вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" червня 2020 р. Справа№ 910/3242/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Алданової С.О.
Кропивної Л.В.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача 1: Кравченко А.В. - адвокат
від позивача 3: Кравченко А.В. - адвокат
від позивача 4: Кравченко А.В. - адвокат
від відповідача 1: Гончаренко Є.С. - адвокат
від третьої особи 2: Саргасян Е.С. - адвокат
від інших учасників судового процесу: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020
у справі № 910/3242/18 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
до 1. Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»
2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Київська міська рада
2. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»
про визнання недійсними біржових торгів та біржового контракту
У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця», Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:
- визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» з ціною продажу 171 844 000,00 грн.;
- визнання недійсним біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця», посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1584.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019, повний текст якого підписаний 09.08.2019, у справі № 910/3242/18 в позові відмовлено повністю.
12.08.2019 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» надійшла заява про компенсацію судових витрат та підтвердження їх розміру (а.с. 189-196 т. 8), в якій заявник просив стягнути з позивачів на свою користь понесені у справі № 910/3242/18 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 235 520,00 грн.
23.04.2020 до суду першої інстанції від позивачів надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами (а.с. 91-99 т. 9), в якій позивачі просили зменшити розмір витрат на професійну допомогу у цій справі, які підлягають відшкодуванню з позивачів на користь відповідача 1.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 заяву Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, до стягнення з позивача 1, позивача 2, позивача 3 та позивача 4 на користь відповідача 1 присуджено по 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 та постановити нове рішення, яким частково задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про компенсацію судових витрат та підтвердження їхнього розміру, а саме стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 сумарно 20 000,00 грн. - по 5 000,00 грн. з кожного з позивачів.
У апеляційній скарзі позивача зазначили про те, що оспорюване додаткове рішення є незаконними, таким, що постановлено судом першої інстанції без врахування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 справа № 910/3242/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою від 01.06.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Алданова С.О.:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 17.06.2020;
- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- призначено справу № 910/3242/18 до розгляду на 22.06.2020 о 14:50;
- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
Розпорядженням № 09.1-08/1743/20 від 19.06.2019, у зв'язку з перебуванням судді Зубець П.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3242/18.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 справа № 910/3242/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова О.І., Кропивна Л.В.
Ухвалою від 22.06.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова О.І., Кропивна Л.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 прийнято до свого провадження.
Станом на 22.06.2020 інших відзивів, пояснень, клопотань до суду не надходило.
Позивач 2, відповідач 2 та третя особа 1 представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача 2, відповідача 2 та третьої особи 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивачів 1, 3, 4 та представник третьої особи 2 апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів 1, 3, 4, відповідача 1 та третьої особи 2, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця», Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:
- визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» з ціною продажу 171 844 000,00 грн.;
- визнання недійсним біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця», посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1584.
У відзиві на позов, який відповідачем 1 було до суду першої інстанції подано 11.05.2018 (а.с. 5-20 т. 2), останній зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач 1 поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, становить 1 300 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач 1 залишає за собою право в подальшому довести іншу фактичну суму витрат на професійну правничу допомогу, понесену ним.
15.03.2019 відповідачем 1 до суду першої інстанції подано заяву про компенсацію судових витрат (а.с. 79 т. 4), у якій заявник заявив вимогу про компенсацію судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, та повідомив, що подасть докази розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019, повний текст якого підписаний 09.08.2019, у справі № 910/3242/18 у позові відмовлено повністю.
12.08.2019 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» надійшла заява про компенсацію судових витрат та підтвердження їх розміру (а.с. 189-194 т. 7) в якій заявник просив стягнути з позивачем на свою користь понесені у справі № 910/3242/18 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 235 520,00 грн.
До вказаної заяви відповідачем 1 додані копії договору про юридичні послуги № 0162-2016/2 від 15.09.2016, укладеного між відповідачем 1 як клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «ЕКВО» як фірмою, договору про юридичні послуги № 0162-2016/2-2 від 26.03.2018, укладеного між відповідачем 1 як клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «ЕКВО» як фірмою, детального опису наданих послуг за період з 26.03.2018 по 06.08.2019 на суму 1 235 520,00 грн., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 250 від 06.08.2019 на загальну суму 1 235 520,00 грн., платіжного доручення № 1000054717 від 09.08.2019, довідки начальника Шевченківського відділення № 20 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» № Д1-В69/62-2152 від 12.08.2019, довідки АО «Юридична фірма «ЕКВО» № 06/08/19-2 від 06.08.2020, свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльність на Левіцького Є.В. (серія КС №5250/10 від 19.12.2014), Гончаренка Є.С. (серія КС №5180/10 від 17.07.2014), Зубрицького О.В. (серія КС №6647/10 від 26.04.2018) та роздруківку з сайта Національного банку України щодо офіційного курсу гривні до іноземних валют на 14.02.2020.
23.04.2020 до суду першої інстанції від позивачів надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами (а.с. 91-99 т. 9), в якій позивачі просили зменшити розмір витрат на професійну допомогу у цій справі, які підлягають відшкодуванню з позивачів на користь відповідача 1.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 заяву Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, до стягнення з позивача 1, позивача 2, позивача 3 та позивача 4 на користь відповідача 1 присуджено по 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з кожного, в іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення та частково задовольняючи подану відповідачем 1 заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, виходячи з наявності клопотання позивачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновків, що:
- з огляду на обставини справи (предмет позову), справа не є складною і підготовка до її розгляд не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль;
- враховуючи представництво адвокатів у справах № 910/11310/18 та № 910/3233/18, обсяг виконаних ними робіт (наданих послуг), враховуючи, що позиція відповідача 1 не змінювалася при розгляді справи, і відзив на позовну заяву аргументований подібними доводами, при цьому послуги надавалися клієнту адвокатами, які займалися вивченням справи, обговорювали аспекти ведення справи у суді та вносили один після одного певні корективи, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу, - заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаними роботами із предметом позову, тож розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів в цьому випадку не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, справедливості та становить надмірний тягар для фізичних осіб.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції з огляду на таке.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
З наданих позивачем доказів слідує, що 15.09.2016 позивач та АО «Юридична фірма «ЕКВО» (Об'єднання) уклали договір про юридичні послуги № 0162-2016/2, а 26.03.2018 - договір про юридичні послуги № 0162-2016/2-2 (вказаний договір укладений саме на надання юридичних послуг у цій справі, № 910/3242/18, та конкретизує умови надання таких послуг - примітка суду) (а.с. 197-201 т. 7), згідно з якими Об'єднання надасть відповідачу 1 послуги щодо юридичного супроводу та представництво інтересів відповідача 1 у справі Господарського суду міста Києва № 910/3242/18, які включають в себе: вивчення та юридичний аналіз матеріалів справи та пов'язаних документів, юридичний аналіз правової позиції відповідача 1 у справі, розробка стратегії захисту прав відповідача 1, підготовка процесуального плану дії у судових засіданнях, підготовка процесуальних документів у справі, візити в суді для цілей отримання інформації по справі та/чи ознайомлення з матеріалами справи, наради команди адвокатів Об'єднання щодо справи, зустрічі електронну переписку та телефонні переговори з представниками відповідача 1 щодо вказаної справи та щодо погодження правової позиції у справі, а також щодо отримання документів, необхідних для юридичного супроводу справи, збирання доказів, звітування перед представниками відповідача 1 щодо статусу розгляду справи.
Перелік послуг, які надавались відповідачу 1, визначені у детальному описі наданих послуг за період з 26.03.2018-06.08.2019 по рахунку-фактурі № 12777 від 06.08.2019 (а.с. 209-212 т. 7).
На підтвердження факту надання цих послуг відповідачем 1 до матеріалів справи долучено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 250 від 06.08.2019 на суму 1 235 520,00 грн. (а.с. 213 т. 7)
Для оплати вказаних послуг Об'єднанням виставлено відповідний рахунок-фактуру, який відповідачем 1 платіжним дорученням № 100005417 від 09.08.2019 на суму 1 235 520,00 грн. оплачено, що підтверджується довідкою від 12.08.2019 № Д1-В69/62-2152 (а.с. 214-215 т. 7).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданій суду першої інстанції вищезгаданій заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами від 23.04.2020, позивачі просили суд зменшити розмір витрат на професійну допомогу у цій справі, які підлягають відшкодуванню з позивачів на користь відповідача 1, пославшись на те, що:
- кількість годин, витрачених адвокатами відповідача 1 на виконання робіт (надання послуг) у цій справі, суттєво завищена, оскільки до таких робіт безпідставно включено електронне листування і телефонні розмови з представниками клієнта, а також проведення численних тривалих нарад за одночасної участі декількох адвокатів; у судових засіданнях, без очевидної потреби у цьому, приймали участь одночасно два адвокати, до складу таких витрат включені роботи, які взагалі не потурбують наявності фахових знань у галузі права, зокрема ознайомлення з матеріалами справи в приміщення суду;
