вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2020 р. Справа№ 911/2610/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2020 (повний текст рішення підписано 18.02.2020)
у справі №911/2610/19 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7
про зобов'язання укладення додаткової угоди до договору на постачання та споживання теплової енергії
У жовтні 2019 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 (надалі - відповідач) про зобов'язання укладення додаткової угоди до договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання та споживання теплової енергії №1610.
Рішенням Білоцерківської міської ради «Про списання з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №№ 1, 6, 7 багатокваритирних будинків» №2278-52-VII від 24.05.2018 вирішено списати багатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контор №№ 1, 6, 7. На виконання Рішення №2278-52-VII від 24.05.2018, Білоцерківська міська рада прийняла Рішення «Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках» від 27.12.2018 року №3202-63-VII. Додатком №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII визначено перелік нежитлових приміщень, які знаходяться в багатоквартирних будинках для постановки на баланс відповідача.
У зв'язку з прийняттям на баланс нежитлових приміщень відповідно до додатку №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII позивачем 26.09.2019 надіслано на адресу відповідача два примірника додаткової угоди №1610/ДУ до договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011 для підписання та скріплення печаткою відповідачем.
Однак, відповідач відмовився від укладання додаткового договору на теплопостачання приміщень визначених додатком №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що договір (додаткова угода) про надання послуг з постачання теплової енергії укладається між виконавцем та споживачем послуги, а відповідач не є споживачем вказаної послуги по спірним приміщенням. Крім того, рішенням міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII не встановлено спірний обов'язок відповідача.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.02.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2020 у справі №911/2610/19 та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №1610/ДУ до договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011. Крім того, у своїй заяві, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2610/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 поновлено скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 28.05.2020.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 04.02.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
До початку розгляду справи від позивача та відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено карантин.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у зв'язку з неявкою учасників справи та за клопотанням сторін, враховуючи першу неявку, розгляд справи відкладено на 04.06.2020.
До початку розгляду справи 02.06.2020 та 03.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду від учасників справи повторно надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено карантин, і пов'язані з цим обставини є поважною причиною для неявки в судове засідання.
У судове засідання 04.06.2020 представники Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, відповідачі повідомлялися належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє у задоволенні клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, заявниками не наведено суду обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, наведені у клопотаннях про відкладення причини неявки їх представників, колегія не вважає поважними, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідачів. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд, зокрема у своїх постановах від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19 та від 05.05.2020 у справі №911/1634/19.
Також, відхиляючи вказані клопотання, судом апеляційної інстанції враховано, що це не перша неявка представників позивача та відповідача та за їхніми клопотанням розгляд справи відкладався.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.10.2011 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 укладено договір про постачання та споживання теплової енергії №1610, відповідно до п. 1.1 предметом даного договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води.
Відповідно до п. 1.2 договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.
Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію згідно даних зазначених у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію у вигляді опалення - протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженнями Білоцерківського виконкому та підігріву води - протягом року згідно графіку затвердженого Білоцерківськім виконкомом (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 11.3 договору всі зміни і доповнення до Договору повинні бути зроблені у письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до рішення Білоцерківської міської ради №2278-52- VII від 24.05.2018, зокрема, вирішено: списати багатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор №1, №6, №7.
У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку наявні квартири та/або нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності (право власності зареєстроване), комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №1, №6, №7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради (п. 3.2 Рішення №2278-52- VII від 24.05.2018).
Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №1, №6, №7, продовжити надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до визначення управителя або прийняття співвласниками рішення щодо форми (способу) управління багатоквартирним будинком, забезпечити зберігання технічної документації на будинки, актів про списання багатоквартирних будинків з балансу та забезпечити їх подальшу передачу управителям, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків тощо відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 4 Рішення №2278-52- VII від 24.05.2018).
На виконання Рішення №2278-52-VII від 24.05.2018 Білоцерківською міською радою прийняте Рішенням №3202-63-VII від 27.12.2018 року «Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках» яким вирішено Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційним конторам №1, №6, №7, прийняти на свій баланс нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках згідно додатків 1, 2, 3.
Додатком №3 до Рішення №3202-63-VII від 27.12.2018 визначено перелік нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках для постановки на баланс комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №1 нежитлового приміщення, а саме: нежитлове приміщення у житловому будинку літ. "А-5" №80 по вул. І. Кожедуба, 119 площею 16,9 м2; нежитлове приміщення №161 по вул. І. Кожедуба, 155, площею 33,9 м2; нежитлове приміщення в житловому будинку літ. "А-9" №145 по вул. Раскової,60 площею 34,3 м2; нежитлове приміщення в житловому будинку літ. "А-9" №74а по вул. Героїв Курт, 45 площею 34,1 м2; нежитлове приміщення в житловому будинку літ. "А-9" №358 по вул. Героїв Курт, 45 площею 12,3 м2; нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку №108, по вул. Грибоєдова, 24 площею 112,9 м2; нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. "А-9" №457 по вул. Леваневського, 30 площею 34,8 м2; нежитлове примішення в житловому будинку літ. "А-9" №458 по вул. Леваневського, 30 площею 22,3 м2; нежитлове приміщення по вул. Леваневського, 30 площею 41,5 м2; нежитлове підвальне приміщення по вул. Митрофанова, 12/18 площею 1294,1 м2; нежитлове підвальне приміщення в багатоквартирному житловому будинку літ. "А-5" №120, по вул. Митрофанова, 13/16 площею 13,4 м2.
