сторін
Представники позивача та відповідача 1 у судове засідання 17.06.2020 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи дані учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
17.06.2020 через електронну пошту суду від представників позивача та відповідача 1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Подані клопотання обґрунтовані неможливістю прийняти участь у судовому засіданні 17.06.2020 через ведення на території України карантину та перебування директора ПП «Міськбуд-Плюс» на лікарняному.
Колегія суддів у судовому засіданні 17.06.2020 дійшла до висновку про відхилення клопотання представників позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи з наступних підстав.
Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем та відповідачем 1 обставини в обґрунтування причин неявки представників у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач та відповідач 1, як учасники судового процесу, не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників, яким доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
У поданих клопотаннях про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції не можливо розглянути справу без участі представників позивача та відповідача 1. Явка представників сторін у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою.
Колегією суддів також враховано, що судове засідання, яке було призначено на 03.06.2020, відклалось за клопотанням представника позивача.
Так, на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, продовжено період карантину до 22 червня 2020 р.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 з 11 травня 2020 р. послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом'якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача та відповідача 1 у судовому засіданні 17.06.2020.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 15.05.2020 у справі № 17/32.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У 2015 році Обласне комунальне підприємство "Готельний комплекс "Дніпро" провело конкурс на право оренди комплексу будівель загальною площею 626,9 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Мендєлєєва, 4. За результатами конкурсу переможцем стало Приватне підприємство "Міськбуд-Плюс".
07 травня 2015 року Обласне комунальне підприємство "Готельний комплекс "Дніпро" (орендодавець) та приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" (орендар) уклали договір оренди комплексу будівель (далі - Договір).
Предметом оренди є комплекс будівель та споруд (далі - майно) площею 626,9 кв.м., розміщених за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, 4, що належить Черкаській обласній раді, територіальній громаді (п.1.1 Договору).
Майно передається в оренду з метою облаштування місць відпочинку для громадян (п. 1.2 Договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що стан майна на момент укладення Договору визначається в акті приймання-передачі з узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди комунального майна і становить з ПДВ за перший місяць оренди травень 2015 року -4500,00 грн., в тому числі ПДВ 7416,67 грн., за рік без ПДВ 444999,96 грн., з ПДВ - 534000,00 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата перераховується на рахунок орендодавця щомісячно не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
12.05.2015 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі. Цей акт містить характеристику всіх об'єктів, які були передані та прийняті позивачем в оренду, які, за винятком огорожі, перебували в неробочому стані та потребували ремонту.
Після приймання майна позивач приступив до його використання, сплачуючи щомісячно орендну плату та виконуючи інші обов'язки орендаря, зокрема, його страхування (п. 5.9 Договору). Ці обставини сторонами не заперечуються та визнаються.
В позовній заяві позивач зазначає, що він звертався з заявами про надання погодження для здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна до відповідача 1 (листи № 3 від 16.06.2015, № 4 від 27.05.2015, № 2 від 04.01.2016, № 4 від 16.03.2016, № 13 від 16.08.2016, № 25 від 16.11.2016, від 11.12.2018, від 18.04.2019) та відповідача 2 (листи від 26.08.2015, від 15.09.2015)
Як зазначає відповідач 2, питання про надання згоди Приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна було розглянуто 28.11.2017 на пленарному засіданні Черкаської обласної ради, за результатами якого позитивного рішення не прийнято.
Позивач, вважаючи, що з вини відповідачів він не отримав згоду на проведення робіт з метою приведення комплексу до стану, придатного до використання та такого, що відповідає меті оренди, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів солідарно 2 325 348,89 грн. збитків у вигляді сплаченої орендної плати та витрат на страхування орендованого майна.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 ГК України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.
Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє сторону від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з оренди нерухомого майна, що регулюється ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Право наймача на звільнення від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, передбачено ч. 6 ст. 762 ЦК України. Умовами застосування зазначеної норми закону є те, що обставини з якими пов'язується істотне зменшення можливості користування майном, або неможливість його використання протягом певного часу, повинні бути об'єктивними, а не наслідком винної поведінки наймача.
Оскільки стан майна не стосується прихованих недоліків, критерій об'єктивності залежить від дій сторін при укладенні Договору та оцінки поведінки відповідачів при вирішенні питання надання згоди щодо поліпшення майна.
Одним із основних обов'язків наймодавця за договором майнового найму є передача наймачеві майна в належному стані та комплектності. Стан і комплектність майна, що передаються у найм, мають бути обумовлені договором найму (ст. 767 ЦК України).
Зазначене правило про належний стан майна, яке передається в найм, не означає, що не може бути предметом оренди майно, яке має недоліки. Передача такого майна в найм можлива, але лише за умови погодження цього в договорі.
Як вбачається з умов договору оренди (п. 1.2.), майно передавалось в оренду з метою облаштування місць відпочинку для громадян.
На момент укладення Договору за замовленням Обласного комунального підприємства "Готельний комплекс "Дніпро" Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельне бюро" проведено оцінку майна, що зазначено у Договорі (п. 1.2). При прийманні майна у оренду 12.05.2015 сторони у акті також послались на цю незалежну оцінку, зазначивши, що майно відповідає технічному стану на час незалежної оцінки.
Комплекс будівель та споруд, що є предметом оренди, складається з будівлі готелю літ. "А-2", житлового будинку літ. "Б-1", котельні літ. "В-1", погребу літ. "Г-1", огорожі та замощення. Звіт про оцінку містить характеристики комплексу будівель та споруд, які відповідають тим, що наведені у акті приймання-передачі від 12.05.2015.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що фактичний стан об'єкту був обумовлений сторонами у договорі.
Крім того, п. 1.4. договору передбачено, що стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі з узгодженим висновком балансоутримувача та орендаря.
В акті приймання-передачі майна від 12.05.2015 були обумовлені дефекти наданого в оренду майна, відповідно застережено позивача про його недоліки. Підписуючи акт прийому-передачі майна в оренду, позивач не заявив жодних зауважень чи застережень орендаря щодо незадовільного чи такого, що перешкоджає використанню за цільовим призначенням, стану об'єкта оренди.
Складення акту приймання-передачі пізніше, ніж підписання договору оренди не суперечить ні умовам договору, ні актам цивільного законодавства України, а тому дані твердження апелянта колегією суддів відхиляються.
Прийняття позивачем майна в оренду на підставі акту приймання-передачі свідчить про відсутність заперечень щодо його стану, а отже і про відсутність об'єктивних обставин, з якими пов'язується істотне зменшення можливості користування майном.
Користування річчю за договором найму не передбачає зміни стану речі. Наймач має використовувати річ в тому стані, в якому вона була йому передана, й повернути наймодавцеві після закінчення строку найму в тому ж стані з урахуванням нормального зносу. Будь-яка зміна стану речі, в тому числі і її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця (ч. 3 ст. 773 ЦК України).
Положення частини 3 ст. 773 ЦК України щодо порядку поліпшення майна конкретизовані у ст. 778 ЦК України, відповідно до якої наймач має право змінювати, поліпшувати стан речі, переданої йому в найм, лише за згодою наймодавця.
Поліпшення найнятої речі означає проведення певних її змін, завдяки яким значно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо порівняно з тим станом, у якому річ перебувала до передачі майна наймачеві. При поліпшенні майна воно набуває нових додаткових якостей, які не змінюють його призначення, але підвищують цінність та ефективність використання.
Однією з обставин, від яких залежить юридична доля поліпшень, є згода наймодавця на проведення поліпшень, тобто вияв його бажання на таку зміну майна. Отже, відповідно до закону, згода є критерієм характеристики суб'єктивного відношення наймодавця до якісних змін майна, і стосується його суб'єктивного права, а не обов'язку.
Схожим чином Договором врегульовано порядок проведення поліпшень майна, який відносить надання згоди на здійснення поліпшень до прав, а не до обов'язків орендодавця.
Зокрема, згідно з п. 4.3 Договору для отримання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Положенням про надання орендарю погодження власника та орендодавця майна обласної комунальної власності на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна затвердженим рішенням обласної дали від 24.06.2011 № 6-13/VI, обов'язково надає експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень.
Сторони погодили, що орендар має право з дозволу власника та орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості (п.6.3).
Орендодавець зобов'язується:
- передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна після державної реєстрації Договору (п. 7.1);
- не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього Договору (п. 7.2);
- у випадку реорганізації орендаря до припинення чинності цього Договору переукласти цей Договір на таких самих умовах з одним з правонаступників, якщо останній згоден стати орендарем (п. 7.3);
- у разі здійснення орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна орендодавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням таких поліпшень (п. 7.4);
- в разі розірвання Договору відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу власника та орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень (п.7.5).
Отже, враховуючи, що фактичний стан об'єкту був обумовлений сторонами Договору і не є об'єктивною обставиною, з якою закон пов'язує істотне зменшення можливості користування майном, а надання згоди на поліпшення орендованого майна є суб'єктивним правом наймодавця, а не обов'язком, до спірних відносин не можуть бути застосовані правила щодо звільнення позивача від плати (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
Крім того, у разі порушення наймачем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі, Закон надає наймачу ряд інших повноважень з метою захисту його інтересів.
Зокрема, за приписами ч. 1 ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої в найм, здійснюється за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 776 ЦК України врегульовано, що якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до умов договору, наймач має право:
- відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;
- вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Отже, порядок здійснення як поточного, так і капітального ремонту носить диспозитивний характер, відповідно до якого договором може бути встановлений інший порядок виконання та фінансування цих робіт.
Сторони погодили, що орендар має право, зокрема, з письмової згоди орендодавця проводити переобладнання, перепланування, ремонт об'єкта оренди, вести будівельні роботи на прибудинковій території. Дозвіл на виконання таких робіт оформляється листом орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу, погодження проекту (якщо його наявність передбачена законодавством України), кошторису витрат та термін виконання робіт. Будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку, та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку (п. 6.4 договору).
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідачів про надання дозволу на проведення капітального ремонту майна. Більше того, доказів проведення як поточного, так і капітального ремонту майна матеріали справи не містять.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, заявлені позовні вимоги не стосуються наслідків, визначених ч. 3 ст. 776 ЦК України, а обґрунтовані позивачем відшкодуванням збитків, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач користувався майном на підставі договору оренди, під час приймання такого майна на підставі акту прийому-передачі сторонами було погоджено фактичний стан орендованого об'єкту, а тому сплачена орендна плата не може вважатись збитками, понесеними позивачем, що свідчить про необґрунтованість його позовних вимог.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі № 925/730/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі № 925/730/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі № 925/730/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі № 925/730/19.
5. Матеріали справи № 925/730/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 22.06.2020
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко