Справа № 320/5540/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач:Шурко О.І.
23 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Ганечко О.М., Василенко Я.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (правонаступник - Київська митниця Держмитслужби), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110021/2 від 15 квітня 2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час здійснення процедури контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту) та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2018 року між Ihya Tekstil Tasmaclik Gida San.Tic.Ltd.Sti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (надалі - «Продавець»), та позивачем був укладений Договір купівлі-продажу №003СТ/2018 від 01 серпня 2018 року (надалі - «Договір»), відповідно до якого Продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 та 4.2 Договору Продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість Товару може змінюватися згідно з додатками до Договору, які є невід'ємною частиною Договору, якщо інше не передбачено цим Договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього Договору.
Сторони домовилися, що в ціну Товару включаються також його вартість, упаковка й маркування, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього Договору.
Продавець і позивач погодили, що Товар продається за ціною за умови, що він є стоковим, в 3,00 долара США за 1 (один) кг, якщо інша ціна не передбачена відповідним додатком до цього Договору.
Оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього Договору.
Оплата за Товар буде проводитися шляхом оплати позивачем виставленого Продавцем інвойсу на Товар.
22 лютого 2019 року Продавець та Позивач уклали Додаток №14 до Договору.
Відповідно до п. 1 Додатку Продавець продав позивачу тканину виробництва Турецької Республіки (надалі - «Товар»),
Загальна вартість Товару згідно з п.п. 1-3 Додатку та Інвойсу №089299 від 25 лютого 2019 року (надалі - «Інвойс») склала 56 324,16 долари США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Стамбул, Турецька Республіка, що підтверджується зокрема, п.п. 2.1 та 3.1 Додатку, у яких міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому зазначені умови поставки Товару, а саме: EXW м. Стамбул, Турецька Республіка.
14 березня 2019 року позивач з метою переміщення Товару через митний кордон України подав до Одеської митниці ДФС попередню Митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/20 J 9/912930.
19 березня 2019 року Одеська митниця ДФС провела митний огляд Товару за Митною декларацією 912930 та склала Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/1553, яким підтвердила те, що Товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканини, та Акт про взяття проб (зразків) товарів №283.
20 березня 2019 року позивач подав до Київської митниці ДФС тимчасову Митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/404998, у графах 31 якої позивачем був зазначений Товар.
Відповідно до граф 20, 22 Митної декларації 404998 загальна вартість Товару складає 56 324,16 долари США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Стамбул, Турецька Республіка.
Позивач здійснив перевезення (оплатив фрахт) та навантаження Товару з території Турецької Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 30 772,28 грн.
Таким чином, заявлена позивачем загальна митна вартість Товару в гривневому еквіваленті станом на 20 березня 2019 року склала 1560583,21 грн.
20 березня 2019 року відповідач склав за Митною декларацією 404998 Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 125110/2019/404998, яким підтвердив те, що Товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканини.
Позивач при поданні Митної декларації 404998 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Договору, Додатку, Інвойсу, Договору про транспортно-експедиційне обслуговування №130818-Д від 13 серпня 2018 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Олимп A.C.» (надалі - «Перевізник»), та Рахунку-фактури №СФ-000962 від 20 березня 2019 року, виставленого Перевізником.
Під час здійснення процедури контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів відповідачем встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
-в інвойсі від 22.02.2019 №089299 зазначено, що трикотажне полотно є 4-5 сорту, сток, також це зазначено в п.1 доповнення 14 до договору від 01.08.2018 №003СТ/2018. Товар стоковий, тобто залежалий на складі, нереалізований в період попиту, або такий, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні, відсутній також прайс-лист. Зазначене, не дає можливості упевнитися в істинності або точності відомостей в документах, поданих до митного оформлення;
-в коносаметні зазначений перевізник «Тyholt», в CMR- «LLC Те...», тоді як для підтвердження вартості транспортних витрат, як складової митної вартості, надано довідку, рахунок та договір від «Олімп». Наданий рахунок на перевезення «Олімп» від 20.03.2019 № СФ-000962 не можна ідентифікувати з даною поставкою, в ньому відсутнє будь яке посилання на договір перевезення чи транспортні документи. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599:
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;
- рахунок-фактура (інвойс) на щодо транспортно-експедеційних послуг;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
20 березня 2019 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 404998 (надалі - «Запит»).
