П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/525/20
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, (суддя Брагар В.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 02 квітня 2020 року) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Н» до Державної податкової служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисто Клінінг», про скасування рішення від 25.11.2019 р. №1336585/41528079,-
30 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Н» (далі - ТОВ «Мегабуд-Н») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисто Клінінг» (далі - ТОВ «Чисто Клінінг»), про скасування рішення комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 25.11.2019 р. №1336585/41528079.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Мегабуд-Н» був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 25.11.2019 р. №1336585/41528079. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ТОВ «Мегабуд-Н» судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) сплачений платіжним дорученням №578 від 29.01.2020 р. В задоволені інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «Мегабуд-Н».
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що підставою відмови у реєстрації вказаної накладної стало ненадання платником податків саме на розгляд комісії необхідних документів (первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку). Таким чином позивачем надано недостовірні дані щодо здійснення господарської операції та як наслідок необґрунтовано факту порушення його права та законних інтересів з боку відповідача та неправомірності дій останнього, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДПС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям ризиковості платника податків. Моніторинг здійснюється ДПС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку за формою згідно додатку до Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження).
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2019 року ТОВ «Мегабуд-Н» укладено з ТОВ «Чисто Клінінг» договір №01-10-2019 купівлі-продажу товарів, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 400 000,0 грн. (а.с. 46).
Згідно видаткової накладної №105 від 16.10.2019 року на адресу ТОВ «Чисто Клінінг» поставлено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 96,24 грн. із ПДВ (а.с. 35).
16.10.2019 року позивач оформив рахунок-фактуру №109 на суму 96,24 грн. із ПДВ для оплати за товари, згідно договору №01-10-2019 від 01.10.2019 року (а.с. 36).
11.11.2019 року ТОВ «Чисто Клінінг» платіжним дорученням №3 перерахувало оплату за поставлені товари в сумі 22 142,18 грн., згідно договору №01-10-2019 від 01.10.2019 року (рахунок-фактури від №76 від 01.10.2019 р. по №120 від 16.10.2019 р.) (а.с. 37).
16.10.2019 року позивачем складено податкову накладну №34 на суму 96,24 грн., та 01.11.2019 року позивачем було направлено зазначену накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) (а.с. 25).
01.11.2019 року відповідачем направлено позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - квитанція), в результаті обробки якої зазначено, що документ прийнято, але реєстрація зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с. 26).
Позивач 14.11.2019 року направив на адресу відповідача письмове пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії фінансово-господарських документів позивача, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій, та документи цілком відповідають вимогам викладеним у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (а.с. 27-28).
25.11.2019 року відповідачем винесено рішення №1336585/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної №34 від 16.10.2019 року з посиланням на те, що платником податків не надано документи, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с. 33-34).
Не погоджуючись з відмовою Державної податкової служби України у реєстрації податкової накладної позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Мегабуд-Н» суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії ДПС України від 25.11.2019 р. №1336585/41528079 прийнято: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХIV (далі - Закон України №996-ХIV), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117).
Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.
Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно п. 6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п. 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Виходячи з тексту Квитанції, зупинення реєстрації відбулось на підставі пункту 6 Порядку №117.
При цьому критерії ризиковості платника податку не встановлені ані нормами Податкового кодексу України, ані Порядком №1246, ані Порядком №117.
Отже колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної №34, як передумова прийняття спірного рішення Комісії, адже у квитанції №1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листами ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18, від 05.11.2018, 07.08.2019.
При цьому слід підкреслити, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачем - платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.
Враховуючи наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача є безпідставною (Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 02.04.2019 справа №822/1878/18).
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує, що ТОВ «Мегабуд-Н» надав відповідачу всі наявні у нього первинні документи.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.
У зв'язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 25.11.2019 р. №1336585/41528079 щодо ТОВ «Мегабуд-Н» не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняте без урахування усіх фактичних обставин, з порушенням його прав.
Оскільки Рішення від 25.11.2019 р. №1336585/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної №34 від 16.10.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Мегабуд-Н».
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувало, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, обумовлює межі перегляду даного судового рішення апеляційним судом.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно з'ясував усі обставини справи, оскаржуване рішення прийняте судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга Державної податкової служби України задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов