Справа № 135/680/20
Провадження № 3/135/553/20
іменем України
24.06.2020 м. Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Ладижинського відділення поліції Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого керівником ВП «Тростянецький районний колгоспний ринок в м. Ладижині»,
за ч. 1 ст. 164 КУпАП,
До суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_1 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 06.06.2020 року серії АПР18 №726501 зазначено, що 06.06.2020 о 9 год. 20 хв., ОСОБА_1 порушив порядок господарської діяльності при цьому отримував грошові кошти з приватних підприємців за місця торгівлі на території Ладижинського міського ринку в межах паркану, а саме через контролерів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, підтримав письмові пояснення, подані по справі, згідно яких зазначив, що відокремлений підрозділ «Тростянецький районний колгоспний ринок в м. Ладижині» здійснює там господарську діяльність на законних підставах, що підтверджується власністю на будівлі та правом користування земельною ділянкою. ОСОБА_4 є його керiвником, кошти із підприємців він не збирав. В протоколi не вказані обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме в кого i в якій кількості було отримано грошові кошти громадянином ОСОБА_1 , як фізичною особою. Також, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з грубим порушенням Iнструкції. Зокрема, у протоколi зазначені неправильні відомості про місце його роботи, Тростянецький РКСП завідувач ринку. Відсутня адреса вчинення правопорушення, прізвища та адреси свідків, які могли б підтвердити обставини, вказані у протоколi. Не зазначені конкретні дiї особи. Протокол про адмiнiстративне правопорушення повинен мiстити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить їх правильну кваліфікацію та притягнення особи до вiдповiдальностi за належною статтею Кодексу. З фюрмулювання обставин правопорушення викладених у протоколi неможливо зробити висновок про те, яке саме порушення, передбачене диспозицією ст. 164 КУпАП вчинила особа. Не викладено дані, яким чином особа здійснювала господарську дiяльнiсть. Вiдсутня інформація про системність, регулярність та тривалість дiяльностi особи на яку складено протокол, отримання від такої дiяльностi прибутку. Немає жодних підтверджень відсутності у громадянина дозвільних документів (ліцензії), а також не долучено доказів, що особа не є керiвником юридичної особи чи приватним підприємцем.
Тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП, а тому просив закрити справу у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Біліченко Д.А. доповнили, що протокол складено на фізичну особу, при цьому зазначено, що ОСОБА_1 отримував кошти від підприємців через контролерів. Проте, ОСОБА_1 як фізична особа ніяких коштів не отримував. Контролери ринку збирали кошти за місце торгівлі, видавали відповідні чеки через касовий апарат, кошти здавались в касу підприємства. Також зазначили, що Тростянецька райспоживспілка, відокремленим підрозділом якої є ринок в м. Ладижині, має в постійному користуванні земельну ділянку, на якій розміщений ринок, також має у власності будівлі та споруди на цій земельній ділянці, а саме - м?ясний павільйон та туалет. Також зазначили, що практично на цю ж земельну ділянку заявляє претензії користування і Ладижинський міський ринок, однак, державний акт на право користування, на який вони посилаються, виданий пізніше, тобто в той час, коли ділянкою вже користувалась Тростянецька райспоживспілка.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Біліченка Д.А., суд дійшов наступних висновків.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП дає підстави стверджувати, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Згідно зі ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, безпосереднім об'єктом правопорушення є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.
Норма ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення.
Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не вказано конкретно, яку саме норму спеціального закону було ним порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП України.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №726501 зазначено, що 06.06.2020 о 9 год. 20 хв., ОСОБА_1 порушив порядок господарської діяльності при цьому отримував грошові кошти з приватних підприємців за місця торгівлі на території Ладижинського міського ринку в межах паркану, а саме через контролерів. Відомостей про свідків правопорушення не зазначено.
Разом з тим, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як фізична особа, отримував кошти від підприємців, чим здійснював господарську діяльність. При цьому до протоколу додано чек про отримання 06.06.2020 року 40 грн. за надання послуг ринку, чек виданий «ВП Тростянецький РКР РСС». Що додатково підтверджує те, що кошти за послуги ринку ОСОБА_1 особисто не отримував.
При цьому суд враховує, що у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України (далі- ГК), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно ч.1 ст.42 ГК видом господарської діяльності є підприємницька діяльність тобто самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що дії ОСОБА_1 , як фізичної особи, у даному випадку мають ознаки господарської діяльності, тобто були систематичними та мали на меті одержання ним прибутку. Оскільки протокол не містить відображення інших обставин, окрім подій 06.06.2020 року.
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, пояснення підприємців, директора КП «Ладижинський міський ринок» підтверджують те, що саме ВП «Тростянецький районний колгоспний ринок в м. Ладижині» а не ОСОБА_1 , як фізична особа, отримували кошти від надання послуг ринку в м. Ладижин.
Таким чином, враховуючи, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано вимог закону, не зазначено, які саме норми порушив ОСОБА_1 , у чому це виразилося, не викладено повно фактичних обставин правопорушення, указаний протокол не може бути взятий до уваги як належний доказ вчинення правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких i узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 вiд 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення вiд 18 січня 1978 року у справі «Iрландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП не доведена, оскільки по справі немає беззаперечних та безсумнівних доказів на підтвердження «поза розумним сумнівом» обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи суд тлумачить на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відображають усіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, викладену в протоколі, тому суд вважає за необхідне провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 164, 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.164 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя