Справа № 826/6783/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
24 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" до Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Закарпатської області від 04 січня 2017 року №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску повністю.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Закарпатської області від 04 січня 2017 року №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
21.02.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про заміну Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області його правонаступником Головним управлінням державної податкової служби у Закарпатській області.
Порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви апелянта щодо заміни Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області на його правонаступника Головне управління державної податкової служби у Закарпатській області
01.04.2020 року у зв'язку з введенням карантинних заходів та за для протидії поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи було відкладено.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 04 січня 2017 року відповідачем було прийнято рішення №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Закарпатської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за період з 21.01.2014 року по 29.12.2016 року застосовано штраф у розмірі 189543,16 грн. та за вказаний період нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску 163631,09 грн.
Відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів було визначено наступні суми, що підлягають сплаті: січень 2014 року - 29433,43 грн. з терміном сплати до 20.02.2014 року; лютий 2014 року - 42577,95 грн. з терміном сплати до 20.03.2014 року; березень 2014 року - 44908,38 грн. з терміном сплати до 22.04.2014 року; квітень 2014 року - 42312,02 грн. з терміном сплати до 20.05.2014 року; травень 2014 року - 49228,73 грн. з терміном сплати до 20.06.2014 року; червень 2014 року-47085,86 грн. з терміном сплати до 20.07.2014 року; липень 2014 року - 41179,18 грн. з терміном сплати до 20.08.2014 року; серпень 2014 року - 42324,29 грн. з терміном сплати до 22.09.2014 року; вересень 2014 року - 44102,37 грн. з терміном сплати до 20.10.2014 року; жовтень 2014 року-41 189,63 грн. з терміном сплати до 20.11.2014 року; листопад 2014 року - 40536,56 грн. з терміном сплати до 22.12.2014 року; грудень 2014 року - 51407,69 грн. з терміном сплати до 20.01.2015 року; січень 2015 року - 40914,82 грн. з терміном сплати до 20.02.2015 року; лютий 2015 року - 49300,23 грн. з терміном сплати до 20.03.2015 року; березень 2015 року - 47838,98 грн. з терміном сплати до 20.04.2015 року; квітень 2015 року - 56513,34 грн. з терміном сплати до 20.05.2015 року; травень 2015 року - 79936,67 грн. з терміном сплати до 22.06.2015 року; червень 2015 року - 60830,89 грн. з терміном сплати до 20.07.2015 року; липень 2015 року - 63642,21 грн. з терміном сплати до 16.09.2015 року; серпень 2015 року - 62877,67 грн. з терміном сплати до 21.09.2015 року; вересень 2015 року - 53216,12 грн. з терміном сплати до 20.10.2015 року; жовтень 2015 року - 52766,49 грн. з терміном сплати до 20.11.2015 року; листопад 2015 року - 56910,65 грн. з терміном сплати до 21.12.2015 року; грудень 2015 року - 55860,81 грн. з терміном сплати до 20.01.2016 року; січень 2016 року - 19884,62 грн. з терміном сплати до 22.02.2016 року; лютий 2016 року - звіт не подано; березень 2016 року - 18085,40 грн. з терміном сплати до 21.04.2016 року; квітень 2016 року - 7382,02 грн. з терміном сплати до 20.05.2016 року; травень 2016 року - звіт не подано; червень 2016 року - 10578,21 грн. з терміном сплати 09.08.2016 року; липень 2016 року 3604,40 грн. з терміном сплати до 22.08.2016 року; серпень 2016 року-6594,77 грн. з терміном сплати до 20.09.2016 року; вересень 2016 року - 8111,06 грн. з терміном сплати до 20.10.2016 року; жовтень 2016 року - 8364,07 грн. з терміном сплати до 21.11.2016 року; листопад 2016 року - 8720,99 грн. з терміном сплати до 20.12.2016 року.
Вказане рішення Ужгородської ОДПІ від 04.01.2017 року №0000111302 вручено Закарпатській регіональній Філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 26 січня 2017 року.
Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Закарпатській області зі скаргою від 03.02.2017 року №5/495 (вхідний №9/С/10 від 14.02.2017 року), яка рішенням від 10.03.2017 року № 662/10/07-16-10-01-45 була залишена без розгляду, у зв'язку з порушенням 10-ти денного строку подання скарги, встановленого ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.3 розділу II Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладання штрафу.
В подальшому ДП «Центр державного земельного кадастру» було подано до Фіскальної служби України повторну скаргу, однак рішенням від 20.04.2017 року № 8345/9/99-99-11-02-02-25 скарга позивача була також залишена без розгляду, у зв'язку із тим, що первинна скарга була залишена без розгляду та відповідно повторна скарга не підлягає у такому випадку до розгляду.
Позивач, не погоджуючись з рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Закарпатської області від 04 січня 2017 року №0000111302, звернувся з даним позовом до суду.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні жодні докази щодо погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, що є порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, суд зазначив, що справа не містить доказів того, що контролюючий орган звертався до Центру ДЗК із вимогою про стягнення недоїмки, до звернення із вимогою про стягнення зазначених штрафу і пені, а також доказів того, що оскаржуване рішення приймалось за результатами перевірки.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі-Закон №2464-VI).
Згідно ч. 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI під недоїмкою розуміється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч.2 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону №2464-VI).
Поряд з цим, положеннями частини другої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта статті 25 Закону № 2464-VI).
Вказані положення Закону кореспондуються також із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфіну № 449 від 20 квітня 2015 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція).
У пункті 3 розділу VI Інструкції зазначено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відповідно до вимог пункту 1 розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції визначено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Отже передумовою нарахування штрафів та пені є надсилання вимоги про сплату недоїмки.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2020 року у справі № 826/18531/16 зазначив, що під час розгляду справи щодо оскарження рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суду важливо встановити всі фактичні обставини по справі, а саме наявність суми недоїмки, строк її виникнення, складові та розрахунок, наявність вимог про сплату недоїмки, розрахунок пені та штрафних санкцій.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частин першої-третьої статті 90 вказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів того, що контролюючий орган звертався до Центру ДЗК із вимогою про стягнення недоїмки, до звернення із вимогою про стягнення зазначених штрафу і пені.
Колегія суддів зазначає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно п. 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль -система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється, виключно шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
В даному випадку обчислення контролюючим органом пені/штрафу можливе лише за результатами податкового контролю у вигляді перевірок з дотриманням відповідної процедури, передбаченої ПК України.
Проте, жодних доказів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення приймалось за результатами перевірки, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як свідчать матеріали справи позов подано в межах строку передбаченого ст. 56 ПК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В.Федотов
Є.І.Мєзєнцев