П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3067/20
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - Березанського Костянтина ОСОБА_1 та представника апелянта - Литвинчук Тетяни Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІЕС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІЕС» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС) про: визнання протиправними дій службових осіб ДПС, які полягають у проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2020 року №0000560402; 0000570402; зобов'язання ДПС внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування розмірі 45459513 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ зазначало, що відповідачем призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки без попереднього проведення камеральної перевірки. Крім того ТОВ зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. ТОВ зазначено про наявність відповідних первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «МПО РІТЕЙЛ», ТОВ «ЛІМО СОФТ», ТОВ «СКАЙ ЕКС», ТОВ «ЮНІАЛ ПРО». Крім того, ТОВ зазначило про хибність висновків відповідача про відсутність власних чи орендованих складських приміщень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року позов було задоволено частково, суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2020 року №0000560402 та №0000570402; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ДПС подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ зареєстроване та перебуває на обліку в ДПС як платник податків.
19 лютого 2020 року ТОВ подало до ДПС декларацію з податку на додану вартість №9029325959 за січень 2020 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 45459513,00 грн..
20 березня 2020 року ДПС видало наказ №1274, яким на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України та згідно доповідної записки начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ДПС Пархоменка С. від 16 березня 2020 року №89/11/15-32-04-02-11 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за січень 2020 року, тривалістю 5 робочих днів з 23 березня 2020 року.
На підставі направлень від 20 березня 2020 року, наказу від 20 березня 2020 року №1274, в період з 23 березня 2020 року по 27 березня 2020 року співробітники ДПС провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ.
За результатами цієї перевірки 03 квітня 2020 року ДПС склало акт №386/15-32-04-02/43366107 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень, та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за січень 2020 року.
В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.14 ст. 201 ПК України, а саме підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що призвело до завищення від'ємного значення (р.19 декларації з ПДВ) з ПДВ за січень 2020 року у розмірі 46189879 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2020 року) у розмірі 45459513 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітною (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за січень 2020 року у сумі 730366 грн..
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що під час перевірки позивач не надав необхідних первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності.
За наслідками перевірки ТОВ на підставі акту перевірки від 03 квітня 2020 року №386/15-32-04-02/43366107 відповідно до зазначених порушень ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 27 квітня 2020 року N 0000560402, яким позивачеві за порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за січень 2020 року на 45459513 грн.;
- від 27 квітня 2020 року N 0000570402, яким позивачеві за порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 ПК України зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітною (податкового) періоду за січень 2020 року у сумі 730366 грн.
Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень та проведення перевірки і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення щодо задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПС про порушення ТОВ п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 4.1, 44.6 ст.44, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення (р.19 декларації з ПДВ) з ПДВ за січень 2020 року у розмірі 46189879 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2020 року) у розмірі 45459513 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітною (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за січень 2020 року у сумі 730366 грн., є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки здійснені контролюючим органом без аналізу первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.
Положеннями статті 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Так, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався на ту обставину, що в ході проведення перевірки оригінали первинних документів, які є підставою для нарахування від'ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за січень 2020 року, посадовими/уповноваженими особами TOB не надано.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статті 83 ПК України, якою передбачено перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та з урахуванням не надання відповідної первинної документації (що підтверджується сторонами) позивачем ДПС, у відповідача були відсутні як правові, так і фактичні підстави та можливості для висновків про завищення від'ємного значення з ПДВ та завищення суми бюджетного відшкодування.
Стосовно самого факту не надання документації ТОВ було зазначено, що підприємством було 16 березня 2020 року втрачено документи фінансово-господарської діяльності за період з листопада 2019 року, про що було повідомлено правоохоронні органи, що підтверджується листом Приморського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.05.2020 року № 36/ЕО-14495.
Положеннями ст.44 ПК України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання положень ст.44 ПК України ТОВ 16 березня 2020 року звернулось із листом до ДПС, в якому повідомило про втрату первинних документів із наданням відповідних доказів (заява до Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області).
Крім того, 24 червня 2020 року в судовому засіданні під час апеляційного провадження представником ДПС було зазначено про сповіщення позивачем податкового органу про втрату документів саме до проведення перевірки, що свідчить про дотримання ТОВ процедури, передбаченої при втраті документів, та безпідставності дій ДПС по продовженню проведення перевірки, а не перенесення термінів її проведення до дати відновлення та надання документів.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання ДПС на порушення ТОВ процедури при втраті документів, передбаченої Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.6.10 якою визначено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
З урахуванням вимог вказаного Положення ДПС зазначено, що ТОВ не було створено комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення та не складено за результатом такого встановлення відповідного акту, а тому факт втрати ТОВ первинних документів не може бути прийнятий до уваги.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.1 вказаного Положення, це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що в переліку засновників (учасників) ТОВ, у тому числі частки кожного із засновників (учасників) зазначено лише ОСОБА_2 ; розмір внеску до статутного фонду 600000.00 грн..
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що представником позивача зазначено, а ДПС не спростовано, що діяльність ТОВ не фінансується за рахунок коштів бюджету, колегія суддів вважає норми вказаного Положення такими, що не розповсюджують своєї дії на дані спірні правовідносини, зокрема, в частині регламентації дій ТОВ при втраті документів.
Також, відповідно до 20.1.9 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Так, на підставі вказаних положень, відповідачем було направлено ТОВ листа від 23 березня 2020 року з вимогою призначити інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та залучити відповідних посадових осіб ДПС до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів.
У відповідь на вказаний запит ДПС в рамках проведення перевірки позивач повідомив, що підприємство має у користуванні складське приміщення площею 1480 кв. м. за адресою: м.Одеса, вул.Новікова, 5. На підтвердження цього факту підприємством було додано до листа копію договору суборенди вказаного складського приміщення та повідомлено про готовність надати його для обстеження контролюючому органу.
Водночас, згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінет Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
В зв'язку з цими обставинами ТОВ повідомило ДПС, що на момент проведення перевірки з метою запобігання поширенню на території Одеської області коронавірусу COVID-19, з метою захисту уникнення ризику нанесення шкоди життю та здоров'ю людей та порушення норм чинного законодавства не вбачається за можливе проведення обстеження складського приміщення ТОВ на складському комплексі.
Позивач зазначає, що щоб не створювати ситуацію, яка буде загрожувати життю та здоров'ю співробітників підприємства та службових осіб контролюючого органу і не наражати їх на небезпеку, директором підприємства повідомлено про готовність сприяти контролюючому органу у питанні проведення інвентаризації, але лише після закінчення карантинного терміну, адже діяльність контролюючих органів першочергово спрямована на забезпечення захисту життя і здоров'я людей, а не навпаки.
З наведенного вбачається, що податковий орган спільно з позивачем не провів інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, що також свідчить про відсутність у ДПС підстав для висновку про неправомірність формування ТОВ податкового кредиту.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що наявність товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ підтверджується відомостями обліку залишків матеріалів на складі за січень 2020 року №1 та №2, які оформлялись підприємством після надходження товару на склад.
Також матеріали справи не містять, а ДПС не надано жодних доказів реагування контролюючого органу на вказані дії (бездіяльність) ТОВ щодо не проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, в той час як положеннями ст.94.2.8 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Додатково колегія суддів зазначає, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей на складі може свідчити лише про наявність (внаслідок придбання) або відсутність (внаслідок продажу) відповідних товарів на складі та не пояснює попередні господарські операції позивача з постачальниками, за результатами яких було сформовано податковий кредит, та які (операції) і підлягають дослідженню в межах даних спірних правовідносин.
Стосовно правомірності формування самого податкового кредиту, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.3 акту перевірки причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є: залишки власно імпортованих та придбаних на митній території ТМЦ широкого асортименту (одяг верхній чоловічий, взуття в асортименті та інше), тобто податковий кредит сформовано умовно за двома групами операцій, а саме: придбання товару на митній території України та імпортування з Китаю.
Так, відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Положеннями ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ст.187.8 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
З матеріалів справи, зокрема митних декларацій та платіжних доручень (отримувач - Державна митна служба України, призначення платежу - оплата за митне оформлення, т.1 а.с.133-250 та т.2 а.с.1-180) вбачається, а ДПС не спростовано, що ТОВ при здійснені імпорту товарів виконало всі необхідні митні формальності та сплатило податкові зобов'язання з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, що свідчить про наявність правових підстав для віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту.
Також з матеріалів справи вбачається, що в січні 2020 року на підставі договорів поставки ТОВ «ГРАВІЕС» з ТОВ «МПО РІТЕЙЛ» № 1/15-МПО від 15 січня 2020 року, з ТОВ «ЛІМО СОФТ» № ЛС/1601 від 16 січня 2020 року, з ТОВ «СКАЙ ЕКС» № СК-140120 від 14 січня 2020 року, з ТОВ «ЮНІАЛ ПРО» № 2101/Гр від 21 січня 2020 року відбулось відвантаження придбаного товару на загальну суму 34491457 грн. (плюс ПДВ 6898291 грн.), за який проведено оплату у відповідному розмірі: ТОВ «МПО РІТЕЙЛ» на суму 7620463,60 грн. (плюс ПДВ 1524092,72 грн.), ТОВ «ЛІМО СОФТ» на суму 5063976,85 грн. (плюс ПДВ 1012795,37 грн.), ТОВ «СКАЙ ЕКС» на суму 4687210,40 грн. (плюс ПДВ 937442,08 грн.), ТОВ «ЮНІАЛ ПРО» на суму 17119806,30 грн. (плюс ПДВ 3423961,26 грн.).
На підтвердження виконання умов зазначених договорів сторони склали відповідні видаткові накладні від січня 2020 року, що свідчить про отримання позивачем товару.
Також, матеріали справи містять платіжні доручення за січень 2020 року, що свідчить про проведення оплати за відповідний товар.
За наслідком вказаних операцій та з метою формування податкового кредиту контрагентами в січні 2020 року були складені та видані ТОВ податкові накладні, суми по яких віднесені до складу від'ємного значення у декларації з ПДВ за січень 2020 року.
Окремо колегія суддів наголошує, що посилання ДПС в акті перевірки на лист Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ від 12.03.2020 року №14/2/3-1813, згідно якого TOB та «зазначені СГД імпортують на митну територію України товар, який, в подальшому, ймовірно реалізовується на території України за готівку, без відображення таких операцій в податковому та бухгалтерському обліках підприємств, а документально відображається, як нібито реалізований в адресу пов'язаних підприємств; вказаний товар фактично не належить підприємствам - імпортерам, а є власністю СПД - фізичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та здійснюють роздрібну торгівлю в Одеській області", є безпідставними, оскільки вказані обставини можуть бути предметом перевірки правовідносин ТОВ, як продавця, з покупцями відповідних товарів та не впливають на правомірність формування ТОВ податкового кредиту при придбанні товару з Китаю та на митній території України, оскільки такі операції передують можливим наступним операціям по продажу товару покупцям.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що спірні позовні вимоги в частині, дослідженої судом апеляційної інстанції, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 червня 2020 року.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.