Справа № 320/4398/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.
17 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003834001 від 11 квітня 2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21 листопада 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).
28 грудня 2018 року відповідачем видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, місце здійснення торгівельної діяльності: 09635, Київська область, Рокитнянський район, с. Ольшаниця, вул. Лісова, (кафе-магазин), строк дії ліцензії - з 8 січня 2019 року по 8 січня 2020 року.
20 лютого 2019 року відповідачем винесено наказ № 346 “Про проведення фактичної перевірки”, з яким фактичній перевірці підлягає суб'єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса об'єкта перевірки - АДРЕСА_2 , (кафе-магазин), дата початку перевірки - 13 березня 2019 року. На підставі цього наказу відповідачем винесено направлення на перевірку від 12 березня 2019 року № 341 та № 342, тривалість фактичної перевірки позивача становить 10 робочих днів.
Зазначені документи вручено позивачу 12 березня 2019 року о 15 год. 00 хв.
Перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації пляшки напою плодово-ягідного збродженого “Горобина Добра” об'ємом 0,5 л, міцністю 14 % об., виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський винзавод” по ціні 58 грн. 50 коп., термін придатності 30 місяців, дата виготовлення 21 лютого 2014 р., яка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка 16 ААБЇ 01228 02/14 1,883 грн. Відповідно до наявного маркування на пляшці - алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання.
13 березня 2019 року відповідачем складено Акт фактичної перевірки № 105/10-36-40-00-10/2070116861 “Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції”, за висновками якого позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями).
Акт перевірки отримано позивачем 23 березня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
11 квітня 2019 року відповідачем на підставі акта перевірки від 13 березня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010284001, яким встановлено порушення ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів”. У зв'язку з цим та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацу 16 частини 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів” застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000 грн.
Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0003834001 від 11 квітня 2019 року.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями).
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до положень цієї статті у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Підпунктом 14.1.107 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з підп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
За приписами підп. 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
У відповідності до п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
За п. 226.9 вказаної статті вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Як зазначено в п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення № 1251), вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Згідно з п. 226.11 ст. 226 ПК України зберігання немаркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.
Отже, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251.
Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000,00 гривень.
Таким чином, склад правопорушення, за яке Законом №481/95-ВР передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Випадки, коли алкогольні напої та тютюнові вироби вважаються немаркованими, перелічені п. 226.9 ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251.
Як убачається з матеріалів справи, податковий орган застосував до ОСОБА_1 фінансові санкції на підставі абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, яку податковий орган визнає недійсною або маркою невстановленого зразка.
Колегія суддів зауважує, що марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою. Зразок (форма) такої марки завжди офіційно встановлюється уповноваженим органом державної влади.
При цьому, наявність на алкогольному напої марки акцизного податку попереднього зразка за жодних обставин не може ототожнюватися з тим, що такий алкогольний напій є немаркованим, адже це не відповідає ознакам, наведеним у п. 226.9 ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку.
Виходячи з наведеного, зберігання позивачем алкогольного напою з акцизною маркою попереднього зразка, термін споживання якого закінчився, не може вважатися тотожним зберіганню немаркованої акцизної продукції, за яке передбачена відповідальність абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 березня 2019 року у справі № 816/1314/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 816/1315/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 810/3903/16 та від 28 травня 2020 року у справі № 810/82/17.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2500 грн. 00 коп., колегія зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом Якименком Олегом Васильовичем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 55/19 про надання правничої допомоги адвокатом від 22 квітня 2019 року. Відповідно до п. 3.1 цього договору за послуги по надання правової допомоги, а саме: підготування позовної заяви до ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 2500 грн. 00 коп.
На підтвердження факту надання та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано Акт № 55/19 виконаних робіт від 22 квітня 2019 року до договору про надання правової допомоги адвокатом. Відповідно до цього Акту виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі: надання консультації; підготування позовної заяви до ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Крім того, на підтвердження понесення виплат позивачем додано дублікат квитанції № 55/19 від 22 квітня 2019 р. про сплату витрат на надання правничої допомоги (гонорару) адвокатом на суму 2500 грн. 00 коп.
Апелянт з приводу витрат на професійну правничу допомогу жодних заперечень чи зауважень не зазначив.
Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що клопотання позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу правомірно задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.
Повний текст постанови виготовлено 22.06.2020.