У своєму Запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюванйх товарів (договору між перевізниками, рахунку, заявки, акту виконаних робіт, банківських документів тощо);
2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) виписки з бухгалтерської документації;
б) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
21березня 2019 року позивач у відповідь на Запит надав відповідачу Листа №2103/19-02 від 21 березня 2019 року.
Так, зокрема, у вказаному Листі позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - Позивач надав Відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000962 від 20 березня 2019 року, складеного між Позивачем та Перевізником.
2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - Позивач звернув увагу Відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання Листа 1 будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) Продавця щодо Товару. Окрему увагу Відповідача позивач звернув на те, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;
3) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію Експортної декларації №19343100ЕХ046103 від 25 лютого 2019 року;
4) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання Листа 1 будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість Товару, адже сам Товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як знаходився в зоні митного контролю Відповідача, не був випущеним у вільний обіг та був неоплаченим;
5) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 4 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість Товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: Митної декларації ІМ40ДЕ №ПА125110/2018/421739 від 07 листопада 2018 року (надалі - «Митна декларація 421739»); Інвойсу №РУБ2018493 від 13 жовтня 2018 року, виставленого Продавцем; Видаткової накладної №СТВ-007011 від 07 листопада 2018 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; Податкової накладної №29 від 07 листопада 2018 року, складеної позивачем.
6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання Листа 1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності;
7) лист-підтвердження продавця товару - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркушах фотокопію Листа Продавця №РУ820190321-01/А від 21 березня 2019 року та його Перекладу з англійської на українську мову.
Позивач звернув увагу відповідача, що в Листі №РУ820190321-01/А від 21 березня 2019 року міститься підтвердження Продавця, що Товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканин, що окрім Інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації Товару.
22 березня 2019 року відповідач направив позивачу Повідомлення №2аеа4ее0-62і9-4899-аЬ30-5а53АзЈ4а5ес1 про проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.
22 березня 2019 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 125000/2019/000276/2, яким застосував резервний метод для визначення митної вартості Товару.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів від від 15 квітня 2019 року №UА125110/2019/110021/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, а тому у нього, під час прийняття вказаного рішення, не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).
В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.
Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Так, апелянтом зазначено, що в інвойсі від 22.02.2019 №089299 зазначено, що трикотажне полотно є 4-5 сорту, сток, також це зазначено в п.1 доповнення 14 до договору від 01.08.2018 №ООЗСТ/2О18. Товар стоковий, тобто залежалий на складі, нереалізований в період попиту, або такий, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні, відсутній також прайс-лист. Зазначене, не дає можливості упевнитися в істинності або точності відомостей в документах, поданих до митного оформлення;
Колегія суддів зауважує, що в компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару. У даному випадку, контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар в залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401.
Крім того, з приводу посилань апелянта на відсутність документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах та договорах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Відтак, наявність таких розбіжностей не може свідчити про неправильне визначення позивачем митної вартості товару, оскільки як в самому договорі (додатках до нього) та інших первинних документах за угодою, про це зазначається обома сторонами.
Водночас, посилання апелянта на відсутність прайс-листа є безпідставним, оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно з загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на неналежно оформлення поданого декларантом прайс-листа, як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним.
Також, апелянт зазначає, що в коносаменті зазначений перевізник «Tyholt», в CMR- «LLC Те.....», тоді як для підтвердження вартості транспортних витрат, як складової митної вартості, надано довідку, рахунок та договір від «Олімп». Наданий рахунок на перевезення «Олімп» від 20.03.2019 № СФ-000962 не можна ідентифікувати з даною поставкою, оскільки в ньому відсутнє будь яке посилання на договір перевезення чи транспортні документи.
Втім, як вбачається з пояснень позивача, відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 Додатку товар відвантажується на умовах EXW м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010). Вантажовідправником Товару є Sefik Unsal Tekstil Ins. San. Ve Tic. Ltd. Sti. (надалі - «Вантажовідправник»).
Вантажоодержувачем є позивач або інші організації за погодженням сторін. Продавець та позивач в Додатку узгодили, що позивач буде нести витрати, пов'язані з транспортуванням спірного товару до митної території України (порту м. Одеси, Україна) після його отримання позивачем або уповноваженою ним особою від представника Продавця - Вантажовідправника.
Відповідно до Коносаменту, виданого компанією UAB «Tyholt», остання отримала товар від Вантажовідправника в порту м. Стамбула, Турецька Республіка, на підтвердження чого видала вищезазначений Коносамент. Товар був прийнятий для його подальшого перевезення та передання позивачу, а вартість перевезення товару (фрахту) повинен сплатити від імені позвиача Перевізник.
Також, позивач перерахував (компенсував) Перевізнику розмір фрахту (фактично понесених витрат, пов'язаних із доставкою спірного товару до місця ввезення на митну територію України та витрат щодо організації перевезення спірного товару по території Турецької Республіки в розмірі 30772,28 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000962 від 20 березня 2019 року, складеним між Перевізником та Позивачем (надалі - «Акт наданих послуг»), а також Рахунком-фактурою,
При цьому, слушними є твердження позивача, що вищезазначена CMR (транспортна накладна) стосується перевезення товару позивача вже на митній території України (тому такі витрати й не повинні включатися до митної вартості товару) та не стосується перевезення товару морем з порту м. Стамбула, Турецька Республіка до порту м. Одеси, Україна. При цьому, зобов'язання перевізника (компанії UAB «Tyholt») перед позивачем були виконані при поставці спірного товару до митної території України. Для подальшого транспортування спірного товару позивача по території України був залучений інший перевізник (ТОВ «Текстранс»), відтак, вишезазначена CMR видана іншим перевізником.
Так, в апеляційній скарзі митний орган зазначив про явну невідповідність вимогам ч. 3 ст. 53 МК України стосовно твердження суду, що митний орган зобов'язаний вказати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірити тощо.
Втім, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.
Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Натомість, апелянт у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів лише зазначив номери та дати митних декларацій, використаних ним, як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару позивача.
Також, апелянт не навів жодних пояснень щодо вчинених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Також, з метою перевірки достовірності розрахунку декларантом рівня митної вартості товару відповідачем направлено позивачу вимогу (запит) про надання додаткових документів: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) на щодо транспортно-експедеційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
21 березня 2019 року позивач у відповідь на запит надіслав відповідачу Листа №2103/19-02 з наступними документами: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000962 від 20 березня 2019 року, експортну декларацію №19343100ЕХ046103 від 25 лютого 2019 року, документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №ПА125110/2018/421739 від 07 листопада 2018 року; інвойсу №РУБ2018493 від 13 жовтня 2018 року, виставленого Продавцем; видаткової накладної №СТВ-007011 від 07 листопада 2018 року; податкової накладної №29 від 07 листопада 2018 року, складеної позивачем; лист Продавця №РУ820190321-01/А від 21 березня 2019 року та його перекладу з англійської на українську мову.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що зазначені вище документи належно підтверджують митну вартість товару відповідно до чинного законодавства України, а надані докази містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, які піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Під час апеляційного розгляду справи, апелянтом не вказано переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Вказане в сукупності свідчить про обґрунтованість аргументів суду першої інстанції, який дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару №UА125110/2019/110021/2 від 15 квітня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів оцінюючи обґрунтованість доводів апелянта звертає увагу на те, що останнім під час апеляційного розгляду справи належно не аргументовано сумніви щодо заявленої митної вартості імпортованих позивачем товарів, позаяк, зазначені апелянтом розбіжності не дають підстав для сумніву в обґрунтованості визначення ціни товару за ціною договору.
Відтак, враховуючи нормативне регулювання даних правовідносин та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до пункту першого ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.