Справа № 580/3784/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
23 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенко Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за період із 01.03.2016 по 30.10.2019 у розмірі 3164 грн. 29 коп.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, нормативне регулювання Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 року № 159, не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачають компенсацію втрати частини доходів позивача у зв'язку з порушенням строків їх виплат відповідачем на суму 3164,29 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на посаді інспектора роти № 5 батальйону (УПП в м. Черкаси) УПП в Черкаській області ДПП з 01.03.2016 по 16.07.2018 рр. (в званні рядовий - 01.03.2016 - 30.06.2016 рр.; лейтенанта поліції- 30.06.2016-16.07.2018 рр.).
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.07.2018 № 666 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора роти №5 батальйону звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 («за власним бажанням») ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» з 16.07.2018.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4101/18 позов задоволено частково: стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченні у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 16.07.2018 в сумі 7438 грн 39 коп.; стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2718 грн 85 коп.; стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України частину невиплаченого посадового окладу з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 280 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 19.06.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 16.07.2018 по 31.07.2018 на користь ОСОБА_1 в сумі - 3983 грн. 55 коп.; винесено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 16.07.2018 по 31.07.2018 на користь ОСОБА_1 в сумі - 3983 грн. 55 коп.; в іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - залишено без змін.
Рішення суду у справі №2340/4101/18 набрало законної сили 19.06.2019.
На виконання виконавчих листів Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №2340/4101/18, з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача 04.09.2019 проведено повністю примусове списання коштів в сумі 14420,79 грн по КЕКВ 2112, та в сумі 10,00 по КЕКВ 2800. Вказані обставини підтверджуються Повідомленням ГУ ДКСУ у Київській області від 06.09.2019 №7-06/5283 про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальними ордерами №790, №793, №794, №795, №796 від 03.09.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 в адміністративній справі №580/2037/19 визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не врахування доплати за службу в нічний час для розрахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення на день вибуття у відпустку за періоди: з 15.07.2016 до 29.07.2016, з 15.10.2016 до 29.10.2016, з 01.01.2017 до 17.01.2017, з 15.07.2017 до 29.07.2017, з 04.01.2018 до 19.01.2018, - на суму 1540,00грн.; стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за відбуття його у відпустку у вказаному періоді в загальній сумі 1540,00 грн.
Рішення суду у справі №580/2037/19 набрало законної сили 03.09.2019.
На виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 у справі №580/2037/19, з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача 30.10.2019 проведено повністю примусове списання коштів в сумі 1540,00 грн по КЕКВ 2112. Вказані обставини підтверджуються Повідомленням ГУ ДКСУ у Київській області від 01.11.2019 №7-06/6516 про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальним ордером №993 від 29.10.2019.
08.11.2019 позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 4400,00 грн.
Відповідачем не надано відповідь на вказану заяву.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що нарахування та виплата належних позивачу сум проведено відповідачем із затримкою більш ніж один місяць з моменту набрання рішенням суду законної сили у справі №2340/4101/18 та у справі №580/2037/19.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - Департаментом патрульної поліції) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
У постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Тобто, коли суми нараховуються рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та виплати вказаних доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 року у справі №523/1124/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4101/18 про стягнення доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення, частини невиплаченого посадового окладу, середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення, набрало законної сили 19.06.2019. На виконання вищевказаного рішення суду, 04.09.2019 з відповідача на користь позивача здійснено примусове списання коштів в сумі 14420,79 грн.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №580/2037/19 про стягнення грошового забезпечення за відбуття у відпустку набрало законної сили 03.09.2019. На виконання зазначеного рішення суду, 30.10.2019 з відповідача на користь позивача здійснено примусове списання коштів в сумі 1540,00 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в обох випадках нарахування та виплата належних позивачу сум проведено із затримкою більш ніж один місяць з моменту набрання рішенням суду законної сили у справі №2340/4101/18 та у справі №580/2037/19.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідками розгляду доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем допущено порушення встановленого строку виплати грошового забезпечення, тому у позивача є право на отримання компенсації втрати частини доходу.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, доводами відзиву на апеляційну скаргу, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Ганечко О.М.
Василенко Я.М.