справа № 631/525/20
провадження № 2-а/631/30/20
про залишення позовної заяви без руху
25 червня 2020 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом голови правління Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Осадчої Альони Дмитрівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області засобами поштового зв'язку надійшов позов голови правління Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» Оседця Миколи Володимировича, від імені та в інтересах якого на підставі ордеру № 1014398 від 03 червня 2020 року діє адвокат Гуляєв Антон Володимирович, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Харківській області про накладення адміністративного стягнення №02-14/159 від 09 червня 2020 року.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований в даному випадку нормами Кодексу адміністративного судочинства України та подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які в цьому кодексі встановлені.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства , суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, які пред'являються до позовних заяв, встановлених статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, положення частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судові витрати за приписами частин 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Дослідивши позовну заяву та копії документів долучених до неї, судом було встановлено, що позивачем не надано до позову документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених розмірі та порядку або документу, який б підтверджував існування підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивач у позовній заяві посилається на статтю 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Крім того позивач вказує на правову позицію висловлену Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду в контексті справ з єдиним унікальним №165/1698/16-а від 20 лютого 2018 року (ЄДРСРУ № 72364520), з єдиним унікальним №444/346/17 від 13 березня 2018 року (ЄДРСРУ № 72696442) та з єдиним унікальним №461/4269/17 від 15 березня 2018 року (ЄДРСРУ 72790761).
Але, з цього слід зазначити, що органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються: (1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; (2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; (4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; (5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення кореспондуються положення підпункту 2 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7 - 93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір») державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Водночас, Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17 (провадження № 11 - 1287апп18) в якій зазначено, що з 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Таким чином, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Відповідно до положень статей 3 та 5 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590 - VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини 7 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладання адміністративного стягнення, є платниками судового збору.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі з єдиним унікальним № 543/775/17 (провадження № 11 - 1287апп18) зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статтей 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2 - 5 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Велика Палата Верховного Суду відступивши у своїй постанові від попереднього висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21 - 1410а16), вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
При цьому, відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 4 зазначеного вище Законусудовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання фізичною особою/фізичною особою - підприємцем до суду адміністративного позову не майнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 3 статті 1 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»).
Абзацом 3 статті 7 Закону України № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2102 гривні, а тому враховуючи положення пункту 3 частини 2 статті 1 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» позивач повинен сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 840 гривень 80 копійок
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позову немайнового характеру у сумі 840 гривень 80 копійок на рахунок № IBAN: UA 408999980313101206000020371, Отримувач: УК у Нововодолазькому районі, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37934670, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП- електронне адміністрування податку) , Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
З огляду на вищевикладене суддя вважає, що позовна заява голови правління Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Осадчої Альони Дмитрівни про визнання протиравною та скасування постанови про накладення адміністртивного стягнення підлягає залишенню без руху.
Позивачу необхідно у строк, визначений суддею, надати до суду докази на підтвердження сплати судового збору або документ, який би звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення.
Разом з тим, суд зазначає, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суду з прав людини в своєму рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02, пункт 27) зазначив що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95), про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, Кодекс адміністративного судочинства України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 12, 35, 160, 161, 169, 171, 241, 248, 257, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву голови правління Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Осадчої Альони Дмитрівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. У разі не усунення вищевказаних недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали направити позивачу по справі.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Т. М. Трояновська