У зв'язку з прийняттям на баланс нежитлових приміщень відповідно до додатку №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (позивач) 26.09.2019 надіслано на адресу відповідача два примірника додаткової угоди №1610/ДУ до договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011 для підписання та скріплення печаткою Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №7.
Водночас, відповідач відмовився від укладання додаткового договору на теплопостачання приміщень визначених додатком №3 до рішення міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII.
Як зазначалось вище, заперечуючи проти позову відповідач вказував, що договір (додаткова угода) про надання послуг з постачання теплової енергії укладається між виконавцем та споживачем послуги, а відповідач не є споживачем вказаної послуги по спірним приміщенням, оскільки не є їх власником, не користується ними, та не отримує послугу для власних потреб. Крім того, Рішенням міської ради від 27.12.2018 року №3202-63-VII не встановлено спірний обов'язок відповідача, оскільки законодавством не передбачено, що сам факт перебування приміщення на балансі комунального підприємства покладає на таке підприємство обов'язок оплачувати послуги з постачання теплової енергії до такого приміщення.
Поряд з тим, відповідач зазначає, що він здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку відповідно до укладених договорів та за умови отримання плати за надані послуги. Оскільки відповідач взагалі не користується спірними приміщеннями (в тому числі не використовує з метою отримання прибутку) не є власником таких приміщень (який в силу вимог законодавства зобов'язаний утримувати належне йому майно) та не отримує при цьому відшкодування витрат на оплату комунальних послуг по спірним житловим приміщенням, то задоволення позовних вимог буде суперечити чинному законодавству, Статуту відповідача та принципам господарського розрахунку і самоокупності.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 908/581/18).
Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, у даній справі суду необхідно встановити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту права, викладений у позовній вимозі в частині зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору, способу захисту цивільного права, передбаченому законом, та відповідно чи підпадає він під примусове виконання обов'язку в натурі.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 укласти з Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» додаткову угоду №1610/ДУ до договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 №1610 про викладення додатку № 1 «Вхідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії» в редакції викладеній позивачем.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 648 ЦК України.
Так, відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. (Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов'язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Аналогічна позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18, від 30.01.2020 у справі № 905/887/19.
У постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі №6-110цс12, суд касаційної інстанції вказав, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статті 3, 6, 12-15, 20 Цивільного кодексу, статті 3 - 5 ЦПК України у редакції, що діяла до 15.12.2017) можна зробити висновок про те, що в разі невиконання відповідачем зобов'язання з укладення договору, який відповідає типовому договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Отже, з урахуванням того, що серед способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладання відповідних договорів), на переконання колегії суддів, права позивача на укладення договору підлягають захисту шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2020 у справі № 911/1746/18.
Однак, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
Разом з цим, як вірно вказав суд першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту у даній справі не призведе до захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог, такий спосіб захисту унеможливлює примусове виконання. Вказане свідчить про фактичну неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача на укладення додаткової угоди до договору на постачання та споживання теплової енергії №1610 від 01.10.2011 не призведе до захисту чи поновлення його порушеного права, а тому, судом правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Що стосується доводів скаржника, про те, що судом першої інстанції при розгляді справи у суді першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки судом не було вирішено клопотання позивача про залучення Білоцерківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2019 позивачем було подано до суду клопотання про залучення третьої особи (а.с.116).
Однак, судом першої інстанції, ані у судовому засіданні 13.02.2020, ані у судовому засіданні 04.02.2020 не було його розглянуто. З протоколів судових засідань, як і з їх звукозаписів не вбачається вирішення такого клопотання.
Разом з тим, вказане порушення норм процесуального права не призвело до прийняття невірного рішення у даній справі, оскільки, прийняте судом рішення у даній справі не впливає на права або обов'язки Білоцерківської міської ради. Місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача на укладення додаткової угоди не призведе до захисту чи поновлення його порушеного права.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції в частині порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому, виявлені порушення норм процесуального права не призвело до прийняття невірного рішення у даній справі, а тому враховуючи приписи ч.2 ст.277 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 04.02.2020, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 04.02.2020 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2020 у справі №911/2610/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2020 у справі №911/2610/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа».
4. Матеріали справи №911/2610/19 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 23.06.2020
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська