2/130/419/2020
130/584/20
"24" червня 2020 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
із участю - секретаря Яковець К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_1 13.03.2020 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом із вимогами стягнення на її користь з ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 51087,35 грн., а також пені за прострочення в сумі 9030,30 грн. Позов обґрунтований тим, що від зареєстрованого із відповідачем шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. За виконавчим листом, виданим 09.11.2006 року № 2-1362 на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, присуджено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини доходів щомісячно, починаючи з 25.10.2006 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно розрахунків заборгованості, виданих 14.01.2020 року та 12.03.2020 року державним виконавцем Жмеринського міськрайонного відділу ДВС, заборгованість за травень-грудень 2019 року, січень-лютий 2020 року становить 51087,35 грн. Відповідач ухиляється від сплати аліментів. Сума заборгованості по аліментам боржником ОСОБА_2 не погашалася. Відповідач офіційно ніде не працює, але займається самостійним заробітком, від якого має відповідний дохід. Їй одній матеріально важко утримувати сина, для якого необхідно купувати продукти харчування, засоби гігієни, одяг, ліки в разі хвороби та інші необхідні речі. Вона працює кухарем в їдальні та отримує мінімальну заробітну плату, у зв'язку з чим перебуває в скрутному матеріальному становищі, а відповідач ухиляється від обов'язку утримання дитини. Між ними не досягнуто згоди щодо стягнення з відповідача заборгованості та пені по сплаті аліментів в позасудовому порядку. Зазначила, що позивач працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати заборгованість по аліментам, решти стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться (а.с.1-3).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі із призначенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторонами не подано заперечень щодо вказаного порядку розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 за наслідком вручення йому ухвали суду про відкриття провадження відзиву на позов не подав, будь-яких інших клопотань не представив.
Розглянувши доводи позовної заяви, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 відповідач в справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 сторони розірвали шлюб 30.08.2007 року, актовий запис №118 (а.с.8).
Згідно довідки квартального комітету "Київський" м.Жмеринка від 01.03.2020 року №5075 позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; до складу її сім'ї входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Відповідно до розрахунків від 12.03.2020 року та від 14.01.2020 року №2182, складених старшим державним виконавцем Жмеринського міськрайонного відділу ДВС Лавровою І.П., згідно виконавчого листа №2-1362, виданого Жмеринським міськрайонним судом 09.11.2006 року, заборгованість по аліментам, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 29.02.2020 року складає 51087,35 грн (а.с.11,12).
Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно положень ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
У відповідності до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України будь-яких обмежень періоду нарахування пені не встановлено, натомість визначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Згідно вимог ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, суд визнає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення на її користь з відповідача заборгованості по присудженим аліментам на утримання неповнолітньої дитини в сумі 51087,35 грн., оскільки даний цивільний обов'язок фактично вирішений раніше судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обчислення заборгованості по сплаті аліментів здійснено державним виконавцем в порядку їх примусового виконання. Натомість вказані позовні вимоги предметно не пов'язані з оспорюванням самого розміру заборгованості по аліментам, лише обчислення якого у відповідності до вимог закону належить до повноважень суду в разі незгоди боржника або стягувача щодо помилковості здійсненого державним виконавцем розрахунку. Ані стягувачем ОСОБА_1 , ані боржником ОСОБА_2 розраховану державним виконавцем суму заборгованості наразі не заперечено. Тому виконання даних аліментних зобов'язань за чинним рішенням суду не може визначатись іншим судовим рішенням в оспорюваний позивачем спосіб фактично повторного стягнення заборгованості по присудженим аліментам, виходячи з принципу неможливості одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності щодо одних і тих самих обов'язків боржника, заборона чого визначається вимогами ст.61 Конституції України. Відтак позов у цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.
Разом з тим, на думку суду позивач в межах своїх прав обгрунтовано вимагає від відповідача сплати неустойки (пені) за несвоєчасну виплату аліментів, тобто за прострочення відповідного грошового зобов'язання, встановленого відповідачу ОСОБА_2 рішенням суду, набрання законної сили яким та звернення його до примусового виконання визначають належну обізнаність боржника про таке його зобов'язання.
Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина, то у позивача, як стягувача аліментів, виникло право на стягнення з відповідача пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
Оспорювана позивачем пеня за прострочення сплати аліментів за період з травня 2019 року до лютого 2020 року включно, в загальній сумі 9030,36 грн. обрахована за формулою, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів, відповідний порядок якої визначений правовим висновком у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року в справі № 333/6020/16-ц.
Тому з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, в межах заявлених позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 9030,36 грн. за прострочення сплати аліментів за вказаний період, упродовж якого нараховані аліменти ні у якому розмірі не сплачувались божником за жоден місяць, враховуючи також, що вона не перевищує 100% обчисленої державним виконавцем заборгованості по аліментам, а відтак позов підлягає частковому задоволенню лише у даній частині вимог.
Оскільки при зверненні до суду позивач законом звільнена від сплати судового збору за предметом спору про стягнення аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 840,80 грн. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до мінімальної ставки судового збору на час пред'явлення позову щодо вимог майнового характеру, заявлених фізичною особою.
На підставі викладеного, керуючись ст.180, 195-197 СК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 80, 82, 84, 89, 141, 142, 223, 247, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , мешканки АДРЕСА_1 ) пеню за прострочення сплати аліментів в період з травня 2019 року до лютого 2020 року включно у розмірі 9030 (дев'ять тисяч тридцять) гривень 36 копійок.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина в сумі 51087 гривень 35 копійок - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок судового збору збору (рахунок отримувача UA568999980313141206000002854, отримувач коштів - УК у Жмерин.р/отг м.Жмеринка/ 22030101, код ЄДРПОУ 37755173, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, пункт 1.1.2.).
Рішення набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також включно під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Вернік В.М.