- обсяг наданих адвокатами послуг не відповідає обставинам справи, оскілки адвокати Зубрицький О.В. і Левицький Є.В також представляли інтереси відповідача 1 у справах № 910/11310/18 та № 910/3233/18, правовідносини у яких стосувались предмету позову у цій справі № 910/3242/18, а відтак, суттєва частина послуг про надання правничої допомоги, яка була заявлена до відшкодування у рамках цієї справи, раніше вже виконувалась тими саме адвокатами в інтересах відповідача 1 під час супроводження інших судових справ і була заявлена ним до компенсації у інших справах;
- твердження відповідача 1 про співмірність витрат на професійну правничу допомогу з ціною позову є безпідставними, оскільки заявлений позивача позов має немайновий характер;
- відповідачем 1 не надано жодного належного чи допустимого доказу стосовно затвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у наданих відповідачем 1 договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2 від 15.09.2016 та договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2-2 від 26.03.2018 зазначено про те, що погодинні ставки затверджуються фірмою, проте відповідач 1 не надав суду розпорядчий документ АО «Юридична фірма «ЕКВА», яким би було затверджено розмір погодинних ставок адвокатів Гончаренка Є.С, Зубрицького О.В . та Левицького Є. В. , а надана довідка про працевлаштування і погодинні ставки адвокатів вих. № 06/08/19-2 від 06.08.2019 таким доказом бути не може. Крім того, визначення у договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2 від 15.09.2016 цині у іноземній валюті не відповідає вимогам закону, а такий договір не може вважатися укладеним;
- розмір заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, розумності, оскільки розмір гонорару значно перевищує розмір середньої погодинної ставки юриста у місті Києві і становить надмірний тягар для позивачів, протиправно та штучно обмежуючи їхні права на доступ до правосуддя, які гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічні за змістом заперечення були викладені позивачами і у апеляційній скарзі.
Щодо вказаних заперечень колегія суддів зазначає про таке.
У п. 3.1 договору про юридичні послуги № 0162-2016/2 сторонами погоджено, що вартість послуг, яка має бути сплачена відповідачем 1 Об'єднанню, визначається як загальна сума гонорарів та витрат; якщо інше не зазначено у спеціальних умовах, гонорари розраховуються шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами та іншим юридичним персоналом Об'єднання на надання послуг, на відповідні ставки, відповідно до процедури, що визначена цим договором.
Водночас у п. 4 договору про юридичні послуги № 0162-2016/2-2 сторонами погоджено, що максимальна суму гонорару за надані послуги правової допомоги в суді першої інстанції становить еквівалент у гривнях 40 000,00 доларів США (без податків та видатків), а сплатити вказану суму відповідач 1 має у гривнях за курсом НБУ відповідно до п. 5.6 Загальних умов протягом 5 днів з дати виставлення рахунку.
З наданої Об'єднанням довідки № 06/08/19-2 від 06.08.2019 слідує, що адвокати Левіцький Є.В. (погодинна ставка 250 дол. США), Гончаренка Є.С. (погодинна ставка 215 дол. США), Зубрицький О.В. (погодинна ставка 140 дол. США) працюють в АО «Юридична фірма «ЕКВО» (вказані адвокати надавали юридична допомогу відповідачу 1 у цій справі - примітка суду).
Щодо посилань позивачів на те, що визначення ціни в іноземній валюті у договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2 від 15.09.2016 не відповідає вимогам закону, а такий договір не може вважатися укладеним, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
Пунктом 3.3. статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та частиною 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (який був чинним станом на дату укладення спірних правочинів - примітка суду) визначено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів, оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено зазначеним Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України визначено, що:
- грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях (ч. 1);
- якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2)
Отже, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, а відтак, надають сторонам можливість визначити у зобов'язанні грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті, а також узгодити порядок визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.
У вищезгаданих договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2 та договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2-2 сторони визначили порядок проведення розрахунків в гривні по курсу НБУ, що не суперечить положенням чинного законодавства.
При цьому колегія суддів вважає достатніми доказом надану відповідачем 1 на підтвердження розміру погодинних ставок адвокатів Гончаренка Є.С, Зубрицького О.В . та Левицького Є.В довідку № 06/08/19-2 від 06.08.2019 враховуючи те, що умовами укладених між відповідачем 1 та Об'єднанням договорів не вимагається надання саме розпорядчого документу АО «Юридична фірма «ЕКВА», яким би було затверджено такі ставки.
Водночас колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, і виходить при цьому з того, що :
- з наданого відповідачем 1 детального опису наданих послуг за період з 26.03.2018-06.08.2019 по рахунку-фактурі № 12777 від 06.08.2019 слідує, що:
1) послуги надавалися клієнту трьома адвокатами, які займалися вивченням справи, обговорювали аспекти ведення справи у суді та вносили один після одного певні корективи, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу;
2) відповідачем 1 до витрат правової допомоги включено вартість ряду витрат, які не можуть бути включені до складу витрат на правову допомогу, оскільки їх надання не потребує наявності юридичної освіти, зокрема витрат на візит до суду першої та апеляційної інстанції для подання клопотань, зустрічного позову, апеляційної скарги до канцелярії суду, отримання в приміщення суду копії ухвали по справі;
3) відповідачем 1 до витрат на правову допомогу включено витрати на підготовку зустрічного позову, доповнень до нього, вивчення ухвали суду першої інстанції про його повернення, вчинення дії щодо оскарження такої ухвали, вчинення дій щодо повернення судового збору за подання зустрічного позову, проте включення даних робіт до витрат, які підлягають відшкодуванню з позивачів, є безпідставним, оскільки використання відповідачем свого права на подачу зустрічного позову не може бути пов'язано із діями позивачів щодо подання первісного прозову. До того ж судами встановлено безпідставність подання відповідачем 1 вказаного зустрічного позову в цій справі;
4) частина витрат були понесені не у зв'язку з діями позивачів, зокрема витрати, пов'язані із наданням заперечень щодо поданих ПАТ «НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» заяв та скарг;
- Зубрицький О.В. та Левицький Є.В . представляли інетерси Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» при розгляді справ № 910/11310/18 та № 910/3233/18, предметом розгляду в яких були вимоги про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015, та визнання недійсним біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015 (тобто тотожні вимогам, заявленим у цій справі № 910/3242/18 - примітка суду) та вимоги про визнання права власності Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на 3 100 штук простих іменних акцій, придбаних на підставі біржового контракту від 20.03.2015 №185321 (тобто вимоги, пов'язані з вимогами у цій справі № 910/3242/18 - примітка суду), що свідчить про те, що вказані адвокати вже бути обізнані щодо характеру спірних правовідносин у цій справі, а формулювання правової позиції у цій справі не могло зайняти значних затрат часу та зусиль адвокатів, так само як і написання відзивів на позов та, відповідно, погодження з відповідачем 1 правової позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який оцінивши витрати відповідача 1 з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, з огляду на предмет спору та заявлений відповідачем 1 розмір витрат на послуги адвокатів, враховуючи обсяг наданих адвокатами послуг, а також час, витрачений адвокатами на такі послуги, визнав, що справедливими, обґрунтованими та розумними є витрати на оплату послуг адвоката в сумі 200 000,00 грн. - по 50 000,00 грн. з кожного з позивачів
При визначенні розміру витрати на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню на користь відповідача 1, колегія суддів враховує, що, з огляду на заявлені у цій справі позовні вимоги, ця справа безумовно має значний вплив на репутацію відповідача 1, та що фактично всі основні послуги у цій справі адвокатами були надані саме при розгляді справи в суді першої інстанції.
При цьому колегія суддів зауважує позивачам на тому, що понесення відповідачем 1 витрат на оплату послуг адвоката стало наслідками дій позивачів, пов'язаних зі зверненням до суду з цим позовом, у задоволенні якого судами було відмовлено, а відтак, саме вони мають компенсувати відповідачу 1 відповідні витрати на оплату послуг адвокатам. Водночас положеннями чинного законодавства особу не зобов'язано звертатися до конкретно визначеного адвоката та/або адвокатського об'єднання та/або адвокатського бюро виходячи з розміру вартості їх послуг.
Вказані обставини спростовують посилання позивачів на те, що розмір заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу становить надмірний тягар для позивачів, протиправно та штучно обмежуючи їхні права на доступ до правосуддя, які гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки, як встановлено судом, стягнення таких витрат є наслідком саме дій позивачів щодо звернення до суду з позовом, у задоволенні якого відмовлено.
Також колегія суддів зауважує позивачам на тому, що збільшення розміру вартості витрат відповідача 1 на послуги адвоката у цій справі пов'язано, серед іншого, і з діями позивачів, зокрема щодо подання клопотань та відводів, у задоволенні яких судом відмовлено, що зумовило перенесення судових засідань та, відповідно, збільшило витрати відповідача 1 на оплату послуг адвокатів на підготовку письмових заперечень щодо таких клопотань та збільшення вартості витрат на представництво інтересів в судових засіданнях, та на тому, що звернення відповідача 1 до іншого адвоката та/або адвокатського об'єднання та/або адвокатського бюро крім АО «Юридична фірма «ЕКВА» мало б наслідком необхідність вивчення такими адвокатами обставин справи та, відповідно, призвело б до збільшення витрат на таку допомогу.
З огляду на вказані обставини, враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з якою інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивачів, а також те, що у задоволенні позову у цій справі було відмовлено, заява відповідача 1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме, з позивачів на користь відповідача 1 підлягає стягненню 200 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в рівних частинах, оскільки цей розмір судових витрат є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи. В іншій частині заява задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 задоволенню не підлягає, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/3242/18 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3242/18.
Повний текст постанови складено: 23.06.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді С.О. Алданова
Л.В. Кропивна